Спілкування – невід’ємна частина життя кожного з нас. Нова інформація, позитивні емоції, поради, цікаві ідеї – безліч корисного ми отримуємо у взаємодії з іншими людьми. Та іноді конфліктні ситуації псують усе позитивне, знищують стосунки з тими, хто був важливим для нас.
Під час тренінгових занять я часто запитую учасників: «З чим у Вас асоціюється слово «конфлікт»?». Переважна більшість називає доволі негативні асоціації: сварка, бійка, сум, злість, ненависть… Рідко конфлікт розглядають як поштовх до розвитку. На маю думку, більшість людей має негативний досвід вирішення конфліктних ситуацій і тому сформоване саме таке ставлення. Люди воліють радше уникати конфліктів, навіть, ціною втрати стосунків. Христоф Бесемер говорив: «Світ без конфліктів – це відірвана від реальності утопія, і навіть неприємна: вона скоріше схожа на кладовище, ніж на рай на землі!». То ж у реальному світі конфліктів не уникнути. Важливо – вміти ефективно їх вирішувати.
Кілька років тому я отримала унікальну нагоду познайомитися з процедурою, що значно полегшує болісний для багатьох з нас процес вирішення конфлікту. Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася.
Світова практика використання медіації у вирішенні конфліктних ситуацій є доволі позитивною і поступово цей досвід запроваджується і в Україні.
З 2016 року Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, у якій я працюю, приєдналася до втілення проекту «Розбудова миру, профілактика і розв’язання конфлікту з використанням медіації в групах та громадах, які постраждали від конфлікту, особливо серед жінок та дівчат ВПО» за підтримки Посольства Великої Британії в Україні та з ініціативи Міжнародного жіночого правозахисного центру «ЛаСтрада-Україна». Я пройшла навчання і є медіатором Всеукраїнської мережі медіаторів ЛаСтрада-Україна. Кожен учень школи, педагог чи представник батьківської громади школи знає, де і як він може отримати кваліфіковану допомогу у вирішенні конфліктної ситуації.
Відновні практики, до яких належить і медіація, зокрема, допомагають не лише вирішити конкретну ситуацію, а й формують відповідальність за прийняті спільно рішення, дають змогу учасникам конфлікту поставити себе на місце іншого, зрозуміти його почуття, мотиви, інтереси. Це впливає на подальшу поведінку людини, знижує рівень конфліктності загалом. І найважливіше – дозволяє зберегти стосунки між людьми.
Як людина, що займається громадською діяльністю, я розумію, що конфлікти існують і за межами школи. Кілька разів я проводила медіації і для представників громади. Процедура «кола», проведена для членів ОСББ, допомогла почути думку кожного і врахувати її у визначенні пріоритетів ремонтних робіт у будинку. А медіації, що проводяться на прохання служби у справах дітей, допомагають батькам, що розлучаються, домовитися про час та місце перебування дітей, незважаючи на сильні емоції і зберегти адекватні стосунки, приймаючи рішення з урахуванням інтересів дітей.
Основні принципи медіації (добровільність, неупередженість, конфіденційність та розподіл відповідальності) закладають у громаді передумови формування демократичного суспільства не лише як декларування, а як реальне його втілення. Розуміння, що виконання спільно прийнятих рішень – це твоя особиста відповідальність, не тільки підвищує активність представників громади, а й їх самооцінку, формує гідність. Створення безпечних умов для обговорення сприяє формуванню довіри, навичок визначення потреб та інтересів, відкритого вираження почуттів та емоцій. Усі ці якості – дуже важливі для ефективного члена громади, людини, що будує власне майбутнє та майбутнє держави, створює ненасильницьке середовище довкола.
Під час участі у Всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» у 2018 році народився проект «Моя безпечна школа –My safe school», який реалізують активісти шкільного самоврядування спільно з ГО МБФ «Злагода» та колективом закладу. Основна ціль проекту — показати учням школи, як розірвати ланцюг насильства, в якому багато дітей живуть роками не тільки школі, але і вдома. Допомогти їм змінити процес комунікації, зробивши її безпечною. Навчити дітей справлятися з негативними емоціями, просити про допомогу, а також поважати чужі особисті кордони і відстоювати свої.
На даному етапі можемо похвалитися певними успіхами. У вересні 2018 року на основі даних дослідження Жіночого консорціуму України було проведене опитування учнів з метою аналізу проблеми насильства між дітьми в школі та визначення ступеню зацікавленості персоналу і дітей у розв’язанні цієї проблеми. Визначивши основні потреби учнів, учасники проекту провели оцінку наявних ресурсів для забезпечення цих потреб. З’ясували, що у навчальному закладі є:
– Медіатор, що може допомогти навчити учнів прийнятним способами вирішення конфліктів;
– Тренер, що може навчити дітей навичкам ефективного спілкування та асертивної поведінки;
– Група учнів, що хотіли б стати тренерами для інших учнів, навчати їх ефективному спілкуванню.
– Група учнів, що готові створювати фото та відеоматеріали з теми «Протидії насильству»;
– Група учнів, що хоче стати медіаторами і допомагати іншим вирішувати конфлікти.
Завдяки знанням та вмінням, які я отримала у ході навчання у проекті «Школа громадської участі -4» Інституту соціокультурного менеджменту, ми змогли провести фандрейзингову кампанію та залучити ресурси для втілення власного проекту.
Учні провели дослідження шляхом участі у формі фотоквесту «Місця підвищеної небезпеки». Діти зробили фото місць у закладі, де може загрожувати ситуація вчинення насильства, та організували фотосушку «Чи знаєте ви, що відбувається тут?» для привернення уваги педагогів та батьків до місць, де потенційно може бути вчинене насильство. Інформаційні хвилинки «Медіація – шлях до примирення» та перегляд фільму «Диво» для батьків учасників проекту спонукав їх краще усвідомити потреби дітей та різні аспекти булінгу.
Дуже ефективною є взаємодія дітей за принципом «рівний-рівному», який передбачає взаємне навчання дітей та допомогу у вирішенні конфліктних ситуацій між дітьми. Тому, наступним завданням нашого проекту є створення Шкільної служби порозуміння. Така структура дозволяє дітям-медіаторам допомагати вирішувати конфліктні ситуації одноліткам та молодшим учням. Що сприяє формуванню атмосфери довіри у закладі та підтримки принципів побудови ненасильницького середовища.
Після проходження тренінгу для тренерів Інституту соціокультурного менеджменту в листопаді 2018 року я отримала інструменти для проведення тренінгів серед учнів. То ж з вересня 2019 року планую провести навчання вже відібраних медіаторів «Базові навички медіатора шкільної служби порозуміння» та створити дієву Шкільну службу порозуміння, де буде працювати не лише дорослий медіатор, а й медіатори-учні.
«Конфлікт – це норма життя. Коли вам здається, що у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс», – стверджував соціолог Ч. Ліксон. Використання відновних практик та розуміння можливостей медіації є гарною альтернативою розв’язанні конфліктних ситуацій. Залучення до цієї діяльності учнів сприяє підвищенню їх громадської активності, формує відчуття причетності до прийняття рішень, відповідальність за їх виконання. Разом ми збудуємо суспільство, у якому конфлікт не перешкода, а ресурс для розвитку.
Матеріал підготувала Наталія Масляник,
Громадська організація «Міжнародний благодійний фонд «Злагода»