У своїй діяльності НДО дуже часто співпрацюють зі ЗМІ. І в цій співпраці досі є моменти, які потрібно покращувати. Саме тому значимість «Школи комунікації», в якій брали участь представники ЗМІ та НДО, важко переоцінити. Секретами комунікацій ЗМІ та НДО поділилась з нашим кореспондентом учасник «Школи комунікації», журналіст 5-го каналу Людмила Голоднік.
– Які стереотипи існують у представників ЗМІ про діяльність громадських організацій?
– Ну, як в тій пісні «я вам не скажу про всю Одесу», буду говорити виключно про своє враження. Із власного досвіду бачу, що перша помилкова думка – це те, що висвітлення діяльності своєї організації НДО ставлять вище за пробудження соціального інтересу, мається на увазі конкретної проблематики, яку вони намагаються піднімати. Друга – громадські активісти рекомендують журналістам як писати матеріали. Раніше я думала, що це від того, що вони себе вважать розумнішими за самих журналістів. І третій стереотип – це те, що громадські організації, на жаль, не вважають пресу своїми союзниками, знову ж таки – це стереотип.
– Нещодавно Ви брали участь у «Школі комунікації», де навчалися комунікації із НДО, чи розвінчали Ви для себе ці стереотипи?
– Завдяки семінару, проведеного з колегами, відтепер представників НДО тільки колегами і можу назвати, я це зрозуміла. Також завдяки цьому семінару я переконалась в тому, що всі ці міфи існували, так як я не знала внутрішньої “кухні” громадських організацій, і завдяки тому, що вони поділились своїми рецептами, секретами, все стало більш зрозумілим і прозорим, і упередженості, принаймні в моїй свідомості, тепер вже немає місця.
– Назвіть основні помилки громадських організацій при поданні інформації, прес-релізів.
– Тут вже є де розгулятися, тому скажу, що представники НДО не завжди розуміють, що таке новина, тому прес-релізи виходять неінформативними, нецікавими і часто непотрібними для ЗМІ. В перший абзац прес-релізу необхідно виносити новизну події. Назви – тьмяні, не чіпляють. Це не менш важлива проблема, на мій погляд. Нерідко, в прес-релізі відсутня динаміка запропонованої для висвітлення проблеми, тобто відсутня передісторія події. Через те, що в прес-релізі нема відповіді на питання що?, де?, коли?, навіщо? і як?, існує величезний ризик, що преса просто не приїде на подію, яку ви організовуєте.
– Які практичні поради Ви дасте представникам НДО для ефективної співпраці зі ЗМІ?
– Найголовніше – це висвітлювати діяльність своєї організації, бути прозорими для того, щоб формувалась довіра конкретно до вашої громадської організації. Залучати маси до проблеми, я маю зараз на увазі не ЗМІ, а людей звичайних, небайдужих і тим самим змінювати суспільну думку. І звичайно ж, один із не останніх факторів – це співпраця зі ЗМІ для вирішення важливих суспільних проблем. І найголовніше слід розуміти, що ми, тобто преса – це ваші партнери, союзники і друзі.
– Ви згадували про те, що часто НДО шукають героїв для ЗМІ.
– Не рідко пресі, мені, принаймні, для того, щоб створити якийсь проблемний матеріал, необхідно звертатися за допомогою до громадських організацій. Наприклад, для того, щоб розповісти про якусь соціально важливу і наболілу проблему, як то рак молочної залози чи трансплантація органів. Звичайно, це питання дуже специфічне і необхідно знайти героя для того, щоб розповісти, що наприклад, бабуся Марія не може зробити собі трансплантацію, тому що у неї немає конкретного донора і щоб люди завдяки цій конкретній історії могли зрозуміти про кого йде мова, що зараз ми бачимо розповідь про простих людей. Тому я, як журналіст, звертаюсь до громадських організацій, звичайно профільних, які об’єднуються в такий рух, який збирає навколо себе людей, що мають таку проблему і вони, знаючи темперамент тих чи інших людей, вже знають кого можна порадити. Звичайно, у цих людей запитують чи хочуть вони бути почутими ЗМІ, чи хочуть вони бути побаченими по екрану, і якщо вони дають згоду, то громадські організації із задоволенням діляться контактами і завдяки цьому сюжети виходять у нас живими, не дзеркальними.
*НДО-Інформ №3(42), 2011