Леся Синиченко з Чернігова, автор ідеї Творчий кластер РЕМЗАВОД, показувала і розказувала ВЕЛИКІЙ ІДЕЇ як просувається справа.
|
|
У лютому 2011 року художниця Леся Синиченко вирішила покинути столицю та повернутися до рідного Чернігова. Ідеальний для затишного сімейного життя Чернігів програвав столиці різноманітністю культурного життя. У Лесі народилася ідея організації культурного центру в місті. У пошуках закинутого будиночка вона натрапила на цілий “закинутий заводик” площею 7 гектарів. І менш як за півроку встигла переконати власника у цінності ідеї культурного кластеру, організувати серію подій, допомогти заснувати майстерні для художників, відкрити виставковий простір.
ВЕЛИКА ІДЕЯ прогулялась простором Ремзаводу і запитала в Лесі про таке:
Що вже зроблено?
– На місці колишньої прохідної заводу відкрито крамничку з авторськими подарунками та дитячими книжками, проходять різноманітні майстер-класи, публічні читання, невеличкі художні виставки. У вересні було проведено Велику творчу суботу на Ремзаводі. Під час події великі та маленькі художники розписували будки для собак, в Чернігові дуже багато бездомних собак, і ми хотіли привернути увагу до цієї проблеми. Цього ж дня проходили поетичні та театральні виступи, виставка, майстер класи.
Які люди вже зацікавились?
– Цікавиться досить багато людей. Вони приходять, дивляться, як правило захоплюються, і йдуть думати. Це зрозуміло, бо такий формат — обживання колишніх індустріальних просторів є дещо незвичним як для Чернігова, так і для України загалом. Втім, серед резидентів Ремзаводу вже є ковалі, студія дитячого розвитку «Розумка», окремі художники вже обрали собі приміщення під майстерні.
Насправді на заводі є кімнати на будь-який смак. Є нещодавно відремонтовані, які можна взяти в оренду по одній ціні, а є такі нібито «вбиті» кімнати, але творча людина завжди зможе цікаво оформити цей простір. І їх можна орендувати по-іншій ціні. Також ми зараз розробили схему, за якою резидент міг би платити тільки частину оренди, а натомість розплачувався творчим продуктом, який він виробляє.
Як розуміють тебе власники заводу?
– Ми вчимося та розвиваємося разом. Проводимо спільні заходи. Нещодавно були на конференції з креативної економіки та творчих індустрій в Таллінні. Також у Ремзавода вже є свій сайт:http://remzavod.org/
Якого віку твоя аудиторія?
– Різновікова аудиторія. Багато дітей, молоді, але є і постійні відвідувачки – бабусі. Якщо спочатку люди, які заходили в крамничку, дивувалися і питали: «Що це у вас взагалі таке?!», не розуміли, що ми робимо, то зараз уже трохи звикли. І навіть заходять бабусі, які пояснюють своїм приятелькам: «Подивіться, це хенд-мейд, тобто ручна робота». Є дуже багато дітей, які постійно відвідують нас.
Які заходи плануються найближчим часом?
– У грудні в нас заплановано кілька подій: одноденна виставка-перформенс чернігівської художниці Олени Рогової, святковий захід з творчими заняттями та виставкою дитячих малюнків на день святого Миколая, презентація книжки та творчий вечір російського поета Дениса Карасьова.
Що робитимеш завтра в цьому напрямку?
– Ми хочемо створити таке місце, де би можна було постійно збиратися у дружньому колі попити кави, подивитись якийсь фільм, обговорити якусь хвилюючу тему з однодумцями. Або не обговорити, а просто мовчки посидіти, спостерігаючи за іншими. Хочемо, щоб в цьому місці себе також затишно почували діти. Щоб не було розділення — тут дорослі, а тут діти, як це часто буває у нас, в суспільстві. Хочемо, щоб дорослі і діти вчилися співіснувати і створювати щось разом. Знаходити творчість в собі, а себе – в творчості. Незабаром в нас розпочнеться серія сімейних мастер-класів, присвячених дизайну мислення. Ці майстер-класи будуть стосуватися всього: з одного боку, ми разом будемо вчитися дивитись на звичні речі свіжим поглядом, з іншого – будемо створювати зі знайомих речей і предметів зовсім інші. Наша далекосяжна мета — перетворення Чернігова на культурну столицю! Адже історично Чернігів завжди був в центрі культурних змін. Провінційним місто зробили люди, які не хотіли розвивати себе та не прагнули бути достойними того, що лишили нам предки.
Фото, текст – Коля Степанець
Джерело: http://www.biggggidea.com/efir/542/