Ігрофікація – це те, чому можна навчитися з ігор. Однією з таких ігор, в процесі гри в яку можна навіть змінити відношення до
себе, є «Світ громад». Ми поспілкувалися з майстором гри «Світ громад» Леонідом Жовтило, який розповів нам, як і що відбувається.
Чому ви розпочали використовувати елементи ігрофікації?
Процес ігрофікації це дуже давній інструмент, який використовується в країнах Америки та Європи. Дозволяє в ігровому форматі змоделювати будь-які процеси – розвитку громади, дій окремих груп громади тощо. Моделювання у формі гри найбільш практично може допомогти учасникам в процесі розвитку громади, зокрема, зрозуміти їхні ситуації в громаді. Тому виникла ідея, щоб дані навики, інструментарії перенести і на наші українські громади, безпосередньо на громадський сектор.
Які техніки та технології ігрофікації ви використовуєте у своїй роботі?
У роботі з громадами я використовую гру «Світ громад», яка дозволяє змоделювати декілька практичних дій громади, зокрема, формування планів громади, в даному випадку стратегування. Ми відпрацьовуємо з учасниками процеси розробки і впровадження стратегічних планів громад. Даний інструмент дозволяє, наприклад, молоді зрозуміти систему оподаткування – процес надходження і використання податків у громаді; такій категорії жителів громади як бізнес – гра дозволяє зрозуміти роль, значення і напрямки ведення бізнесової політики в громаді, а владі, у свою чергу – як співпрацювати з бізнесом.
Гра дозволяє відпрацювати таку важливу компетенцію як навички комунікації, зокрема, у контексті навичок донесення інформації, якими ще недостатньо володіють у більшості громад. В ході ігрофікації учасники спілкуються між собою, спільно шукають шляхи виходу із ситуації, шляхи впровадження якихось підходів до розвитку громади, але в такому модельованому варіанті. Тобто інструменти ігрофікації найкраще всього використовувати в системі моделювання життєдіяльності громад, громадських організацій.
Тобто ігрофікація гарний інструмент при стратегічному плануванні?
Через гру можна стратегічно планувати. Гра дозволяє учасникам стати на стартову позицію, тобто зрозуміти в якій ситуації в даному випадку знаходиться їх модель громади. У грі можна взяти набір інструментів, з допомогою яких вони будуть досягати мети, наприклад, щоб громада була розвиненою, чи туристично привабливою, чи бюджетно достатньою. Цей процес формує стратегічний підхід і стратегічне бачення у гравців як членів громади. Процес ігрофікації дозволяє стратегувати.
Є дуже багато ігор, які формують, наприклад, фінансові та комунікаційні навички. Є ігри, завдяки яким учасник «навчаються навчатися». На сьогодні є ігрофіковані інструменти формування кооперативних рухів в громадах. Ігрофікований інструмент – це стратегічний інструмент.
Який у вас досвід роботи із використанням інструментів ігрофікації?
Я займаюся ігрофікацією п’ять років і провів вже більше 50 ігор. Мій напрямок ігрофікації – формування стратегічних навичок в системі перепідготовки державних службовців. Але я використовую елементи ігрофікації також під час проведення різних заходів для громадських активістів, працівників культури.
На одній із тренінгових сесій в рамках третього навчального етапу «Школи громадської участі-4», ви проводили цікаву вправу з елементами ігрофікації «Башта з макаронів»**, за умовами якої учасникам необхідно було побудувати башту із спагеті та зефіру. В чому її навчальний вплив?
Ця гра підпадає під бачення планування. Я люблю використовувати цю гру на тренінгах, вона конкретно показує на наявність ресурсів, плану, бачення, таймінгу і всього іншого, що потрібно громаді для того, щоб реалізувати певний проекту. Вона показує, що матеріальний ресурс не завжди є важливим у громаді. Добре, коли в громаді є хороша команда, яка завжди згенерує матеріальний ресурс.
Ця гра є моделлю ігрофікації, на чому я завжди наголошую учасникам тренінгу, – «Ви мали всі однакові ресурси, але в одних виходить, в інших – ні. Або ні в кого не вийшло збудувати башту, тому що не змогли зорганізуватися, використати ресурс, статегувати…».
Які зміни відбуваються в людях у процесі і по закінченню гри?
Я використовую інструменти ігрофікації після надання людям теоретичних знань: система стратегування, підготовка проектів життєдіяльності громади, роль бізнесу та влади в громаді тощо. Тому даний інструмент допомагає закріпити матеріал. Після гри ми завжди проводимо рефлексію, підводимо підсумки, – саме це відрізняє ігрофікацію від гри. Багато учасників кажуть, що практично зрозуміли як формувати стратегічні плани, як їх реалізовувати й в цілому стратегувати.
Учасники, окрім компетенції, опрацьовують життєві показники, такі як самооцінку, ціннісні пріоритети, показники щастя у громаді тощо. Одного разу після гри (ред. Гра «Світ громад») до мене звернулася одна учасниця, яка сказала, що в процесі гри вона зрозуміла, що взагалі не звертала увагу на свої настрій та щастя. Вона мені потім писала про те, що завдяки цій грі вона повністю змінила відношення до себе.
** Ідеї. Натхнення. Рішення: посібник для тренерів неформальної освіти. / Н. Трамбовецька [та ін.]; упоряд. Н. Трамбовецька. – К.: Інша освіта, 2015. – 70 с.