Днями на сайт Інституту соціокультурного менеджменту надійшло звернення від директора видавництва «Інформ-Україна» (Харків) Олександра Помиткіна, де йшла мова про доволі сумну ситуацію, яка виникла з його проектом «Абетка моєї країни України». Тут же слід зауважити, проекту, направленого на формування позитивного іміджу України у світі, що за ствердженням його автора, зараз може закінчитися навпаки катастрофою для цього іміджу. І все це завдяки байдужості та дивного ставлення з боку держави та цілої низки політиків України зовсім не до проекту «Абетка моєї країни України», а до України.
Наскільки це звернення заслуговувало уваги можна було судити з того, що окрім цього в ньому йшлося навіть про підозри у використанні чужої інтелектуальної власності у вигляді вказаного проекту міністра освіти і науки України Дмитра Табачника.
А далі коментарі з цього приводу з боку автора даного проекту директора видавництва «Інформ-України» письменника Олександра Помиткіна.
Ще в квітні минулого року в Києві на прес-конференції в УНІАН мною була зроблена офіційна презентація проекту «Абетка моєї Країни України, головною метою якого була презентація України у світі, як цивілізованої та миролюбної держави. І все це за допомогою створення дитячої абетки «Абетка моєї країни України», що розповідає про Україну дітям інших країн світу. При цьому особливої уваги заслуговує те, що за задумом проекту творцями такої абетки повинні були стати діти Україні. Звідси ідея проведення всеукраїнської акції «Разом створімо Абетку моєї Країни України», початок якої ми оголосили із зазначеної прес-конференції.
А от наскільки наш проект міг дійсно впливати на формування позитивного іміджу України, судіть з того, що це перше в світі видання, яке розповідає про якусь країну дітям, обраним форматом у вигляді дитячої абетки. Та головне – це перше в світі видання, яке розповідає дітям про окрему країну, створене при безпосередній участі дітей цієї країни;
Окрім цього, враховуючи, що зміст «Абетки моєї Країни України» побудовано на пропозиції з боку дітей України дітям усього світу за допомогою створення таких абеток почати знайомитися і дружити в світовому масштабі, щоб уникнути в майбутньому війн, це видання розцінюється експертами, як масштабна мирна ініціатива, з якої виступають діти саме України.
Ось такі пріоритети, які безумовно дозволяють зробити Україну центром уваги світової спільноти, з витікаючими з цього перспективами впливу на формування позитивного іміджу України в світі. А тепер уявіть собі, що, незважаючи на все це даний проект в Україні не отримав свого логічного завершення. Справа в тому, що нам за рахунок власних коштів вдалося провести зазначену всеукраїнську акцію і таким чином підготувати до видання «Абетку моєї країни України», створену вперше в світі дітьми Україні. А от випустити її ми не змогли через більш, ніж банальну для такої ситуації причини – для цього не знайшлося коштів. Не знайшлося як у цілого ряду політиків, фондів і бізнесменів України. Так і у держави в особі міністерства освіти України, міністерства закордонних справ України та Адміністрації Президента. І все це, зауважимо, на тлі постійних розмов про необхідність формування позитивного іміджу України у світі, що за твердженням українських політиків може сприяти і підписанню договорів з Євросоюзом, і притоку в Україну іноземних інвестицій і звичайно ж успішному проведенню Євро-2012.
Ось така ось цікава історія, що закінчилася в кінцевому підсумку взагалі неймовірним чином.
Як повідомило 6 лютого Національне радіо України, міністр освіти і науки України Дмитро Табачник заявив про свій намір реалізувати відразу шість проектів, спрямованих на формування позитивного іміджу України за кордоном в рамках програми підготовки до Євро – 2012. При цьому один із зазначених проектів передбачає проведення, серед українських школярів всеукраїнського конкурсу з написання творів про Україну, які повинні розповісти світові про свою Батьківщину та український народ, якщо не все, то найцікавіше.
Звернули увагу?
Все точно так само, як і у нас, але тільки з одним уточненням – в результаті проведення нашої акції ми збиралися випустити «Абетку моєї країни Україна», розмістивши при цьому її для масового доступу на сайті міжнародного дитячого проекту «ABC world». А Табачник, виходячи з інформації, що прозвучала в зазначених новинах, обмежується Інтернет-версією, уникаючи назви проекту.
І, звичайно ж, можна в такій ситуації послатися на те, що, мовляв, міністру з проведенням такого конкурсу прийшла така світла думка в голову, хоч і з запізненням, але цілком усвідомлено і самостійно. Тобто, незалежно від нас, з огляду на те, що він не чув про наш проект в новинах, тому що не слухає радіо і взагалі не заглядає в Інтренет, де він висвітлюється. Звичайно ж, можна сказати і так або ще яким-небудь аналогічним чином, якби не одна деталь цієї історії. Вся справа в тому, що незабаром після офіційної презентації нашого проекту ми зробили офіційне звернення саме до міністра Табачника, попросивши прокоментувати наш проект з точки зору його доцільності. При цьому, з метою доведення його важливості, у доданих документах в деталях описали, як залучення до такої роботи дітей Україна вплине на виховання їх почуттів патріотизму та любові до свого народу. Та як розповідь про Україну за допомогою дітей може реально вплинути на формування позитивного іміджу України у світі, з урахуванням самого серйозного ставлення в цивілізованому світі до дітей взагалі і до кожної їхньої ініціативи гуманітарного чи соціального спрямування.
