Інтерв’ю з Левом Абрамовим для сайту «Громадський простір»
Лев Абрамов, президент Інституту соціокультурного менеджменту (ІСКМ), громадський діяч, тренер-консультант, розробник та співавтор видань з питань розвитку громад та трансформації закладів культури в Центри місцевої активності.
Наша громадська організація «Інститут соціокультурного менеджменту» виникла в 90-ті роки минуло сторіччя. Для розвитку громадського суспільства була створена мережа ресурсних центрів. В Україні було 10 таких Центрів і одним з них був «Центр підтримки творчих ініціативи» (ЦПТІ). ЦПТІ працював в Кіровоградській та в декількох інших областях України. Однією із програм Центру був «Інститут соціокультурного менеджменту». Згодом, було прийнято стратегічне рішення
– інституціалізувати і створити з даної програми окрему організацію, щоб займатися саме соціокультурним напрямком. Організація виникла в 2000 році, а в 2001 році була юридично зареєстрована.
Раніше я працював у ресурсному Центрі і був спочатку директором громадської організації «Інститут соціокультурного менеджменту» (ІСКМ), а з 2006 року є її президентом. Особливість організації в тому, що вона займається розвитком певної ідеї.
Хочу сказати, що на її створення нас надихнув польський довід діяльності громадських організацій. У Польщі також була мережа громадських ресурсних центрів і в свій час вони побачили дуже цікаву ідею, яку спочатку втілили у життя як програму, а потім на її підґрунті створили громадську організацію Центр Активності Локальної (ЦАЛ).
Тобто в чому полягала ідея? Ідея полягала в тому, щоб поєднати можливості закладів культури і потреби в розвитку громад. Цей досвід спрямований на те, як використати на користь громади заклади культури, також був і нами впроваджений. Ми тісно співпрацюємо з організацією ЦАЛ ще з 90х років. Це наші партнери, яких ми залучаємо до участі у власних заходів. Це одна з головних ідей, яка допомогла спочатку створити програму «Інститут соціокультурного менеджменту», а після цього вже виокремити її в самостійну організацію.
Інститут соціокультурного менеджменту працює й в інших магістральних напрямках. Ми співпрацювали в якості експертної організації з Обласною державною адміністрацією. Коли після першого Майдану, в 2005 році ОБСЕ створило певні майданчики по контролю і співпраці громадськості та виконавчої влади в 10 областях України, в тому числі і в Кіровоградській області. Було створено експертні ради в Обласній державній адміністрації, діяльність яких здійснювалася у трьох напрямках: робота з молоддю, боротьба з корупцією, робота у сфері культури.
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування часто розуміють під «розвитком громад» як щось побудувати, відремонтувати… Це теж потрібно, але є й такі проекти, які спрямовані на зміну людини. Якщо люди не зміняться, то тоді будь-які інфраструктурні зміни не будуть давати нам ніякої користі. У проект «Школа громадської участі», що реалізується Інститутом соціокультурного менеджменту за фінансової підтримки Фонду ім. Ч.С. Мотта, покладено в основу саме цю ідею – створення і підтримка Центру Місцевої Активності або інших закладів культури.
Проект «Школа громадської участі» має вже два випуски, на початку 2016 року ІСКМ продовжив реалізацію проекту вже як «Школа громадської участі-3». Для нас цей проект є дуже цінним та близьким, оскільки ми випустили вже два покоління громадських лідерів і наразі готуємо третє.
У «Школі громадської участі – 3» реалізовано вже два етапи навчання, проведено тренінги «Анімація громадської діяльності», «Польський досвід розвитку громад», «Кращі практики розвитку громад». Проект має дворічний термін реалізації і попереду наступні етапи навчання для учасників.
Особисто для мене важливим є те, що в рамках першої Школи ми залучали польських та українських експертів, в другій Школі ми також залучали тих же провідних діячів громадського сектору та випускників першої Школи для підвищення їх обізнаності з певних питань, а в рамках третьої Школи ми залучаємо, окрім експертів, випускників попередніх Шкіл у якості тренерів, які пройшли «Тренінг для тренерів» на початку 2016 року, що був проведений в ході реалізації проекту «Школи громадської участі-3». Тобто наші випускники, сертифіковані тренери, в рамках другого етапу, взяли на себе частину навчального процесу, оскільки вони вже мають великий практичний досвід. Проект працює в громадах, накопичує позитивний досвід і навчає саме тому, що потрібно громадському активісту. Ми вважаємо, що ця схема є дієвою, яка створює позитивні зміни в громадах.