Війна на сході України увійшла в моє місто, життя, сім’ю, поділивши його на «до» і «після». Забрала багато чого, але дала унікальний шанс розпочати життя заново, з нової сторінки. Чи думала я ще 5 років тому, що колись буду розмовляти українською, мотивувати людей до позитивних змін, надавати допомогу потребуючим, проводити тренінги для жінок, які зустрілися із життєвими труднощами і перестали вірити в себе.
У 2015 року я переїхала з сім’єю з Донецька до Полтави і відтоді почала працювати у напрямку вирішення питань переселенців зі Сходу України, займатися громадською та волонтерською діяльністю. Разом з іншими активістами ми заснували ініціативну групу «Полтава-Самодопомога», в рамках якої, на сьогодні, я реалізую три соціальні проекти:
- Перший проект «Соціальна пральня», яку допомогла фінансувати громадська організація «КримSOS». Ми створили пральню на базі місцевої церкви. Переселенці, які проживають не в надто комфортних умовах, можуть прийти і попрати свої речі.
- Другий проект «Нове життя старих речей», це соціальна швейна майстерня, де жінки переселенки можуть перешивати старі речі та шити нові.
- Третій проект «Соціальний гардероб», де переселенці та полтавчани, які перебувають в складній життєвій ситуації, можуть взяти безкоштовно речі у зручний для них час.
Одним із нових направлень нашої організації є реалізація ініціативи «Спорт для всіх», де активні жінки-переселенки можуть займатися фізичною культурою і підтримувати своє тіло в тонусі.
Приємно, що поступово питання надання гуманітарної допомоги вже стає менш нагальним у порівнянні з минулими роками. Зараз, ми проводимо інтеграційні творчі заходи для всіх бажаючих, проводимо тренінги для жінок та молоді, беремо активну участь в розвитку громади. У діяльності своєї ініціативної групи ми акцентуємо увагу на вивченні та подальшому врахуванні потреб й інтересів членів громад (людей з інвалідністю, молоді, жінок, літніх людей, представників вразливих груп).
Участь у проекті «Школа громадської участі-4» («ШОУ-4») допомогла мені розібратися у багатьох питаннях, знайти нові можливості для розвитку себе і людей, які мене оточують. Участь у тренінгу для тренерів подарувала мені можливість бути тренеркою. Наприклад, за тренінговою програмою Інституту соціокультурного менеджменту (ІСКМ) «Громадянська освіта жінок місцевих громад», я проводжу міні тренінги для жінок. Оскільки, жінкам, а особливо жінкам-переселенкам, важко побачити в себе лідерські якості. Такі якості потрібно в собі зрощувати. «Я-лідерка!» саме під такою назвою було проведено тренінги у Полтаві для жінок ВПО. З жінками ми розглядали принципи ґендерної рівності, ознайомилися з терміном гендерної рівності, з правами, потребами та викликами жінок в нашому суспільстві, обговорили проблеми домашнього насильства в сім’ї та шляхи налагодження взаєморозуміння між подружжям. Взагалі, тема тренінгу дуже цікава і актуальна, особливо для жінок-переселенок.
Наразі, ми прямуємо до перетворення нашої ініціативної групи у громадську організацію, що розширить межі нашої діяльності у допомозі вимушено-переміщеним особам, але більша увага буде надаватися саме роботі з молоддю.
Я рада долі, яка подарувала мені шанс познайомитися з ІСКМ, бути частиною проекту «ШОУ-4». Адже, для мене «ШОУ-4» – це реалізована можливість бути тренеркою; це сім’я, яка допомагає стати сильнішою і впевнено стояти на ногах; для мене це друзі, яких я знайшла на проекті, ми тепер дружимо і співпрацюємо, а далі будемо реалізовувати спільні проекти, оскільки це люди, які назавжди залишаться порч зі мною.
Лілія Гарбузюк, Ініціативна група «Полтава-Самодопомога», м. Полтава, liliyapoltava2808@gmail.com
*Матеріал взятий із видання “Навчання, яке веде до розвитку громад”