Для того, щоб працювати в громаді, розпочати діалог з громадянами, владою, бізнесом, – потрібна комунікація. Я хочу поділитися з вами прикладом комунікації, яка призвела до співпраці в громаді. Я відправилася в мандрівку і реалізую власний проект «365 днів в дорозі». Але, хоч і дистанційно, я беру участь в реалізації проектів своєї громадської організації «Персона». На День міста, разом з трьома представниками інших громадських організацій, ми придумали проект «Місто моєї мрії», який досі триває. Проект пов’язаний із створенням стратегії міста. Ми запропонували школярам різних вікових груп із різних шкіл намалювати місто своєї мрії, а потім усім зібратися на День міста і разом намалювати омріяне місто. Ми прагнемо показати всім як діти бачать своє місто – свій будинок, подвір’я, центральна площа міста. Наразі ми готуємо виставку робіт школярів. Нас здивувало те, що діти перестали малювати просто об’єкти і почали себе малювати в цьому мсті.
Тобто діти асоціюють себе з країною і містом. Також ми працюємо ще над одним питанням в місті. Ми розробили візуальну анкету про те, яким чином наші городяни хочуть бачити заклади культури. Отримавши професійну психологічну освіту і працюючи в закладах культури, я розробляла анкету таким чином, щоб вона була максимально візуальна, питання там не мають значення.
.
Створення мрій – це дуже дієвий інструмент як комунікації, так і виведення людей із різних станів. Так як наше місто знаходиться в буферній зоні – після зони АТО, перед Дніпром. Тому у нас дуже багато людей, які тимчасово покинули помешкання, тобто переселенці і є люди, які приїжджають вирішувати нагальні питання – реєстрація, отримання документів. Люди іноді навіть не їдуть у Дніпро, а вирішують всі питання в нашому місті. Тому наша міграційна служба, всі наші сервісні служби працюють на цих людей. В місті також дуже багато військових. Ще дуже багато людей, які знаходяться і постійному стресі. Я була на тимчасово окупованих територіях. Тож створення «малюнка своєї мрії», або «карти мрій» це дуже гарний інструмент. Для цього потрібен папір, непотрібні журнали, ножиці і клей. Людям не треба нічого малювати, їм просто треба вирізати картинки, які подобаються і клеїти їх на папір. Як розташувати ці малюнки таким чином, щоб з’явилися картинки, які характеризують мою реальність, страхи, мрії і місію? Акценти людина розташовує так, ніби формує свою найулюбленішу фотографію. «Карта мрій» дає свої результати. Люди зараз не заглядають в далеке майбутнє. Тому в громадах ми стикаємося з тим, що люди не можуть створити стратегію – «Чому я мушу думати, що буде через 10 років?! Мені б сьогодні вижити!». Якщо немає бачення в людини, то немає стратегії. Мрія це 1-3 роки, а місія – може бути на все життя. Щоб бачити стратегію, треба ось цей проміжок потрібно формувати. Воно не з’явиться автоматично. Від мрії до місії. Якщо збираються люди, які якось виживають, а інші живуть одним днем/роком – як ці люди можуть створювати стратегію. Чому у цьому інструменті ми візуалізували страхи? Я працювала з цим інструментом із учасниками АТО, переселенцями, бізнесменами. Зараз дуже багато людей закривають свою справу, або не вірять, що вони можуть розвиватися. Зараз люди хочуть повернутися на якісь стабільні підприємства, бо це хоч якась «скоринка хлібу» і гарантії. Я зустрічалася з тим, що деякі люди, не втрачаючи житла, не будучи в АТО, чи ще в якихось ризикованих ситуаціях. Вони окрім телебачення нічого не дивилися, але вони в такій депресії і жаху, що не хочуть навіть виходити з дому. Ми не можемо допомогти всім, але намагатися варто.
Спочатку ми починали працювати за цим інструментом з дітьми, бо такі речі батьки скоріше довіряють дітям, потім вони долучаються до дітей. Були моменти, коли ми, використовуючи елементи фасилітації, просто створювали на 1-3 роки бачення малої сільської громади через малюнки, творчість, розвиток. Це був початок задля того, щоб побачити куди варто рухатися далі.
Я є ментором по проекту від Литовського посольства і працюю з переселенцями, які отримали мікрофінасування на закупку обладнання і розвивають бізнес в нашому місті. Коли мені запропонували бути ментором, я впевнилася, що це буде корисний досвід і для переселенців, і для мене. Комунікація налагоджувалася дуже простим способом – ми листувалися, телефонували один одному. При особистих зустрічах, ми робили SWOT-аналіз, будували плани на майбутнє, формували бачення наступних дій. Ми навіть просто комуні кували, оскільки ця взаємна підтримка – це підсилення один одного. Таку карту мрій я роблю на цільову аудиторію, тобто ми збираємося командою, всі разом на аркуші збираємо, які страхи, місія, завдання у нашої цільової аудиторії. В результаті бачимо цілісну картинку – образ, тих людей, до яких ми йдемо. Раніше в нашому місті було багато масових заходів, але зараз ми стали використовувати їх як платформу, просто в них треба брати участь. Якщо влада щось ініціює через заклади культури, на це виділяються кошти і на це дається платформа. Наприклад, проводився ярмарок, де переселенці мали можливість продати свої вироби. Одна переселенка, Тетяна Оноша, яка переїхала з Авдіївки, спочатку відкрила пральню, бо, наприклад, багато кому не було де попрати свої речі. Потім вона купила японську вишивальну машинку і вишиває рушники, наволочки на подушки. Навіть, були такі випадки, коли люди приносили речі в пральню і якусь пляму не можна було вивести, Тетяна пропонувала на місці плями вишити якийсь логотип. Таким чином, речі набували нового життя. Якщо ви відчуваєте нестачу знань з ефективної комунікації, наприклад, зараз проводиться багато тренінгів з медіації. Це дуже корисний інструмент, який треба поширювати у нас, оскільки дуже часто люди не можуть між собою домовитися, тому потрібна третя людина, яка б могла просто перевести розмову на зрозумілу для всіх мову. 
Отже, завдяки правильній комунікації, ми можемо забезпечити ефективне впровадження децентралізації у громаді. Будьте комунікатором, або знайдіть комунікаторів в громаді, об’єднайте їх Ще хочу поділитися прикладом розвитку громади в умовах децентралізації за допомогою інструменту створення бачення і мрій громади. В лютому 2017 року в селі Вербуватівка Дніпропетровської області для активних громадян села я провела тренінг зі створення бачення громади. Учасники почали придумувати будівництво мінізаводів, медпункти, хоч і лікаря в селі не було, тобто вони почали мріяти про те, що варто зробити, щоб в їхньому селі люди почали жити краще. Потім, за моєї рекомендації, три особи з громади поїхали до Зеленодольську навчатися основам впровадження децентралізації. Саме ці люди вплинули на вибори в громаді, змінили їх рух на краще. З того моменту громада зовсім змінилася, там є тепер водоспад, перебудована площа, спортивний майданчик, утеплена школа, ресторан, готель-хостел «Корона», перукарню, ремонт побутової техніки, пральня, в раніше закинутому будинку культури створили спортзал, більярдний зал та клуб. У клубі зараз грає аматорський театр. В громаді тепер є лікар, з’явилися нові робочі місця, добудовуються багатоквартирні житлові будинки. Люди, населенням у 600 мешканців, люблять свою Вербуватівку і ніхто звідти не хоче їхати. Тобто люди отримали інструмент і за його допомогою втілили мрії в життя.
* – Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад-3″
Додатково:
Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад″
Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад-2″