Презентація нового, спільного проекту Дитячого театру ім. Андерсена та ІМГО інвалідів «Оберіг» відбулася 13 квітня 2013 року в приміщенні Центрального будинку культури м. Ірпінь. Також вихованці Театру показали свій чудовий спектакль «Дівчинка із сірниками». У 2013 році за підтримки Міжнародного жіночого клубу міста Києва, БФ “Фонд Громади Приірпіння” та Іменного фонду Дмитра Воцеха розкриється великий проект співпраці дитячого театру та дітей- інвалідів.
В рамках проекту буде здійснена театральна постановка із створенням спеціальних декорацій та костюмів, і де гратимуть також діти з особливими потребами. У такий цікавий творчий спосіб проходитимуть частково заняття “Школи нових можливостей”, де дітки-інваліди матимуть змогу виражати себе у творчості, розвиватися, позбуватися комплексів та фобій, грати на сцені та розвивати свої таланти. Проблема соціально- психологічної адаптації інвалідів до умов життя в суспільстві є однією з найважливіших граней загальної інтеграційної проблеми. Останнім часом це питання набуває додаткової важливість і гостроту у зв’язку з великими змінами в підходах до людей, які є інвалідами. Незважаючи на це, процес адаптації цієї категорії громадян до основ життєдіяльності суспільства залишається практично невивченим, а саме він вирішальним чином визначає всю ефективність тих корекційних заходів, які роблять фахівці, що працюють з інвалідами.
Настав момент представити інвалідність не як проблему певного кола “Неповноцінних людей”, а як проблему всього суспільства в цілому. Її сутність визначена правовими, економічними, виробничими, к о м у н і к а т и в н и м и , п с и х о л о г і ч н и м и особливостями взаємодії інвалідів з навколишнім дійсністю. Найсерйозніші аспекти проблеми інвалідності пов’язані з виникненням численних соціальних бар’єрів, що не дозволяють інвалідам та особам з хронічними захворюваннями, а також багатодітним родинам, людям похилого віку, дітям-сиротам, дітям з порушеннями соціальної поведінки активно включитися у життя суспільства. Дана ситуація-наслідок неправильної соціальної політики, яка орієнтована тільки на частину “здорового” населення і виражає інтереси цієї категорії громадян. Саме тому структура виробництва і побуту, культури і дозвілля, соціальних послуг залишається була пристосована до потреб хворих людей. У соціально-психологічному плані інвалідність ставить перед людиною безліч проблем, тому необхідно особливо виділити соціально-психологічні аспекти осіб з обмеженими можливостями.
Інвалідність – це специфічна особливість розвитку та стану особистості, часто супроводжується обмеженнями життєдіяльності в найрізноманітніших її сферах. Внаслідок цього інваліди стають особливою соціально- демографічною групою. У них низький рівень доходу, невисока можливість одержання освіти (за статистикою, серед молодих інвалідів багато осіб з неповною середньою і мало-со середньою загальною та вищою освітою). Наростають труднощі участі цих людей у виробничої діяльності, мале число інвалідів зайнято працею. Свої сім’ї мають одиниці. У більшості спостерігається відсутність інтересу до життя і бажання займатися громадською діяльністю. На наш погляд, найважливішим умовою досягнення цілей соціальної адаптації є впровадження в суспільну свідомість ідеї рівних прав і можливостей для інвалідів.
Соціальна адаптація не буде досягнута, поки суспільство не усвідомить правильність цієї ідеї. Потрібен перехід від сігрегірованних видів допомоги інвалідам (у вигляді спеціальних медико-навчальних та виробничих установ) до більш якісним методів, що дозволяє людям перебувати в “струмені” суспільного життя. Взаємовідносини інвалідів та здорових- найпотужніший фактор адаптаційного процесу. Як показує зарубіжний та вітчизняний досвід, інваліди нерідко навіть маючи всі потенційні можливості брати активну участь в житті суспільства, не можуть їх реалізувати тому, що інші співгромадяни не хочуть спілкуватися з ними, підприємці побоюються брати на роботу інваліда часто просто в силу усталених негативних стереотипів. Тому організаційні заходи з соціальної адаптації, не підготовлені у психологічному плані, можуть виявитися неефективними.
Не зважаючи на трудноші, які ми долаємо кожного дня ми продовжуємо надавати можливості для діток-інвалідів. Потрібно надавати можливість кожному! Особливо діткам, які потребують особливої уваги та допомоги для того, щоб розвинути свої здібності і соціальні навички для найбільш повної інтеграції в життя суспільства за допомогою передових методів лікування, навчання, фізичної, психологічно-соціальної реабілітації. Адже вони мають на це право! Одним з ефективних методів є лікування мистецтвом, що в професійному світі має назву «арт-терапія». Дана методика сприяє розвитку у дитини всебічних здібностей, завдяки яким вона набуває здатності до самореалізації у подальшому житті.
* – “НДО-Інформ” №2(49), 2013