– Ви нещодавно пройшли навчання на тренінгу «Анімація громадської діяльності». Як Ви використовуєте отриманні знання? Що для Вас соціальна анімація?
– Соціальна анімація для мене це діяльність, яка спрямована на покращення життя громади. Я намагаюсь передати їх членам своєї громадської організації в міру своїх можливостей, до депутатів ще не дійшла чесно кажучи (сміючись). Соціальна анімація обов’язково потрібна.
В нашій громаді дуже мало соціальних аніматорів, яких я знаю, або, можливо, у нас просто різні напрямки діяльності, тому про них я не знаю. Якщо казати про використання соціальної анімації взагалі – обов’язково ефективне, тому що якщо немає цих «рушіїв» змін, то громада не буде розвиватись та змінюватись.
– Соціальний аніматор, як ви зауважили «рушій» змін у громаді. Наприклад, які зміни ви привносите у громаду?
– Наразі наша громадська організація займається тим, що ми започаткували алею Сухомлинського та зараз доглядаємо за цими деревами. Далі ми хочемо зробити Галявину казок біля цієї алеї. Але більш глобальна проблема, з якою я стикаюсь – це пасивність громади. Мені хотілось б надалі працювати в напрямку активізування громади.
– В чому проявляється пасивність громади і як, на вашу думку, це можна змінити?
– Якщо говорити про депутатську діяльність, то зараз я стикнулась з тим, що дуже не достатній рівень знань у громадян: вони не знають своїх прав, обов’язків, не можуть вимагати виконання цих прав від влади. Тому, зараз я працюю над тим, що запрошую до нашого селища тренерів та проводжую навчання, як для депутатів (в першу чергу), членів організації та посадових осіб, тому що навіть ці люди, які приймають рішення та впливають на життя селища мають пробіли в знаннях, то що казати про звичайних громадян. Все ж таки залишається проблема щодо залучення громадян. Ще, у нас низький рівень свідомості. Багато людей не націлені на те, щоб віддавати більшу частину свого вільного часу якимось суспільно-корисним справам. Та й ще безкоштовно.
– Враховуючи рівень активності, все ж таки, як ви залучаєте громадян до певних заходів?
– В основному, в першу чергу, залучаю тих, хто підтримує мене. Це можуть бути члени громадської організації, депутати, з якими я працюю в селищній раді, працівники селищної ради. Звичайно, це йде контакт осіб, потім вже вони залучають знайомих і так далі. В першу чергу це взаємовідносини між людьми. Мені б хотілося, щоб у громаді настрій був кращим та залучення було більшим ніж зараз.
– Ви займаєтеся окрім громадської, ще й політичною діяльністю. Чи взаємопоєднані сфери політичні та громадські в роботі?
– Так, поєднанні, та я думаю, що з одного боку мені легше повинно бути громадським активістом, ніж депутатом, тому що я можу ці свої бачення та переконання доносити до місцевої влади та впливати на прийняття рішень і т.д.. Обов’язково поєднанні.
– На благо яких аспектів розвитку націлена Ваша робота в громаді?
– По-перше, мене дуже цікавить правова освіта громадян, тому що від цього дуже багато проблем в громадах та Україні в цілому. Коли люди не знають своїх прав, як їх відстоювати, то вони дуже часто їх і порушують. Також, прозоре використання коштів. Коли людина не знає, які вона права має за законом, в які державні служби можна звернутися, щоб відстояти себе. Тоді ці служби починають використовувати та маніпулювати цими людьми та погано виконувати свою роботу. А я вважаю, що кожна служба повинна добре виконувати свою роботу. Для цього – громадяни мають відстоювати свої права.
Мене також дуже турбує наша екологія, наприклад, є в планах організувати збір збираю та відводжу в сусіднє місто та здаю їх там. Ще турбує роздільний збір сміття, але я знаю, що це набагато важче втілити в життя, але з чогось треба починати.
– Зараз українські громади переживають часи реформування, наприклад, доволі актуальні питання щодо децентралізації. Яке ваше відношення до реформи і яка роль громадськості у цьому процесі?
– Я бачу, що це вже не відворотний процес та шкодую про те, що мало, можливо, брала участь та заглиблювалася в ці процеси, коли ще був початок впровадження реформи. На мою думку, треба було раніше організовувати певні навчання не для керівників якихось органів, а саме для громадян та громадськості, щоб люди включались та думали на перед, прогнозували, планували.
Найбільш велика проблема, що посадові особи не хочуть втрачати свої місця і просто стопорять це все: не доносять правдиву інформацію, або не заглиблюються самі, не хочуть навчатися тощо. Я бачу, що з мого селища лише одиниці людей, які цікавляться питаннями реформи та розбираються в них. Більшості просто не цікаво, вони бояться чогось нового і все. А часу, або бажання поглиблюватись – немає. Всі дуже бояться змін. Взагалі є ж купа інформації нарізних сайтах, хто хоче цікавитися – дивляться, слідкують, читають. Хто не хоче – сприймає все негативно. Це все залежить від бажання людей. Але ж до чого я веду, навіть організовуючи навчання тут в селищі, мало приходить депутатів і поглиблюються у ці питання. Бояться брати на себе відповідальність за рішення. Наприклад, два депутати зараз оголосять об’єднання, а потім всі інші скажуть, що вони розвалили селище.
Тому я намагаюся інформувати населення про можливості у громадському секторі при зустрічах з мешканцями громади. Для поширення інформації веду сторінку нашої громадської організації в соціальній мережі Facebook і якщо дізнаюся щось нове обов’язково цим ділюся. Я прагну далі продовжувати навчання. Треба змінювати підходи, над цим ще буду працювати, щоб все таки більше людей залучалися до заходів з розвитку громади.
* Інформаційний бюлетень “НДО-Інформ”№2 (55), 2018
Інтерв’ю з Тамарою Кшановською,
учасницею проекту «Участь через залучення»,
заступник голови ГО «Сакура», депутат Павлишської селищної ради,
смт. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область.