Телебачення в Україні так і залишається нелетальною зброєю для громадських організацій у війні проти системи та її представників: чиновників і корупціонерів. А могло б стати летальною і вже давно вирішити долю «війни» за верховенство громадського контролю й закону над діями влади.
Громадські організації часто або недооцінюють силу телебачення, або неправильно використовують цей ресурс. Як і в радянські часи, представники ГО з’являються на екранах, аби прозвітувати про виконану роботу або, гірше того, – подякувати місцевій і центральній владі чи політичній силі за допомогу в організаціїї того чи іншого заходу різних ступенів важливості. Такі «спікери» можуть навіть розповісти про «діяльність» своєї організації. Зазвичай – у цифрах.
Це призводить до того, що глядач, заради якого громадський активіст насправді й прийшов на ТБ, просто перемикає на канал, де розважають «голоси», «таланти» й «екстрасенси», розчарувавшись в громадських організаціях, як таких. Звісно, що й самі телевізійники не в захваті від зустрічей з активістами, котрі просто невигідні й нецікаві телеканалам.
У той же час справжня співпраця активістів й журналистів може дати реальні результати. У Польщі досвід такої спільної роботи допомогає виступати єдиним фронтом проти корупції серед чиновників. Громадські організації за допомогою своїх офіційних запитів допомагають телебаченню пробивати редути формальних відмовок влади, а журналісти із задоволенням розглядають активістів як своїх союзників й діляться з ними інсайдерською інформацією в боротьбі за інтереси суспільства.
Досвід польських активістів з «Bona Fides» – яскравий приклад. Вони часто користуються практикою юридичних запитів у різних галузях суспільного життя, здійснюючи ефективний тиск на політиків й чиновників. Результати таких запитів одразу публікуються чи передаються електронним ЗМІ.
Співпраця громадських діячів і журналістів приносить плоди не лише в Польщі, а й в інших країнах Європи. Так, наприклад, в Словаччині активісти зуміли перетворити свою акцію в непоганий інформаційний привід для новин регіонального та центрального рівня і завдяки цьому вирішити проблему цілого мікрорайону, а в подальшому – і міста. Справа полягала в наступному: у дворі багатоповерхівок такого собі «спального району» розташувався нічний клуб. Гучна музика, постійний шум після 23:00 дратував численних домогосподарок й молодих мам із сусідніх будинків. Вмовляння активних громадян ніяк не впливали ні на керівництво міста, ні на власників закладу. Ситуація потрапила в глухий кут. Тоді активісти зважилися на радикальний крок: мітинг, пікет перед муніципалітетом з вимогою вирішити проблему. Але звичайний мітинг може пройти непоміченим, якщо його підготувати традиційно: зібравшись у зграйку, скандувати з плакатами стандартні «ганьба» і «геть». Для тележурналістів мітинг, звичайно, інформаційний привід, але далі регіональних новин це не піде і до бажаного ефекту – тиску на владу – теж не призведе. І тут громадські активісти придумали формат, який зацікавив телевізійників. Вони створили картинку, від якої не змогли відмовитися навіть центральні канали. У визначений час перед муніципалітетом з’явились десятки молодих мам з візочками й дітьми. Вони зайняли всю площу перед будівлею й просто прогулювались. Доповнював картинку плакат з написами в стилі: «Нам ніде гуляти з дітьми, тому ми будемо гуляти тут». Чиновникам і політикам довелось проходити буквально крізь ряди жінок з візками, що створило додаткові цікаві кадри для телемедійників. Увечері того ж дня сюжет про пікет молодих мам був не тільки в регіональних, але й в центральных вечірніх новинах. Лідерів громадських активістів запросили на ранкове і вечірнє ток-шоу. Журналісти звернулись з великою кількістю запитань до власників нічного клубу й до чиновників. Громадська думка, завдяки такому масовому тиску з боку ЗМІ, була на боці жителів мікрорайону, в яких кожен глядач ( а більшість із них, згідно з дослідженнями, – домогосподарки) бачив самого себе. Через пару днів питання було вирішено на користь протестувальників: нічний клуб закрили. У даному випадку виграли не тільки жителі конкретного мікрорайону – політикам довелось прийняти рішення, завдяки якому діяльність подібних закладів у житлових мікрорайонах всього міста обмежувалась певним часом.
Дану ситуацію можна охарактеризувати як побутову, але, завдяки втручанню активістів, вона отримала й політичне забарвлення, оскільки реакція чиновників у подальшому вплинула на голосування і влада в місті перейшла до іншої політичної сили.
Тому представникам громадських організацій важливо пам’ятати: кожна креативна акція – це новина, якщо не для центральних, то для регіональних телеканалів точно. І чим вона яскравіша – тим більше шансів потрапити в телевізор. А значить – посилити тиск на людей, від яких залежить той чи інший варіант вирішення проблеми.
У нашій країні зараз безліч можливостей для просування інформаційних приводів в електронних ЗМІ. Взяти хоча б телебачення: є державні телерадіокомпанії, великий перелік приватних центральних та регіональних ТРК, а з недавнього часу з’явилось хоча ще й молоде, зате перспективне інтернет-телебачення.
Інтернет-ТБ для громадських організацій є найбільш прийнятним варіантом для вирішення тієї чи іншої проблеми. Відмінність від держТБ чи від приватних ЗМІ в тому, що інтернет менш залежний від формату подачі інформації та від корпоративної чи державної цензури. А саме відео можна легко розповсюдити через соцмережі, таким чином – воно може стати додатковим інформаційним приводом для центральних ЗМІ. Можливості інтернет ТБ широко продемонстрував Майдан 2013-2014-го років. Озброєні лише телефонами й планшетами, журналісти вели прямі трансляції подій в інтернеті, досягаючи мільйонів переглядів.
Позитивний приклад є й у Кіровограді. Громадські активісти помітили, що в заповідній лісовій зоні міста ведеться будівництво приватних будинків. У соцмережах почалось активне обговорення проблеми. В інтернеті з’явилось відео будівництва. Через декілька днів активістів запросили до студії Кіровоградського інтернет-ТБ, де вони виступали як очевидці подій протягом декількох ефірів одразу. Це спричинило резонанс серед містян, а влада була змушена створити комісію з розслідування не тільки одного випадку вирубки лісу й будівництва, а й всього процесу роздачі земель заповідника. Співпраця журналістів і громадських активістів призвела до того, що на даний момент вирубку в заповіднику зупинено, а комісія готується опублікувати результати своєї роботи й передати матеріали в обласну прокуратуру.
Саме такий ефект впливу на громадську думку й дає перспективу активістам використовувати телебачення як летальну зброю проти «совкової» системи нинішньої бюрократії й корупції й бути з тележурналістами союзниками у війні за верховенство закону й справедливості в нашій країні.
* НДО-Інформ,-№1(51), 2015