Завдяки Інституту соціокультурного менеджменту я інакше подивилася на те, що таке громадська організація і який вона може мати вплив. Через те, що я переселенка, мені весь час хотілося все покинути і поїхати, тим паче, що там у мене чоловік. Але бажання долучитися до цієї роботи, і скільки вкладається в нас, я рада, що змогла пройти ті перепони і зараз маю змогу бути тут і ділитися з вами досвідом.
Думаю, що всі ви чогось чекаєте від сьогоднішньої сесії, щоб те, що буде в нагоді? Пропоную озвучити ваші очікування і ми їх розмістимо на плакаті, а в кінці сесії подивимось на результати. Серед очікувань найбільше – шляхи/методи залучення ресурсів, успішний та практичний досвід. Презентація та погодження правил.
Отже, ресурси. Минулого року ми вже отримували знання щодо залучення ресурсів від польських колег та Руслана Краплича (м. Рівне). То сьогодні, ми трохи будемо вертатися та пригадувати ту інформацію. І щоб, у нас була практична робота, пропоную вам попрацювати в 3 групах і відобразити на плакатах відповіді/пункти на такі питання: де взяти кошти на громадську діяльність? Де шукати волонтерів і як їх мотивувати? Як залучати ресурси партнерів?
Робота в групах, презентація напрацювань.
Отже, питання – де взяти кошти на громадську діяльність? Група надала наступні відповіді – бізнес, благодійники, меценати, спонсори, громадські організації, фонди, донорські організації (гранти), аукціони, виставки-продажі, волонтери (в т.ч. іноземці), особисто зацікавлені, політичні партії, депутати, релігійні громади (організації), краунфайдингові платформи, бюджет участі, заробити.
Питання – де шукати волонтерів і як їх мотивувати? Відповіді – навчальні заклади, партнерські та громадські організації, друзі, сім’я, громадські активісти, підприємці.
При пошуку волонтерів, слід розуміти для чого вони вам і тоді вже буде простіше. Серед заохочення – матеріальне, для когось це стиль життя, спілкування, спільна участь, налагодження зв’язків, досвід.
Питання – як залучати партнерів? Відповіді – скласти список (картотеку) потенційних партнерів, зібрати по них всю необхідну інформацію, визначитися, чим ми можемо бути корисні для окремо кожного партнера, розробити механізм (алгоритм) знайомства з кожним партнером, організувати окремі зустрічі, розробити план співпраці, налагодити постійний контакт (дзвінки, електронна пошта, соціальні мережі, подружитися, запросити у друзі), партнери партнерів, звітування.
Хочу на особистому прикладі, так скажем, свіжому, як ми знайшли партнера 3 дні тому. Коли ми ремонтували будинок культури, то залишилося багато старого каміння. Хотіли його замінити, але коштів не вистачило і воно там, так і залишився. Ми зверталися до міської ради не один раз, ходили до житлово-експлуатаційної контори, вивчали скільки ж виділили на благоустрій територій на рік, але ніяк не вдавалося вивезти це каміння. І ми «пішли» просто по політичним партіям. Спочатку була відмова, але через деякий час вони зателефонували і допомогли з нашою роботою. До чого я веду… партнери з’являються тоді, коли вони бачать, що ти відвертий, робиш реальні справи, і не для галочки. І це партнери надовго, коли ми один одному допомагаємо.
Роздаткові матеріали для учасниць. Презентація досвіду громадської організації «Центр громадської активності Перемога», м. Олександрія, Кіровоградська область.
В 1995 році я створила громадську організацію «Просвіта» в Луганській області, у мене була дуже добра команда. До мене прийшла жінка, яка працювала в бібліотеці, зналася на діловодстві. Це мені було дуже корисно, адже я мала багато ідей і важко було їх впорядкувати. Також була бухгалтер на пів ставки. Ми постійно десь просили кошти. Потім я почитала більше інформації, і за кордоном громадські організації 70% – заробляють. Мені це сподобалося, я тоді вже отримала економічну освіту, пішла на курси англійської мови, мені показали, як робити кошторис тощо.
І ми почали діяльність, яка зараз називається соціальним підприємництвом, а тоді ми цього ще не знали. У мене було 6 штатних працівників, ми всі отримували заробітну плату, платили податки, звітувалися. І в нас були платні комп’ютерні послуги, спочатку брали в оренду комп’ютери, потім купили, виплачували кредит, через те, що в нас вже було близько 600 студентів з різних куточків світу. Просто м. Брянка Луганської області, в якому я проживала – це шахтарське місто, де 13 шкіл і вони розкидані на відстані до 23 км від центру. Вони приїжджали до нас і навчалися комп’ютерної грамотності. За зароблені кошти ми купували комп’ютери, також писали проекти і від фонду Відродження отримали кошти, також купили комп’ютер. Далі знайшли партнерів, співпрацювали з коледжем, вони такожнадали нам комп’ютери, адже бажаючих було все більше, в тому числі і шахтарі. Так у нас і вийшла комп’ютерна база.
