Коли відбувається будь-яка соціальна дія, а проекти – це є соціальна дія, то потрібна відповідь навіщо і що це дасть не організаторам, не організації, а передусім суспільству. Якщо проаналізувати сучасний стан українського суспільства, то однією з головних тенденцій є децентралізація, і з часом, найбільш значущими є ті події, які відбуваються в межах територіальних громад. Але люди, які живуть в регіоні, стикаються в діяльності територіальних громад з великою кількістю проблем. Ми всі вимушені шукати відповіді на ці проблеми. І наша організація завжди намагалася не просто вирішувати ці проблеми, а вирішувати їх найбільш ефективним шляхом, тобто давати відповідь на виклики суспільства згідно з відомим критерієм вартість/ефективність, щоб відповідь на цей виклик була реалістичною, відповідала існуючим ситуаціям у суспільстві, і спиралась на наявні інфраструктури.
Чому ми протягом десяти років співпрацюємо із закладами культури? Тому що заклади культури під час трансформації нашого суспільства не змогли адаптуватися. Ми вже провели десятки комунікативних заходів, дослідження, видали велику кількість методичної літератури, яка знайшла підтримку і в провідних вищих навчальних закладах України, але ми стикнулись з такою ситуацією, коли на рівні територіальних громад існує розгалужена соціальна інфраструктура, яка існує та утримується за кошти платників податків.
З іншого боку, існують ініціативи активних громадян, які намагаються вирішувати соціальні проблеми, і часто дія цих громадських активістів та соціальної сфери, в тому числі і закладів культури, в напрямку вирішення актуальних проблем є неузгодженими. Як наслідок, ресурси суспільства використовуються неоптимальним шляхом, а ми знаємо, що ресурси нашого суспільства є обмеженими, оскільки це пов’язано як з демографічними, об’єктивними факторами, так і з суб’єктивними. Один з найбільш відомих об’єктивних факторів – це демографічна ситуація.
Ви знаєте, що структура нашого населення не дозволяє будь-якій владі, не залежачи від політичної орієнтації, обирати неефективні шляхи. Вона вимагає від неї тільки оптимальних шляхів, оскільки право на помилки ми використали в 90-і, на початку 2000-х років. Ми вимушені шукати оптимальні шляхи. Для цього нам потрібно спиратись на існуючий позитивний досвід у вирішенні цих проблем. Якщо ми візьмемо життя територіальних громад і діяльність громадських активістів, то ми побачимо що в межах теми нашої конференції «Реформування закладів культури» ми можемо знайти спільні шляхи і спільні соціальні технології. Ми побачимо яку відповідь ми можемо дати на виклики сучасного суспільства – це застосування соціальних технологій. Що таке соціальні технології?
Соціальні технології – це послідовність певних дій, які забезпечують досягнення певного гарантованого соціального результату. Однією із соціальних технологій, яка стосується нашої теми, яку ми пропагуємо, яка успішно реалізовувалася не тільки в межах України, але й в наших сусідів, у Польщі та в інших країнах – це Центри місцевої активності. Центри місцевої активності теоретично можуть існувати не тільки при закладах культури, а й при інших установах, але одним із варіантів для постсоціалістичних країн може бути заклад культури. Що це може дати передусім суспільству? Це може дати ефективне вирішення актуальних проблем, які є у територіальних громад, відповідаючи критерію вартість/ефективність. Що це може дати закладам культури? Якщо ми проаналізуємо офіційну державну статистику, то мипобачимо, що протягом останніх 20-и років вони знаходяться в стані кризи. В чому прояв цієї кризи?
Чисельність будинків культури скорочується. Скорочується число місць в цих будинках культури. Причому темпи скорочення будинків культури значно більші ніж темпи скорочення населення України, таким чином якщо демографічна проблема – це гостра проблема для України, то проблема закладів культури значно гостріша. Це свідчить про те, що рівень їх адаптації до потреб суспільства значно менший ніж хотілося б працівникам цієї сфери.
Запровадження цієї концепції може дати закладу культури підвищення рівня його адаптаційних можливостей до реальних потреб територіальних громад, тобто збільшити рівень його життєздатності. Оскільки, будь-який керівник закладу культури одночасно не тільки творчий працівник, він виконує й управлінські функції, а завдання будь- якого управлінця забезпечити виконання місії своєї установи, не зважаючи на ті умови, що змінюються Що це може дати громадським активістам? Громадські активісти, не зважаючи на свою заангажованість, більшу рухливість, все ж відносно нове явище у територіальних громадах. Ми знаємо, що у радянські часи держава або партія жорстко контролювали будь-які прояви громадської активності. Зараз існують десятки тисяч громадських організацій, сотні тисяч громадських ініціатив, але вони теж потребують ефективної реалізації. У них часто не вистачає того, що є і не використовується на 100% у закладах культури – досвіду роботи в територіальних громадах.
