Хочу почати з невеликого подарунка та привітань від усіх моїх колег. Дуже дякую, що надали можливість навчатися і далі продовжувати свою діяльність. Мій досвід розпочався у іншій організації міста Буча, де я працювала з дітьми інвалідами. Виявилося, що у нашому місті немає подібної організації, тому, з допомогою Бучанської організації ми відкрили і в м. Ірпінь організацію для інвалідів. Починали все з нуля, у нас нічого не було, навіть паперу, ручок та інших канцтоварів. З допомогою «Фонду громади Приірпіння» ми виграли спочатку міні-грант, потім грант міжнародного клубу м. Києва у розмірі 25 тисяч гривень. Закупили обладнання, машинки, тренажери, столи. Але у нас досі є проблема з приміщенням. Влада два роки обіцяла, але й досі нічого немає. Начебто, і гроші виділяються, і коли мер мене зустрічає, то завжди згадує, як він обіцяв і таке інше. Але, ми обов’язково колись гроші знайдемо. Ця проблема не завадила нам проводити свою роботу, ми заключили договір з бібліотекою і почали проводити гуртки там. Також проводимо заняття у капличці православної церкви. Тобто, як і церква, так і будинок культури чи бібліотека – це чудовий майданчик, де от, наприклад, можна відкрити такі творчі гуртки. У бібліотеці ми зробили виставку робіт, поставили скриньку і люди жертвують скільки можуть. Купують нашу продукцію – це і магніти, і вазончики, різні іграшки з солоного тіста. За декілька місяців ми назбирали 700 грн., не прохаючи, а просто міняючи на продукцію. Цього року ми плануємо знайти десь ще одне місце і таким чином плануємо і надалі реалізовувати нашу продукцію. Напрямами нашої роботи є:
– Залучення дітей з особливими фізичними потребами до занять художньою творчістю, розвиток дитини як особистості, а саме фізична, психологічна, соціальна та трудова реабілітація за допомогою «арт-терапії».
– Самореалізація та розширення кругозору молодих людей з особливими фізичними потребами.
– Психологічна підтримка батьків та залучення їх до активної співпраці.
– Залучення людей до благодійності та розуміння людей особливими фізичними потребами.
Ми завжди працюємо колективно, залучаємо батьків до спільної роботи. Відкрили також Школу нових можливостей, яка надає нові можливості людям з особливими потребами відшукувати спільні ідеї, спілкуватися батькам, ділитися досвідом. До головних завдань школи можна віднести наступні.
Перше завдання – залучення дітей з особливими фізичними потребами до занять художньою творчістю для того, аби діти, які не можуть говорити і висловлювати свої почуття, змогли розкрити та виразити свій внутрішній світ через творчість.
Друге завдання – збільшення рівня соціальної адаптації дитини, пристосування її до середовища, у якому вона перебуває і – як зворотній процес, – розуміння соціальним середовищем потреб даної особистості.
Третім завданням є фізична реабілітація, тому що виконуючи творчі роботи дитина відновлює моторику рухів.
Четвертим завданням проекту «Школа нових можливостей» є розвиток у дитини всебічних здібностей, завдяки яким вона набуває здатності до самореалізації у своєму подальшому житті.
П’ятим завданням є соціально-культурний розвиток молоді з особливими фізичними потребами, збільшення можливості самореалізації.
Також це добре розширює світогляд молодих людей, тому що буває, що вони сидять по домівках і не знають, що є професійні навчання для таких людей, що можуть вони ходити і до театру і бути повноцінним громадянином. Психологічна підтримка батьків також дуже важлива, тому що батьки дуже замкнуті у собі та своїх проблемах, так що не відчувають радості від життя. Якщо у них дитина – інвалід, то вони повністю «ставлять хрест» на собі і на дитині, аргументуючи це тим, що з хворою людиною не можна знаходитися у суспільстві, що це дуже важко. Також ми популяризуємо, що потрібно допомагати людям і не просто допомагати, а надавати їм той самий бісер чи фарбу для малювання. Якщо вони не можуть дістатися до місця проведення гуртка, то вони мають змогу займатися цим вдома із батьками. Всі роботи ми продаємо і на ярмарку, який проводиться в Ірпені раз на місяць, тут також встановлюємо скриньку і проводимо майстер-клас для інших дітей безкоштовно. Хто може – той жертвує декілька гривень на фарбу чи щось інше, що дитина використає у своїй роботі. Багато батьків вже після приходили і дякували, що їх дитина відкрила у собі деякі здібності і що комп’ютерні ігри стають для них вже не такі важливими, що їм цікавіше помалювати.
Фізична адаптація у нас поки що відбувається неналежним чином, тому що немає приміщення для тренажерів, які ми вже, до речі, закупили. Але я впевнена, що ми якось це вирішимо. Зараз на сесію виношу це питання, подивимось що скажуть депутати, а далі буде видно.
У нас є така молодь, якій більше 20 років, але вони не можуть працювати, а сидять вдома і їм немає куди дітися, то вони приходять до нас просто гратися і спілкуватися. Адже найголовніше – це те, що дітям не вистачає спілкування. Також, мене просять іноді провести майстер-клас у школі. Зараз у нас дуже багато прикладів, навіть вражаючих, які позитивні результати роблять діти і вони мені пишуть дуже приємні слова.
Бібліотека є одною з кращих платформ для благодійності. Наша бібліотека дуже гарна, з великою базою, особливо для дітей. Тут проводяться не тільки наші гуртки, інші організації також долучаються до співпраці. Колектив допомагає у зборі коштів, роблять рекламу нашої продукції, тому що я не можу постійно носити з собою наші вироби. Запрошуємо усіх до читального залу Ірпіньської бібліотеки, там ви обов’язково знайдете наші вироби.
* – Матеріали Національної Конференції «Соціальна анімація для розвитку культури та громад» (14-15 жовтня 2013 року, м. Львів-Брюховичі)