Далі розпочали курси з англійської мови, теж було цікаво, за методикою Оксфордського університету. Наші викладачі навчилися там у них, і потім викладали для наших людей. Всім дуже подобалося, адже люди платили менше, ніж якби це було індивідуальне заняття. Потім я в потягу познайомилася з викладачкою бальних танців і вона розпочала викладати, це була моя мрія. Безкоштовно проводили тренінги, запрошували представників різних громадських організацій. У нас працював дебатний клуб, також були розвиваючи ігри для дітей. Тобто ми робили все згідно статуту, в тому числі і заробляти кошти на свою діяльність, про що також було написано в статуті. З приміщенням було все не складно. Будинок культури був на балансі шахти, спочатку було безкоштовно, потім, коли закрилася шахта, ми заключи
ли договір оренди. Оце був такий досвід, але він закінчився не дуже добре. Я була не дуже вигідним політичним опонентом, на мене завели карну справу і «Просвіта» у нас закінчилися, я була вимушена перейти на іншу діяльність.
В 2015 році я переїхала до м. Олександрія Кіровоградської області, як переселенка. В мене нічого немає, я орендую житло, отримую пенсію, деяку компенсацію на житло і займаюся громадською діяльністю безкоштовно. Я переїхала до Олександрії з християнською церквою. І ми шукали приміщення для того, щоб приймати людей. І вийшло так, що я познайомилася з керівником однієї з політичних партій, який допоміг нам з приміщенням. Нам надали в оренду будинок культури пустий на районі Перемога за 1 грн в місяць.
Презентація будинку культури
Будинок культури в недоброму стані, немає води, він не опалюється. І ми потроху розпочали влаштовувати гуртки, дещо ремонтувати. Я познайомила
ся з однією жінкою, і вона стала нашою волонтеркою. Таким чином ми поступово розпочали працювати і отримували задоволення від нашої корисної роботи. Але гуртки гуртками, а мені хотілося чогось конкретнішого, можливо більшого. І ми зробили клуб за інтересами при церкві (положення клубу в роздаткових матеріалах). Хочу звернути вашу увагу на останню сторінку щодо фінансування. Взагалі, клуби за інтересами – це як окрема організація, вони просто збираються і можуть збирати якісь кошти, а потім ця людина звітується, куди вони пішли. Ми також внесли такі розтрати, але це не заробітна плата. Ця форма роботи дуже цікава, адже для початку, щоб залучити людей, це добре. Ми зробили невеличку рекламу, соціальне опитування і дуже багато людей мікрорайону приходили на наші організаційні збори. Після цього ми більше зробили гуртків, діти навчаються, спілкуються. Проводимо різноманітні конкурси. У нас з’явилися спонсори, адже вони побачили, що тут відбувається дійсно щось цікаве. Ось така на ідея, наша бажання і ресурси.
Потім я написала проект на Крим.SOS при підтримці ООН. Це була програма для переселенців. Я розписала, які у нас є гуртки, чим ми займаємося, надіслала фото. Вони до нас приїхали, подивилися платформу і підтримали нас. Був дуже цікавий у нас фестиваль «Україна починається з тебе». Зібрали багато людей, гуртків, оголошення в газеті 7000 тираж.
Далі ми створили громадську організацію «Центр громадської активності «Перемога» і вже від імені організації проводити різні заходи. Я розпочала писати проекти, отримували кошти. Придбали необхідну техніку, програми, костюми тощо. Всього провели 530 заходів за 9 місяців, до яких залучено 6000 людей. І вийшло так, що все, що ми придбали залишилося в бібліотеці і користуватися було дуже важко. Ми вирішили йти далі. Після наших активностей, приїхали до нас представники ООН і запропонували нам відремонтувати дах. Але ж необхідно було скласти кошторис, я звернулася до депутата, був проведений тендер і міська організація зробила ремонт, який тривав 1 рік замість 3-х місяців. Було ясно, що нам ще потрібні були кошти, і ми їх отримали. Але вже самі робили ремонт. Залучали до роботи алко та наркозалежних людей, бо це дуже дорого коштує, а у нас було 145 000 грн всього. То ми вклалися в бюджет, і відремонтували більше аудиторій, адже витрачали тільки на матеріали, робота була безкоштовна. Також, отримали кошти від ІСАР «Єднання», запросили Руслана Краплича для проведення тренінгу по стратегії розвитку нашої організації. Запросили партнерів, волонтерів і надалі рухаємося в цьому напрямку.
Отже, наша схема – була християнська церква, потім ми зробили центр розвитку дітей та молоді, отримали грантові кошти, створили громадську організацію, бюджет виділив кошти на встановлення охорони, ООН надав кошти на ремонт, а також підтримка інших організацій. Я хочу сказати, що якщо навіть одна людина щось робить, то дійсно ми можемо змінювати світ і робити зміни.
Тренерка – Валентина Чугуєвець,
ГО «Центр Громадської Активності «Перемога», м. Олександрія Кіровоградська обл.
Стаття взята із Матеріалів п’ятої національної конференції «Соціальна анімація для розвитку культури та громад»