І ось тепер, уявіть собі, повідомивши зазначеним чином в найдрібніших деталях про наш проект міністерству освіти України, в кінцевому підсумку ми отримуємо негативну відповідь, яка наштовхнула на думку – чиновники цього відомства навіть не зрозуміли про що в даному випадку йде мова. Але через дев’ять місяців ці ж самі чиновники оголошують у вигляді ініціативи Табачника проект, мета, ідея, доцільність та ефективність якого пояснюється абсолютно такими ж характеристиками. Різниця тільки в незначній зміні форми його реалізації, про що йшла мова раніше, але з обов’язковим уточненням – кожен проект такого змісту починається з ідеї та цілі, в результаті чого форма його реалізації вважається лише формою, а не основою. І все це з тієї причини, що без ідеї і цілі форму підбирати не має сенсу.
Погодьтеся, дійсно дивні речі, що дозволяють прийти до висновку – в міністерстві освіти України, отримавши наші матеріали по проекту «Абетка моєї Країни України», не захотіли з нами співпрацювати тільки через те, що вирішили його притримати, а потім використовувати його ідею самостійно і незалежно від нас.
Ну а далі, як кажуть, без коментарів, враховуючи, що все це схоже на використання чужої інтелектуальної власності. І тут же наводить на питання – чому органи державної влади України відмовляються підтримувати ініціативи з боку громадянського суспільства, не соромлячись через якийсь час їх використовувати від власного обличчя? Може з тієї причини, що влада зацікавлена в формуванні позитивного іміджу в світі не України, а свого власного?
Не знаю, які відповіді на ці питання дадуть громадяни України, але в свою чергу відразу зазначу, що такими жахливими підозрами історія з нашим проектом не обмежується. Справа в тому, що на велику біду для українських державних діячів, проблема з нашим проектом в даний час зросла до більш серйозного рівня, ніж навіть висунуті комусь претензії про порушення авторських прав. І все це з тієї причини, що проект «Абетка моєї Країни України» є першим кроком у реалізації масштабного міжнародного проекту «ABC world», в основі якого лежить робота по створенню аналогічних абеток про свої країни дітьми мало не всього світу. А далі, організована в рамках даного проекту «Естафета світу», що передбачає обмін такими абетками в світовому масштабі. І все це, починаючи за нашим планом з України, з чого й починається ця проблема та що пояснюється наступним чином.
Підготувавши до випуску нашу «Абетку» ще в жовтні минулого року, ми почали шукати кошти на її випуск і популяризацію, наївно вважаючи, що розуміння українською елітою необхідності поліпшення міжнародного іміджу України напередодні саміту з підписання договорів з ЄС, спростить цей пошук до мінімуму. Так ось у цьому якраз ми і помилилися. Як незабаром з’ясувалося, українська еліта бачила процес формування позитивного іміджу Україні в світі трішки інакше, в результаті чого значимість нашого проекту просто не оцінила. В результаті – повний провал, через що запланована нами офіційна презентація абетки про Україну на 18 грудня 2011 була просто зірвана.
При цьому зазначу, враховуючи, що випуск «Абетки моєї країни України» по нашому плану мав стати першим кроком у реалізації проекту «ABC world», в цей же час я займався формуванням складу засновників цього масштабного міжнародного проекту, для чого розіслав пропозицію виступити такими засновниками 28 впливовим міжнародним організаціям. З урахуванням же міжнародних норм, що вимагають від організаторів проектів такого рівня показати результати своєї роботи в даному напрямку, що спрощувало схвалення проекту, довелося викласти його передісторію. А значить, розповісти, що з цим проектом ми майже рік працюємо в Україні, в результаті чого не тільки провели акцію по створенню «Абетки моєї країни України» за допомогою дітей України, але й підготували її до видання.
Далі, через деякий час я став отримувати відповіді в результаті чого з’ясувалося, що три досить впливові міжнародні організації, висловили повне схвалення нашого проекту і почали обговорювати зі своїм керівництвом можливість участі. А цілий ряд інших зосередилися на його детальному вивченні. Таким чином, були отримані підстави для твердження про те, що наш проект, дійсно цікавий і якщо ми не знайдемо можливості зробити його презентацію з випуску «Абетки моєї країни України», він почнеться в іншій країні з випуску зовсім іншої абетки.
Ось тут-то я й задумався – а що в такій ситуації буде з іміджем України у світі? Що, якщо Україна не знайшла можливості підтримати саму серйозну мирну ініціативу своїх дітей і профінансувати випуск створеної цими дітьми абетки про цю ж Україну, в якій українські діти називають свою країну прекрасною і великою?