Представники сфери культури мають позитивний інструментарій, величезний досвід у концертній діяльності, досвід проведення різних фестивалів та інших форм діяльності. І якщо все це поєднати, то це може дати так званий синергетичний ефект для вирішення актуальних соціальних проблем. Але технологія Центрів місцевої активності на базі закладів культури не є новацією для України, тому що ми та наші партнери почали займатись цим приблизно з 1998 року. Але протягом останніх років ми стикнулись з тим, що Центри місцевої активності, які спочатку активно працювали зазнали певних труднощів в подальшій діяльності. Це сталося тому, що успіхи наші не були закріплені на інституційному рівні. Ми робили корисну для суспільства справу, але часто на власному ентузіазмі. Це не було закріплено в нормативних актах. А якщо це не закріплено, це буде завжди залежати від людського фактору, а людський фактор річ плинна.
Проект наш «Спільний шлях у майбутнє»** орієнтований на те, щоб спільно з громадськими активістами з працівниками сфери культури і з Міністерством культури розробити оптимальний алгоритм і запропонувати Міністерству культури внести такі зміни в нормативі акти, які б дозволили реалізацію громадських ініціатив в тому числі і концепцію Центрів місцевої активності. Що зроблено за цей час в межах цього проекту? По-перше, ми провели перше за нашою інформацією, дослідження на тему «Діяльність будинків культури по задоволенню потреб територіальних громад».
До цього на цю тематику досліджень в незалежній Україні не проводилося. Воно належить до категорії комплексних досліджень та складається з трьох основних складових частин. Перше – це фокус групи, аналіз законодавства, нормативні бази інших документів, передусім статистичних та експертне опитування, яке здійснювалося на початку 2010 року в межах 5-и областей: Чернігівської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Миколаївської та Рівненської. Наша громадська організація спирається в реалізації цього проекту на наших партнерів, які допомагають реалізовувати наші ініціативи – це ЦГТ «Ахалар», м. Чернігів, ЦПГКІ «Тамариск», м. Дніпропетровськ, Фундація ім. Князів благодійників острозьких, м. Рівне і Центр сприяння суспільним інноваціям, м. Миколаїв.
Які результати ми отримали під час дослідження? Перший – територіальні громади стикаються з великою кількістю проблем. Частка цих проблем і діяльність закладів культури не співпадають, хоча потенціал закладів культури по вирішенню цих, актуальних для територіальних громад проблем, існує. Це, на нашу думку, можливо, і пояснює частково ту ситуацію кризи, в якій знаходиться значна кількість закладів культури. Але є позитивний досвід на території України, який дозволяє вирішувати ці проблеми на користь територіальних громад. Наші рекомендації, які ми отримали проаналізувавши цей масив інформації – це впроваджувати передові соціальні технології, змінити план підготовки фахівців тощо, більш детально все це розписано у «Звіті за результатами дослідження «Діяльність будинків культури по задоволенню потреб територіальних громад». Для комунікації в межах цього проекту створено Інтернет-ресурс www.lacenter.org.ua, який дозволяє нам оперативно висвітлювати усі події у межах проекту і ми видаємо бюлетень «НДО-Інформ», який ми розглядаємо не як монополію на істину, а як дискусійний майданчик і ми заохочуємо усіх бажаючих висловити власну точку зору з цієї тематики.
Ми хочемо, щоб ця конференція також стала дискусійним майданчиком для того, щоб ми отримали зворотній зв’язок від людей, яких ми вважаємо експертами у цій сфері і які працюють на вирішення актуальних проблем територіальних громад та знайомі із концепцією Центрів місцевої активності, з діяльністю закладів культури, громадських організацій. Нашу ініціативу підтримує не тільки програма UNITER, дуже приємно, що інші організації теж поступово надають нам допомогу.
Лев Абрамов,
директор Інституту соціокультурного менеджменту
* – НДО-Інформ №1(40), 2011
** – проект «Спільний шлях у майбутнє» реалізується ІСКМ в рамках програми «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що виконується Pact. Inc., завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агенцію США з міжнародного розвитку (USAID). Думки, викладені в даному матеріалі є винятковою відповідальністю ІСКМ і можуть не співпадати з точкою зору USAID, уряду США та Pact. Inc.