Фінансово життєздатна організація – це та, яка має диференційовані доходи, які приходять одночасно з великої кількості джерел. Тобто вони не сконцентровані на одному чи двох джерелах, наприклад, тільки донори, бюджет, бізнес тощо. Вона має лінійку з багатьох джерел доходів, при цьому не одне із джерел не має бути домінуючим. Ресурсів, які надходять до організації, має вистачати на всю її діяльність– на виконання проектів, програм та всієї статутної діяльності у цілому.
Ще одна ознака життєздатної організації – це наявність фінансових резервів. А для благодійних організацій, зокрема, і університетів, згідно новому Закону «Про вищу освіту», необхідно забезпечити недоторканий цільовий капітал – це ті гроші, які не чіпаються і можуть приносити пасивні доходи. Бажано, щоб ендаумент– недоторканий цільовий капітал був такого розміру, який би покривав більшість адміністративних витрат, а в кращому випадку – покривав би всю програмну діяльність, щоб залучення ресурсів відкривало можливості для нових програм.
Фінансово життєздатна організація має розподілити свої зусилля у чотирьох напрямках – скільки ми думаємо, витрачаємо енергії, плануємо, аналізуємо і потім тільки діємо.
10% – на адміністративну діяльність – стратегічні плани, прийняття рішень, ухвалення правил роботи організації і управління (робочі наради, виконання вже діючих проектів, робота з персоналом, документообіг тощо). Це все має забирати не більше 10% зусиль фінансово життєздатної організації. Чому – тому що мають вже бути розписані процедури, політики, адже тоді організація нічого собі не вигадує і в будь-якій ситуації вже знає як діяти.
20% зусиль фінансово життєздатна організація спрямовує на виконання проектів, програм та діяльності, на яку має всі необхідні ресурси. Тобто спрямування зусиль виконання якісної діяльності.
Якщо організація не має ресурсів – вона не може якісно діяти. Тому треба спочатку залучити ресурси, а потім працювати.
Тут варто задіяти принцип Паретто. Якщо ми тратимо 20% зусиль на те, щоб спланувати, організувати якісну програмну діяльність, то будемо мати 80% результату. Ми мусимо про це добре подумати, які ж результати принесуть ці 20%.
30% зусиль – все, що пов’язано з інформуванням, зв’язками, комунікацією. Що таке зв’язки – їх спочатку треба встановити, налагодити, розвивати та підтримувати.
Розрізняють внутрішні зв’язки – організаційні, вони мають бути найсильніші. Перші, хто має позитивно ставитися і підтримувати свою організацію – це її працівники.
Зовнішні зв’язки – це підтримка зв’язків з тими, хто вже нас підтримував. Ми не можемо розірвати зв’язок. Навіть, якщо нашій організації вже 50 років, ми маємо обов’язково пам’ятати тих людей, які перші зробили пожертви в нашу організацію. Бо інакше, розірвавши зв’язок ми не маємо отримати підтримки від цих людей, організацій тощо.
Зовнішні зв’язки мають два кола:
- це ті, хто підтримують інших, а нас не підтримують. Наприклад, ми отримали інформацію, що певна організація, бізнес чи людина підтримує якусь сусідську організацію, а нас ще не підтримала. У даному випадку, задача для піар менеджера організації – донести про свою інформацію тому, хто надає підтримку. Таким чином здійснивши налагодження партнерських стосунків і розвивати їх надалі.
- Є організації, які нас не знають і ми самі їх не знаємо. Ми маємо ставити собі завдання шукати і залучати такі організації, виходити з ними на зв’язок, залучати їх до нашої діяльності. Адже це все зв’язки.
Соціальний маркетинг відрізняється від комерційного. Наприклад, комерційний має єдину задачу – з’ясувати потребу в продукті у споживачів, сформувати продукт під цю потребу, забезпечити дистрибуцію і продаж, пояснюючи, що цей продукт відповідає потребам споживачів.
Соціальний маркетинг має інше завдання – те, яке не виконує ні бізнес, ні влада. Його завдання – змінювати ставлення людей, громади, суспільства до когось чи до чогось, наприклад, до благодійництва. Благодійництво це не спосіб отримати для себе. Багато людей в Україні, коли чують благодійна організація – запитують «Що даєте?». А в західному світі, коли чують «благодійна організація» – люди запитують «Що ви збираєте? Чим вам допомогти?». Благодійництво це не спосіб отримання, це не споживацтво. Благодійництво це способи віддавання. Тому треба змінювати ставлення громадян, громади і суспільства. Якщо ми змінимо ставлення людей до благодійництва, то ми отримаємо більше благодійників, філантропів, спонсорів. Ось чому ця задача займає 30% – інформування, зв’язки, комунікація, соціальний маркетинг.
40% – це залучення ресурсів. Тут у нагоді будуть принаймні 30 інструментів фандрейзингу, якими варто користуватися, наприклад, один із них – благодійні скарбнички. Вони пропонують багато варіантів збору коштів – просто встановити у якомусь приміщення, кампанії «від дверей до дверей», вуличний збір, збір в супермаркетах, офісний збір.
Інший інструмент фандрейзингу – презентації організації та її проектів перед трудовими колективами. Можна звернутися до бізнесмена та мера міста з такою презентацією. Або ж звернутися з такою презентацією до трудового колективу, який дасть більше результатів, оскільки до благодійного внеску у невеликій кількості може долучитися кожен.
Руслан Краплич,
голова Фундації ім. князів-благодійників Острозьких