На скільки інструменти громадської участі допомагають громадянам у вирішенні суспільно важливих питань?
Інструменти громадської участі є дуже добрим засобом для реалізації жителями громад своїх конституційних прав. За задумом вони досконало допомагають вирішувати проблеми в громаді і покращувати якість життя. Проблема в тому, що, по-перше, жителі громад не до кінця знають як ними користуватися, по-друге, – те, що в них замало інформації про те, що відбувається в громаді і, зокрема, про впровадження інструментів участі. Тому дуже часто громадяни користуються ними впівсили, або ж дуже рідко використовують. І ще одне, – в багатьох випадках має місце брак довіри до інструментів участі, коли люди бачать якісь негативні приклади з боку влади. Наприклад, оголошено громадський бюджет, подано проекти, відбулось голосування, оголошено проекти, які перемогли, але їх не профінансовано наступного року. Пояснення чому так сталося знайшлися, але це вже не важливо, люди очікують на підтримку і фінансування своїх проєктів, натомість цього не отримують. В таких випадках люди втрачають до них (інструментів) довіру.
Зважаючи на проблему з довірою і низьку поінформованість громадян щодо інструментів громадської участі, як можна покращити дану ситуацію?
Ключ до кращого інформування, довіри і порозуміння лежить в площині ефективної комунікації. Якщо говорити про комунікаційні канали, тоді варто згадати про підбір різних каналів до відповідних аудиторій. З молоддю працювати через одні канали, з людьми середнього віку через інші, з людьми старшого віку – ще через інші. Плюс вибір «трансляторів» – хто цю інформацію озвучує, від кого вона подається.
Різні цільові аудиторії довіряють своїм лідерам громадської думки. Для молоді ефективно доносити інформацію через канали, де їх вікова аудиторія частіше перебуває, зокрема, через соціальні мережі. Люди літнього віку довіряють традиційним каналам – оголошення безпосередньо представниками влади, друковані засоби масової інформації, публічні заходи, де відбувається представлення громадського бюджету чи оголошення про загальні збори тощо. Доречно використовувати інтерактивні форми подачі інформації.
У роботі із школярами можна проводити вистави, квести, акції, які б мотивували їх взяти участь і попри це, через таку інтерактивну участь вони можуть дізнаватися про те, як формується місцевий бюджет, за що відповідальні депутати, як функціонує місцева рада.
Наприклад, в селищі Гусятин Тернопільської області виникла така цікава ідея зробити інтеграційний захід «Крила громади». Автор ідеї голова громадської організації і керівник гуртка з авіамоделювання, провів у презентації аналогію між літаком і громадою. Діяльність полягала у тому, що всі запрошені дорослі і школярі робили просту модель літака з 7-8 елементів. Роблячи цей літак, паралельно озвучувалися аналогії «що таке крила в громаді, кабіна пілота…». Таким чином учасники отримали базову інформацію з чого складається рада, які функції має селищна рада, як формується бюджет громади, які функції селищного голови тощо. Це такий підхід, який дає змогу для молодшої аудиторії зрозуміти речі, які на перший погляд здаються складними та нудними.
Але якщо ти хочеш брати участь у житті громади – вони тобі потрібні, хоча б для базового орієнтування в питаннях життя громади. Інший приклад також з Тернопільської області, молодіжна рада в місті Теребовля зробила для дітей молодших класів костюмовану виставу, в якій показувала як формується бюджет громади. Вони написали сценарій, вигадали відповідних персонажів і на прикладі вистави показували звідки беруться гроші в громаді, як ці гроші витрачаються, куди йдуть податки тощо. Для дітей це доступна форма викладу матеріалу і такі терміни вже не будуть для них чужими.
Є дуже багато прикладів, коли місцева чи селищна рада формально має на сайтах розділи для подання електронних петицій. Але ці петиції ніхто не подає і тут треба думати чому так. Можливо люди не знають, що є така можливість, чи навпаки знають, але не довіряють, чи вони не вірять, що подача електронної петиції може щось змінити. Або виникає і така ситуація – в громаді впроваджується бюджет участі, на який мешканці громади не подають проєкти, незважаючи навіть на те, що є гроші на їх реалізацію. Це може бути з кількох причин, перша – люди не знають, що це таке і як це робити, відповідно для цього потрібно проводити певні інформаційні кампанії.
Тут є поле для співпраці між місцевою радою і громадськими організаціями, які є в цій громаді. Об’єднавшись вони б могли робити хороші інформаційні кампанії, які б доходили до потенційних учасників конкурсу і демонстрували переваги такого інструменту громадської участі.
Друга причина – формування довіри. Якщо є гроші на громадський бюджет, прийнято рішення сесії про виділення грошей підтримку проєктів, то це означає, що на наступний рік після голосування їх потрібно підтримати і вони мають бути реалізовані. Жителі громади мають побачити цей результат. Так буде будуватися довіра/
Із шести інструментів громадської участі, який є найбільш ефективним?
Тут треба дивитися на умови, які є в кожній конкретній громаді. Тобто якщо мова йде про очевидні речі і те, що можна потім в результаті побачити і помацати – це громадський бюджет. Це реальна можливість для кожного жителя громади реалізувати свою ідею, зібрати однодумців, змобілізувати людей для підтримки свого проєкту. Потім всі мешканці громади зможуть побачити – ось воно насправді зроблено. Це формує довіру.
Важливі інструменти, які будують довіру між місцевою владою і жителями громади – публічні звіти голови, громадські слухання, громадські експертизи. Але є, наприклад, такі речі, яких немає в переліку інструментів участі, але які насправді дуже добре працюють на налагодження конструктивної комунікації. Це різного роду інтеграційні заходи, де місцева влада якось неординарно показує як вона працює, показує структуру органів влади.
Зараз, коли створилося багато нових ОТГ, для яких все це є новим, – важливо спілкуватися на рівних, налагодити горизонтальну комунікацію. Тобто це коли люди неформально можуть поставити запитання голові, або його заступникам, коли подібний інтеграційний захід відбувається не в стінах селищної ради, а в парку, бібліотеці. Такі зустрічі дуже добре працюють на побудову довіри, на налагодження комунікації, отримання зворотного зв’язку. Наприклад, «кава з головою», колективне висадження дерев із керівництвом громади, депутатами і жителями громади тощо.
Левко Довган, Західноукраїнський ресурсний центр
Спілкувалася Анастасія Шевченко, асистент проєктів ІСКМ
Матеріал взятий із видання: