Власники однієї з великої торгової мережі нещодавно відмітили, що до початку пандемії у них було 3% продажу онлайн, а зараз 10%. І повернення до 3% вже ніколи не буде….
Чи можна говорити так і про неформальну онлайн-освіту? Деякі експерти зазначають, що багато є позитиву від онлайн-освіти. Чи повернеться неформальна освіта до звичних режимів роботи, коли все завершиться чи це вже незворотній процес і ми вже втратили звичну пропорцію офлайн заходів?
Експерти міжнародних організацій також зазначають, що зараз підсилилась конкуренція, раніше було багато платних вебінарів. А зараз збільшилась кількість безкоштовних вебінарів, і ті, хто проводив платні заходи, змушені були знижувати ціну. На мою думку, можна говорити, що освіта стала більш доступна?!
Одне можна сказати точно, що серед активістів, які проживають в сільській місцевості, реалізація культурних і громадських ініціатив приймає інший вид. Можливо, саме пандемія це прискорила. Діджитал-інструментарій використовується тими, хто, на мою думку, взагалі б ніколи цього не робив. А саме, люди старшого віку. В одній із громад Кіровоградської області є активно-діючий заклад культури і для його популяризації була створена сторінка та група у мережі Facebook. Так от, із населенням в громаді 5000-7000 мешканців, група налічує 1500 підписників, тобто де-факто вона охоплює всю громаду. І оперативніше будь-якого ЗМІ висвітлюється інформації щодо проведених заходів тощо. Сільська культура наразі зовсім по-іншому виглядає. Але, якщо говорити про діджиталізацію, то це більш широке поняття і потребує глибокого навчання для активістів.
Саме тому, дуже актуальними є ескпертні дискусії щодо використання онлайн-інструментів в реалізації громадських ініціатив в рамках проєкту ІСКМ “Перехід до цифрового мислення” за фінансової підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.
Ігор Іскаемов, архіватор ІСКМ
* Стаття є уривком дискусії під інформаційної сесії «Цифрові технології в роботі громадських активістів», що проводилася 5 вересня 2020 р. в офісі ІСКМ.