Кожна людина має здібності, таланти й обдарування. Чи добре людина живе, залежить від того, чи використані ці здібності, чи виявлені таланти, чи віддаровані обдарування. Якщо так, людину шанують, вона почувається могутньою, має добрі стосунки з людьми навколо. І громада навколо цієї людини буде більш сильною завдяки внеску, який робить ця людина.
Щоразу, коли людина використовує свої здібності, громада міцнішає і людина стає могутнішою. Ось чому міцні громади є переважно там, де розпізнані, оцінені й мобілізовані здібності місцевих мешканців. Слабкі громади – це ті, що не змогли – байдуже з яких причин, – задіяти навички, здібності й таланти своїх представників і членів.
Хоча сировиною для розбудови громади є здібності кожного з її членів, не всі громади розуміють це. Однією з причин того, що цей базовий ресурс нерозвинений у слабких громадах, є надмірна зосередженість громади на недоліках. а не на здібностях своїх членів. Цю зосередженість на недоліках зазвичай описують як турботу про потреби місцевих мешканців. А ці потреби розуміють як проблеми, дефекти, захворювання й дилеми людей.
Без сумніву, кожен індивід має потреби, кожному чогось бракує. Також не викликає сумніву, що кожен індивід має обдарування і здібності. Цей факт нагадує нам напівзаповнену водою склянку. Склянка може бути напівзаповнена і напівпорожня. Місцеві мешканці так само мають здібності, і їм чогось бракує. Однак та частина людей, що бере участь у розбудові міцної громади, це здібна частина її членів. Ось чому базовою необхідною інформацією для розвитку міцної громади є облік здібностей її мешканців. 
На жаль, у деяких громадах місцеві мешканці прийшли до хибної віри в те. що вони розбудують свою громаду, вивчивши и нестатки. Зазвичай такий облік недоліків називають “вивченням потреб”. Здебільшого це спроба перелічити порожнини в індивіді й регіоні. Проблема в тому, що ця інформація не потрібна для розбудови громади, оскільки вона розглядає людей як потенційних клієнтів і споживачів. Щоб стати міцною, громада повинна мати людей, які є громадянами й виробниками.
Згадаймо теслю, який через нещасний випадок багато років тому втратив ногу. Ясна річ, він має ваду. Однак при цьому він має вміння. Якщо ми знаємо про нього тільки те. що в нього немає ноги, ми з цією інформацією не побудуємо громади. Якщо ж ми знаємо, що він уміє працювати з деревиною, ця інформація для нашої справи надзвичайно корисна.
* – джерело: Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік
Інститут розвитку внутрішніх ресурсів громади
Інститут вивчення політики
Північно-Західний університет
(переклад на українську мову – Оксана Іванюк та Сергій Іванюк, керівник проекту з перекладу та видання книги – Юрій Третяк, виконавчий директор асоціації агенцій регіонального розвитку України)
Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.
Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.