Напругу в громаді можна охарактеризувати як процес суперечливості думок та дій між силами збереження існуючого та силами, які прагнуть змін.
В процесі розвитку громади важливим аспектом її розбудови та існування є плідна та корисна співпраця як між членами громади, так і відносини останніх з оточенням. Немає сумніву, що мати, народивши та виховуючи своє дитя, буде оберігати та піклуватися про нього. Так само і люди, створивши та виплекавши свою громаду, якнайдужче прагнуть розбудовувати та оберігати як самих себе, так і суспільство, що їх оточує. Але як відомо, у кожного члена громади існує особистий погляд на розвиток громади, який, у свою чергу, формує власну громадську активність.
Зважаючи на характер кожного члена, громаді можуть бути притаманні сталий процес розвитку та той, що прагне до змін. Можливість змін обумовлюється наявністю напруги в головах та серцях людей, спричиненої різницею між тим, яким є стан речей на сьогодні (стабілізований) та тим, яким він повинен бути. Часто навколо наболілого питання у свідомості людей поступово виникає відчуття тривоги, і кожного разу, коли в громаді заходить розмова про це питання, чути невдоволені голоси (фрази). Це може виявлятися у формі скарг та невдоволення, які можуть тривати довший час без будь-яких колективних дій. Важливо звернути увагу на те, що часто дискутуючи, кожен намагається висловити свою точку зору і не виявляє бажання (звідси – перебивання, перекрикування, тупотіння, …) вислухати та зрозуміти думки своїх колег. Здебільшого так буває тому, що більшості громад бракує систематичного процесу (механізму), який допомагає виявити та прояснити загальне розуміння потреби з наступним її обговоренням та відповідними діями. Якщо ж завдяки якомусь практичному випадку невирішене питання вийде на загал, люди ще роками скаржитимуться одне на одного, а то і на самих себе, відчуваючи свою неспроможність зарадити справі, і будуть вважати, що лише вони (та ще кілька осіб) справді добре розуміють ситуацію, що склалась.
Жоден із тих, хто допомагає процесові розбудови громади, не зможе сприяти відновленню чи підтриманню доброзичливих стосунків між людьми, поки не візьме на себе відповідальність за ці стосунки. Конфлікти поглядів, вияви надто сильних почуттів, наявність напруги, навіть голосний осуд чиїхось дій – жодне з цих явищ не обов’язково означає щось погане. Жодному з них непритаманне порушення єдності чи руйнування доброзичливих почуттів. Насправді процес розвитку потребує створення безпечної атмосфери, соціально-психологічного оточення, де люди мали б змогу вільно, без почуття страху, висловлювати свої погляди, бути почутими, та вміти вислуховувати реакцію чи незгоду інших, але усе це повинно відбуватися в дусі взаємної поваги та любові. Лише коли безпечність атмосфери порушується, коли на зміну повазі і любові приходять негативні почуття, такі, як обурення, гнів, образа, – стосунки між людьми псуються. Але минає час, і люди, усвідомлюючи свої помилки, стараються заради розбудови громади бути більш виваженими та розсудливими у спілкуванні, прислуховуючись до порад чи зауважень, як особисто до себе, так і до діяльності своєї громади.
Така напруга природна й необхідна для розвитку життя громади. Громада – це жива відкрита система, а в кожній живій системі обов’язково існує напруга між силами збереження існуючого стану речей і силами змін. Сили збереження сприяють зміцненню, закріпленню цінностей та відкриттів, які зберігають життя таким, яким воно є. з другого боку, енергія змін постійно спрямована на процес розвитку та вдосконалення системи. Середовище, що ніколи не змінювалось і не розвивалось, залишатиметься мертвим середовищем. І навпаки, середовище, у якому нічого не було непорушним або постійним, у якому ні на що й ні на кого було покластися і в якому все змінювалося й змінювалося, наче у якомусь дивовижному калейдоскопі, залишатиметься хаотичним і не придатним для життя.
Спілкування з ключовими постачальниками інформації, які представляють усе розмаїття громади (молодих і старих, багатих і бідних, сильних і безпомічних, визнаних і гнаних, а також соціальні групи, об’єднані певним інтересом, як от: одинокі матері, безробітні, інваліди тощо), зазвичай дозволяє виявити широкий спектр турбот, проблем та ідей.
Постає стратегічне питання: на які з цих турбот і проблем значна частина людей готова відреагувати практичними діями? На загал, виявивши для прикладу типову громадську організацію, можна виділити ряд потреб, що спричиняють підвищення напруги між її членами:
– Конфлікт між особами та проблеми в людських стосунках;
– Невідповідність прав та обов’язків;
– Відчуття ізольованості, позбавлення голосу безпомічності;
– Потреба розширити можливості навчання;
– Неритмічність роботи;
– Потреба створення місцевої економіки;
– Потреба створення можливостей для розвитку особи;
– Відсутність чіткості в розподіленні обов’язків;
– Неможливість інтеграції культурного розмаїття та об’єднання зусиль громади для покращення життя кожного її члена;
– Криза молоді;
– Безпека та захист…
Різні, умовно сформовані за поглядами, групи людей, найнагальнішими вважають різні проблеми. Будь-які з них могли б стати «вхідними пунктами», бо вхідний пункт – це проблема, на яку люди готові відгукнутись діями і яка залучає людей до участі в розбудові громади.
Що ж робити?
Складним є завдання, скажімо, для лідера, зібрати разом людей, які відчувають ті самі потреби і мають ті самі турботи, і посприяти процесові, що перетворить скупчення людей на групу, яку об’єднали зв’язки, що ведуть до взаємодопомоги та підтримки, колективних роздумів і постійної діяльності. Люди, які мають проблеми, часто закриваються від сторонніх, вважають, що їх проблеми нікого не стосуються та нікому не потрібні. Завдання лідера – переконати їх у протилежному, і підштовхнути до колективного вирішення проблеми. В процесі формування й розвитку такої кореневої групи її слід розглядати як маленьку громаду, що має навчатись досягти змін, яких прагнуть її члени.
Кореневі групи можна створити довкола будь-якого числа питань, що викликають напругу. Проте важливо також усвідомлювати, що напруга в громаді може виникати й зникати разом із змінами реалій та умов, а також під впливом постійних процесів життя. Або іншими словами «Важливі проблеми не можна розв’язувати на тому самому рівні мислення, який ми мали, коли створили їх». І важливі не самі проблеми, а важливо те, що люди налагоджують стосунки, для яких характерні взаємна підтримка й схильність до змін, які можуть спричинити розширення особистих і колективних можливостей перетворити себе і навколишній світ. Використання в такий спосіб напруги в громаді є не просто методом визначення відчутних та наболілих потреб чи проблем. Це основний аспект розбудови громади.
Джерело:
«Громади України: на шляху відродження»
Київ, 2002