Андрій Кривуляк
Приємно було почути та дізнатися, що Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) повернувся до тематики, якою займалися деякий час тому, а саме звітність по цільовим програмам, тобто використання бюджетних коштів в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ).
Зрозуміло, що головним чином це набуває форм цільових програм. Таким чином працюють органи місцевого самоврядування різного рівня. Якщо брати територію Кіровоградської області, то це починаючи від обласної ради і закінчуючи потенційно приємним фактором – в рамках адміністративно-територіальної реформи, утворення чи розбудова ОТГ. Сьогодні це питання, що було порушено ІСКМ, набуває значущості і питомої ваги. Навіть важко порівняти з чимось, адже мова йде про гроші – раз, про бюджетні гроші – два, і нічого іншого в прибутках тих громад власне і бути не може. Тому, ми говоримо про те, яким чином йде життєдіяльність ОТГ. Той процес, який пішов на території області та й в країні загалом, є суспільно-значущим у розвитку.
Не сьогодення, не адміністративно-територіальна реформа «зробили» щось нове у цільових програмах, звітності, оприлюдненні результатів тощо. Сьогодні законодавча база в цьому плані є і приємно зазначити, що перешкод немає. Тут головне – бажання чи суспільна потреба? Бажання влади, громади і поєднуюча суспільна потреба. Якщо вона є в тій чи іншій формі, то «насіння дасть плоди», навіть крізь заборону, небажання тощо. Тому що суспільний процес не зупинити. І навіть за таких складних часів. Повертаючись до території Кіровоградської області, законодавчої бази, дійсно декілька років тому експерти ІСКМ аналізували той процес, яким чином гроші наших громадян, тобто сумлінних платників податків, перетворюються, втілюються на папері в рамках цільових бюджетних програм, яким чином вони віддзеркалюють потреби ОТГ і яким чином сама громада може проконтролювати або навіть просто дізнатися (інформація на рівні користувача). Як би ми не говорили, то вже далі нікуди – при тотальних бюджетних дефіцитах, не до фінансуванні майже всіх напрямків розвитку громади, бо немає такого, щоб грошей вистачало на всі забаганки.
Переважна більшість населення мешкає в ОТГ, які не є центральними. Законодавча база дає інструментарій і навіть окреслює певні форми щодо оприлюднення, тобто звітування влади перед громадою в тій чи іншій формі. Такий механізм втілювався в життя. Сьогодні, зрозуміло, набагато більше відповідальних суб’єктів за розвиток території, тобто і відповідальність за використання бюджетних коштів. З боку влади вкрай підвищується ця відповідальність. Зрозуміло, що вона і на нас також є. Якщо сьогодні держава дала в руки громадам повноваження, значно збільшивши поповнення бюджетів, передала матеріальну базу (мова йде про землю), то зрозуміло що кінцевий результат який, наповнення бюджету, і тісно пов’язаний з цим процес витрачання цих грошей. І в ідеалі ОТГ повинна бути зацікавлена в найбільшому наповненні бюджету, так і найбільш раціонального витрачання. І ось це питання звітності (інформованості) цільових програм – воно має бути чесно і прозоро. Законодавство єдине для всіх. Але є конкретні механізми, бажання і форми тощо. Я не глибинно поцікавився деякими сайтами ОТГ. Офіційні інтернет-ресурси дозволяють донести до кожного бажаючого інформацію. Я подивися на сайтах, яким чином цей бюджетний сектор віддзеркалений. Так, в тій чи іншій формі інформація є. І відмічаю, що звітність присутня в позитивний бік, але хотілось би, щоб вона була більш розгалужена і зрозуміліша для громадян – які конкретні об’єкти, які обсяги робіт тощо. Але, нажаль, багато інформації застарілої. Тому, подивитись на позитивний досвід і на ефективність було б дуже добре.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Місцевий бюджет – спільна справа», діяльність якого відбувається у рамках проєкту «Європейський Союз для сталості громадянського суспільства в Україні», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ІСКМ і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу
Андрій Кривуляк,
експерт ІСКМ
Матеріал взятий із інформаційного бюлетеню “НДО_Інформ” №1(60), 2021. Більш детальніше за посиланням