Як оживити місцеві Будинки культури? Як наповнити їх цікавою і змістовною програмою? Що зробити для того, аби там було людно і щоб туди з радістю поверталися знову і знову? Про що і як говорити з потенційними спонсорами? А з владою? Чим зацікавити її? Як перестати існувати на залишкових принципах? І хто цим повинен займатися? Ці та інші питання опинилися в епіцентрі уваги більше двадцяти працівників культури і громадських діячів з багатьох регіонів, яких зібрав тренінг «Анімація громадської діяльності», що відбувся у рамках проекту «Підтримка процесу розвитку осередків громадської активності на базі закладів культури», організований Інститутом соціокультурного менеджменту (ІСКМ) за підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду «Відродження». Проходив тренінг в два етапи – перша 3-денна частина пройшла в м.Ірпінь 16-18 серпня 2011, друга 3-денна частина в с. Піщане АР Крим 21-23 вересня 2011.
Слово «анімація» ми сприймаємо перш за все у контексті мультиплікаційних технологій. Однак його початкове значення (з французької) – оживлювати, одухотворювати. Аніматор – це фахівець з культурно-дозвіллєвої роботи з дітьми, підлітками, молоддю, родинами, який допомагає у вихованні засобами культури, мистецтва і спілкування; створює для членів громади сприятливі умови у просуванні їхніх ініціатив, надає громаді технічну, організаційну, фінансову підтримку і ділиться тими знаннями, вміннями і навичками, яких їй бракує. Аніматор – не лідер. Він створює умови, коли з’являються лідери.
Саме представники цього важливого напрямку діяльності і зібралися для участі в тренінгу. Мета проекту – анімувати (оживити) заклади культури, які потерпають через кризу, надати підтримку активності громад та творчих колективів сіл, селищ і малих міст шляхом трансформування будинків культури та бібліотек в місцеві осередки громадської активності на користь громади.
Бажаючих взяти участь у цьому тренінгу виявилося дуже багато – 7-8 претендентів на одне місце. Проте пройшли конкурс всього 23 особи: найактивніші громадські діячі, директори регіональних Будинків культури та художні керівники, люди, які вже мають певні успіхи і позитивні результати своєї діяльності. З них 3 особи взяли участь завдяки ваучерам з інституційного розвитку UNITER, обравши ІСКМ як постачальника послуг. Організатори намагалися охопити якнайбільшу територію України, тож серед учасників були представники 14 областей.
Коло проблем, піднятих у рамках тренінгу, як показує практика, дуже важливе і потребує нових знань, умінь і підходів. Більшість закладів культури, особливо у маленьких містечках і селах, не тільки перебувають у жалюгідному стані, а й практично не виконують свого призначення: діяльність починається і закінчується стандартним набором обов’язкових культурно-масових свят та, – в кращому разі, – функціонуванням кількох гуртків для дітей і проведенням молодіжних дискотек. Мізерні зарплати, брак кадрів, застаріла матеріально-технічна база, постійні побутові проблеми (у багатьох Будинках культури по Україні уже давно зовсім відсутнє опалення!), втрата інтересу громадськості підводить ці заклади до критичної межі: і вони мають або терміново переосмислювати свою роль, призначення і можливості та починати діяти, або просто зникнути.
«Будь-яка криза – це не тільки проблема, а й ціле поле можливостей», – пояснює тренер з Інституту соціокультурного менеджменту Лев Абрамов. – «Ми, на відміну від тих же США, маємо унікальний ресурс – приміщення Будинків культури, які можуть стати серцевиною громадського життя, наповнитися цікавими подіями і приносити людям користь. Проте треба зрозуміти, що зробити це легше за все спільно усією громадою. Вона повинна відчути потребу у таких закладах і об’єднатися, аби відродити його, щоб він служив суспільству та його потребам. Робити це мають лідери, а от надихати лідерів, підтримувати їх і скеровувати – аніматори».
Тренінг, організований на найвищому професійному рівні та в комфортних умовах, допоміг його учасникам проаналізувати сучасну ситуацію у сфері культури та громадської активності, дізнатися про можливості і методи взаємодії громади, влади і Будинків культури, познайомитися з історіями успіху своїх колег, зрозуміти принципи створення власних проектів, можливості їхнього фінансування та згуртування довкола нього активної команди однодумців. Форма тренінгу дозволила нові знання зробити частиною власного досвіду, наповненого відчуттями, емоціями, переживаннями та ближче познайомитися з іншими його учасниками.
Важливою складовою тренінгу були різні вправи, що дозволяли відтворити різноманітні ситуації, з якими спікається аніматор. Серед них була і імітація дискусії, що показала правила проведення дискусії і методи вирішення труднощів, що можуть виникнути; також були тести, що вказали кожному на його сильні і слабкі сторони; ще було створення масок, що відображали сутність кожного та багато іншого, що давало можливість ситуативно перенестись в діяльність аніматора.
Кожен учасник не тільки був уважним слухачем, але й безпосереднім творцем програми тренінгу, адже зібралися люди, що мають багатий досвід роботи з громадою і могли розповісти не тільки цікаві факти з роботи, а й поділитися як позитивним, так і негативним досвідом.
Дуже корисним виявилось також обговорення потреб. Адже як сказав тренер, перш за все потрібно визначити потреби громади, а вже потім шукати шляхи їх вирішення. І слід пам’ятати, що аніматор – це не професія, а покликання. Як сказала одна учасниця тренінгу Ірина Кононова: «Клич аніматора – завжди будь готов!».
Домашнім завданням для учасників після першого тренінгу було написання історій успіху своїх організацій. Надіслані історії успіху Інститут соціокультурного менеджменту збирає для публікації у виданні “Історії успіху діяльності НДО у соціокультурній сфері” в рамках проекту «Підтримка процесу розвитку осередків громадської активності на базі закладів культури». В рамках проекту ІСКМ розробив спеціальні Рекомендації по написанню таких кейсів (історій успіху). Всі бажаючі можуть надсилати свої історії, де розкажуть про розвиток організації, про співпрацю з різними установами, про шляхи та методи роботи, про здобутки та невдачі. Тож на тренінгу учасники дізналися про такий метод роботи як обмін досвідом і отримали знання як писати історії успіху.
Атмосфера на тренінгу сприяла не тільки плідній роботі, а й встановленню особистих контактів між учасниками. Тож багато з них зав’язали теплі стосунки, а деякі, навіть, вирішили реалізовувати спільні проекти.
Для тих, хто не зміг потрапити на тренінг, інформація про перебіг подій оперативно висвітлювався в соціальній мережі Facebook в групі «Центри місцевої активності». Втім, подібні заходи Інституту соціокультурного менеджменту уже стали доброю традицією, – тож було б лише бажання жити активним громадським життям і вносити свій вклад в його розбудову.
Метою проекту “Підтримка процесу розвитку осередків громадської активності на базі закладів культури”, що здійснюється Інститутом соціокультурного менеджменту за підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду “Відродження” є анімувати (оживити) заклади культури, які потерпають через кризу, надати підтримку активності громад та творчих колективів сіл, селищ і малих міст шляхом трансформування будинків культури та бібліотек в місцеві осередки громадської активності на користь громади.
Детальніше про програму: www.irf.ua.
Юлія Бережко-Камінська та Ірина Маркова
* – “НДО-Інформ” №5(44), 2011