Сьогодні варто працювати над тим, щоб адаптувати максимально ті навчальні модулі, які були в освітніх навчальних програмах до онлайн-роботи. Ось ці кейси досить різнопланові, передбачають і роботу в групах, і окремо. І щоб ця робота була перенесена в онлайн-режим без втрати якості, потрібно добре це організувати. Не можна говорити, що ми відмовляємо категорично від зустрічі з людьми, тому що це не так. Адже вже є практика проведення заходів із залученням певної кількості людей вже в період карантинних обмежень.
Звісно, це ускладнює і роботу, і організацію, оскільки, ми стикаємося з багатьма викликами, починаючи з приміщення, яке буде відповідати нормативам. Маємо опікуватися питанням дезінфекції, інших питань побутового значення, але це стає вже частиною нашої роботи. Щодо змістовних викликів роботи, то ось цей стрімкий перехід в онлайн-формат і переведення в онлайн всіх наробок, які були підготовлені для роботи з дорослими, так і зі студентами – це був виклик, і не всі цей виклик витримали, і не всі змогли відповідати елементам часу в якості. Але, поступово знайшлися ті форми, які, принаймні не на 100%, але на 80% забезпечують слухачів тими знаннями, які вони мають отримати в ході освітнього процесу.
Якщо говорити про неформальну освіту, то тут слухачами онлайн-курсів стають ті люди, які б ніколи не приїхали на офлайн-зустрічі. Оскільки є питання доїзду, логістики, перебування. Вони отримали доступ до тих спікерів, до яких мала вірогідність, що вони змогли б приїхати. Тобто, виклик пандемією дозволив вивести онлайн пропозиції від дуже крутих спікерів.
В неформальному секторі є такий пом’якшувач, коли не вистачає емоцій, зворотного зв’язку від традиційно-проведених заходів. На наші пропозиції приходять вже вмотивовані люди, і це пом’якшує роботу. Якщо мова йде про класичну освіту, то тут не вистачає розуміння, коли викладаєш матеріал, чи присутня людина (а не просто її фото), і студенти бувають різні, які і на пари не ходять, або сплять на задніх партах. Але рано чи пізно їм доводиться контакт, так скажемо, з викладачем. В цьому форматі складно забезпечити не стільки зворотній зв’язок, скільки момент контролю. Але, поступово з цим можна впоратися.
Олена Кваша,
консультантка, тренерка ІСКМ, освітня експертка
* Стаття є уривком дискусії під інформаційної сесії «Цифрові технології в роботі громадських активістів», що проводилася 5 вересня 2020 р. в офісі ІСКМ. Також з цікавим продовженням цієї теми можна ознайомитися в Матеріалах круглого столу “Перехід до цифрового мислення: локальний вимір”, створених в рамках проекту “Перехід до цифрового мислення“, що реалізується ІСКМ за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.