Самі розумієте, в такій ситуації імідж Україні просто завалиться, враховуючи, що такою новиною тут же скористаються абсолютно всі, хто намагається стверджувати, що Україна, незважаючи на своє європейське розташування, знаходиться на задвірках світової цивілізації.
А тут ще й жалість до цих дітей, які створюючи «Абетку моєї Країни України», дійсно називали свою Батьківщину прекрасною і великою країною. Звідси й рішення – з урахуванням того, що процес формування складу засновників проекту «ABC world» займе певний час, використати цей час для пошуку можливості все ж таки випустити абетку про Україну і таким чином зробити презентацію проекту «ABC world» в Україні і з українськими дітьми. Іншими словами, докласти максимум зусиль та все ж таки домогтися головної мети нашого проекту – показати світові Україну цивілізованою, європейською державою, гідною місця в родині цивілізованих народів. Для цього я підготував відповідне звернення, в якому повністю описав ситуацію, що склалася і ще в кінці січня почав розсилати на цей раз не тільки політикам і бізнесменам України, а насамперед представництвам громадянського суспільства України. Окрім того аналогічне звернення я направив низці міжнародних організацій, українським діаспорам різних країн світу і навіть в посольства держав, що підтримують європейські настрої Україні.
А ось тепер уявіть собі головну інтригу цієї історії – в той час, коли наша творча група бореться за «Абетку моєї Країни України» вже навіть за межами України, в результаті чого про проблеми з нашою «Абеткою», в даний час знає досить велика кількість впливових міжнародних організацій і політиків, міністр освіти України заявляє про свій намір зайнятися реалізацією проекту, який чомусь по своїй суті копіює наш. І все це після того, як цей же самий міністр дев’ять місяців тому фактично відмовив нам у допомозі, що, природно, зазначено в моєму зверненні на цей раз, до так би мовити, світової громадськості.
Уявляєте рівень маразму?
Я думаю, представити це не складно, через що маю всі підстави заявити – шановний ви наш Дмитро Володимирович, світова популярність вам забезпечена! Але все це після того, як ми отримаємо відповідь на нашу заяву з вимогою пояснити ситуацію, спрямовану в міністерство освіти України 13 лютого.
Як ця історія позначиться на іміджі України?
Аж ніяк. Бо я, наприклад, впевнений, що ми знайдемо можливість показати світові нашу Україну за допомогою створеної українськими дітьми «Абетки моєї країни України». Саме – ми, під чим я розумію і громадське суспільство України, і громадських та політичних діячів, які дійсно піклуються за долю та обличчя нашої країни, а не лише балакають про це під час якихось виборчих перегонів.. І бізнесменів, які бачать в Україні не територію з ресурсами, які можна використати за для власного збагачення, а насамперед країну, в якій живуть чудові люди.
Тому, шановні друзі, долучайтеся до нашої акції «Разом створимо абетку моєї країни України», що принесе велику користь у ствердженні України у світі, як цивілізованої країни, спроможної висовувати самі цікаві мирні ініціативи. Та поважати не тільки власних дітей, але й дітей усіх країн світової спільноти, що на цей час дуже важливо для кожного з нас. Важливо з тієї причини, що створена українськими дітьми «Абетка моєї країни України» буде відповіддю на питання європейських політиків, наскільки Україну можна вважати цивілізованою країною. Та окремим діячам різних країн, які відверто висловлюються з приводу того, що Україна, як держава не відбулася. Наші діти дадуть відповідь на всі ці питання, передавши дітям інших країн «Абетку моєї країни України», запропонувавши при цьому розвивати з нашою країною самі дружні стосунки.
А що стосується тих, хто називаючи себе, так званою, державною, політичною чи бізнесовою «елітою», своїми діями і вчинками викликає подив та обурення не тільки в Україні але й за кордоном – так вони таким чином принижують зовсім не Україну, а насамперед, себе. І це тому, що вони не мають ніякого відношення до духовних та моральних цінностей, притаманним українцям. Цінностей, які дозволяють розцінювати українців цивілізованим народом з багатою, історично сформованою культурою, а Україну – державою, достойною місця у цивілізованому світі. А ось наскільки цей висновок має право на існування й доводить наша «Абетка моєї країни України», що пояснюється наступним.
В нашій абетці про Україну українські діти розповідають дітям інших країн світу, що характерними рисами українського народу є такі поняття, як честь, щирість, шанобливість, віра у Бога, любов до Батьківщини та інше. А тепер поміркуйте, наскільки ці риси притаманні частині так званої української «еліти», якщо навіть Богом для цієї «еліти» є не Господь Ісус Христос, а долар. Звідси й висновки про те, як можна відносити цю «еліту» до України, що й доводить наш проект навіть без уточнення з цього приводу. Іншими словами, доводить світу те, що Україна в дійсності зовсім інша ніж ті люди, які намагаються її презентувати собою у світі. Намагаються не випадково, про що мова піде окремо.
Детальну інформацію по проекту та проблемам, які з ним виникли дивіться на http://Abetka.org.ua
*Усі думки викладені у статті належать автору та не обов’язково співпадають із точкою зору адміністрації веб-ресурсу «Центри місцевої активності України»