До вашої уваги розповіді громадських активістів, працівників закладів культури про роботу в період карантину. Валентина Чугуєвець, керівниця громадської організації «Центр Громадської Активності «Перемога», м. Олександрія, Кіровоградська область про те, наскільки нові умови життя вплинули на діяльність організації.
З настанням карантину нам в організації довелося дещо переглянули цінності. Визначити, що є найважливішим. Те, на що ми раніше витрачали більше часу – зараз стало менш важливим. Варто було розуміти, що у світі відбуваються зміни, що насправді часу не так багато, і раніше ми могли відкладати деякі справи на потім, то зараз стали більш сконцентровані та більш конкретні.
Важливо ще те, що у мене в організації багато людей похилого віку, які не були комп’ютерно грамотними, чи навіть ті, хто працював у бібліотеках, де ми зустрічались. Тому, взагалі не було можливості цього робити. За крайньої необхідності ми зустрічались в офісі по 2-3 людини. Але, переважно старались спілкуватись по телефону. Люди похилого віку придбали собі смартфони, тому, мали можливість перейти на роботу онлайн. Вони були вимушені вчитись користуватись, і правда, не завжди успішно. Наприклад, одна жінка, у якої донька в Ізраїлі – взагалі неможливо було з нею зв’язатись. І більше стало, якщо так можна сказати, зовнішніх комунікацій, що мені сподобалось.
Більш експертними організаціями нам були запропоновані безкоштовні програми, які раніше були платними. Тому, ми мали можливість слухати вебінари, таким чином навчались самі. Тепер знаємо, як проводити курси у себе в офісі, які ми планували раніше, залучаючи більше людей з різних міст України за допомогою онлайн-інструментів. Наразі плануємо провести свій захід онлайн. Раніше, коли проводили анкетування щодо «Навчання суспільної думки», то це, зазвичай, були люди старшого віку. Зараз, залучаємо і молодь, проводячи анкетування в соціальних мережах.
Ще я зіштовхнулась з тим, що треба звернути увагу на свій бренд. Ніколи особливо не звертала уваги на свій профіль у Facebook, Viber, що там написано, як підписано. Instagram взагалі не користувалась, а зараз бачу, що доволі багато можливостей є в ньому. Наприклад, я раніше спілкувалась більше з людьми похилого віку, ближче до себе, а так як зараз є потреба в тому, аби хтось показав, пояснив, то залучається більше молоді. Вони із задоволенням допомагають, ми спілкуємось, я ділюсь своїм досвідом, а вони показують те, що в їх компетенції, той же, наприклад, Instagram.
Нещодавно йшла мова про те, чого вони могли б навчати старших людей, подібні влаштовувати семінари. Ще хочу додати, що ми побачили наявність дуже великої конкуренції в сфері онлайн платформ і зрозуміли, що треба якось виділятися серед однакових послуг. Тому, ідеї почали з’являтись і ми над ними активно працюємо. Правда, це зовсім інший світ, 21 століття. Я згадую, коли мені подарували телефон і я пів року ніяк не могла почати ним користуватись, а за потреби просто дзвонила зі старого телефону з кнопками. Але коли все таки зрозуміла, що це важливо і почала користуватись цим телефоном, сенсорним, то зрозуміла, що зараз це просто необхідність. В роботі мені подобається програма Zoom.
Раніше, коли у нас був дводенний тренінг, треба було кудись їхати, що було затратно, а зараз за допомогою програми Zoom ми могли одночасно і говорити, і слухати, і конспектувати, і зустрічатись – чудово, дуже зручна платформа для навчання. У нас були навіть викладачі, які не вміли раніше – навчились користуватись. Ще у нас був семінар з написання проєктів для фондів. Я вперше самостійно створила процес запису для участі в проєкті: зробила опитування, люди цікавились, писали, а ми залучали їх до проєкту. Подібний досвід став для мене важливим. Спочатку, звісно, мені допомогли, надіслали шаблон, а я вже потім зробила за ним те, що потрібно мені. Або, наприклад, ми робили презентації – це теж для мене було в новинку. Нам давали приклади презентацій, а ми робили презентації своїх проєктів. Мені це дуже сподобалось. При спілкуванні з молоддю я почула, що то у школах вже є норма, діти це вміють, а для мене було «ноухау», будемо говорити, і дуже цікаво.
Взагалі, в місті наше життя дуже активно розвивається, адже багато хто був закордоном, де отримав певний досвід, і по приїзду почав цей досвід застосовувати, побачивши можливості тут. Наприклад, по одній з вулиць змінили кіоск, гарно оздобили, дуже стильно – казали, що бачили, як роблять «там» і приїхавши, вирішили подібне відтворити «тут». Бізнесі-дей більше почало з’являтись, наприклад, будинок культури викупили, не дивлячись на те, що в країні карантин. Зараз робиться ремонт, буде секція боксу ті інші. Тобто, те, що ми починали, вони продовжують над цим працювати, але додають щось нове.
Будинок культури оживає і ми цьому дуже раді, адже те, що ми робили, тепер має продовження. З приводу доступу до інформації, в контексті діджиталізації, то що цікаво. До бібліотеки зараз і незручно ходити, адже кожні пів години там прибирання, комп’ютери вимикають, потім проходить значний час, поки вони завантажаться. Там ще ремонт новий зробили і все змінили, і тому вже не так затишно.
Наразі мені не вистачає впевненості в собі, аби займатись організацією від початку до кінця. Хотілось би знати про різні можливості. Чуло про багато платформ і є бажання розуміти в яких випадках, що краще використовувати. Хотілось би знати, як я можу викладати/проводити тренінги за допомогою онлайн-інструментів. Тим більше ,якщо діти в школу не ходять – їм потрібна допомога, це може бути як бізнес, так і громадська діяльність.
*Матеріал взятий з Бюлетню_НДО-Інформ_2020_1(58). ст. 3-4