Карін Джоунс, волонтер Корпусу Миру з розвитку громад, яка працює в Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Чижевського, м. Кіровоград, люб’язно погодилася поспілкуватися із нашою редакцією та поділитися власним досвідом діяльності інституцій у США, які дуже нагадують діяльність будинків культури в Україні. На відміну від інших волонтерів Корпусу Миру у м. Кіровоград, вона працює не вчителем англійської мови, а допомагає громадським організаціям у реалізації їх проектів. Карін має 18 років досвіду роботи у США в той час як більшість волонтерів приїжджають в Україну одразу після коледжу.
– Марія: Карін, Ви приїхали до України, щоб допомогти громадським організаціям у реалізації їх проектів. Чи помітили Ви різницю у діяльності громадських організацій в США та Україні?
– Карін: Так, звісно. У Сполучених Штатах громадські організації дуже активні, тому що вони фінансуються благодійними пожертвами. Вони не залежать від грантів на відміну від Українських НДО. Так, наприклад, в Україні, якщо ми маємо громадську організацію і вона не отримуватиме грантів, то її діяльність зупиниться. У США такі організації інколи теж отримують грантові кошти, але у Сполучених Штатах є люди, які надають благодійні пожертви громадським організаціям, щоб ті в свою чергу допомагали іншим людям та їх громадам. Таким чином, вони мають набагато більше можливостей. Дуже часто вони співпрацюють між собою, існує налагоджена мережа співпраці.
– Марія: Чи існують у Сполучених Штатах такі інституції як будинки культури?
– Карін: У нас немає закладів, які б мали назву «будинок культури». Але ми, у Сполучених Штатах маємо різні організації, які виконують ті самі функції, що і ваші будинки культури. У нас вони називаються громадськими центрами. Я особисто була членом громадського центру, який містив лікувально-профілактичний заклад, щоб можна було піти і потренуватися в ньому. Також у центрі знаходилася невелика бібліотека, усім бажаючим пропонувалися уроки танців. Громадські центри також часто запрошують на мовні курси чи заняття з образотворчого мистецтва. Вони можуть запропонувати курси на будь-який смак, якщо в цьому виникне потреба громади. Ці центри пропонують ті ж самі види діяльностей, як я вже зазначала, що й ваші будинки культури, але вони отримують фінансування завдяки членським внескам. Лише невелику частину коштів вони отримують від держави. Більшість коштів надходить від людей, які платять громадським центрам, щоб бути їх членами.
– Марія: Дійсно, громадські центри дуже схожі за видами своєї діяльності на будинки культури. Але хто ж є власником цих установ, держава?
– Карін: Ні, ці установи незалежні. В деяких випадках будівлі, в яких знаходяться громадські центри, дійсно, належать місту. Але здебільшого громадські центри створюються недержавними організаціями. Якщо ви є членом такого центру, то ви маєте право голосу з приводу того, що і як має виконуватися.
– Марія: Чи мають громадські центри власні будівлі, якщо ні – де вони розміщуються?
– Карін: Громадські центри не мають будівель як таких. Вони розміщуються в різних будівлях. Деякі міста можуть виділяти спеціальні будівлі для їх розташування, але здебільшого вони використовують вільні приміщення, які є у місті. Такі центри, можуть навіть розміщуватися у школах, але все одно пропонують ті ж види діяльностей, що і інші центри.
– Марія: Які перспективи Ви вбачаєте у діяльності будинків культури на території України?
– Карін: Я вважаю, що у вас вже є спеціальні будівлі для існування будинків культури. Звісно, утримання будівлі теж дороге, але якщо у вас вже є місце розташування, вам необхідно лише запустити програми у них. Це може бути значним викликом.
Із власного досвіду можу сказати, що їм необхідна більша публічність та відкритість. Проживши в Кіровограді рік, я відвідала лише один будинок культури. Але я не знаю нічого про діяльність будинків культури, про те, де вони знаходяться та як їх знайти. На мою думку, їм потрібно більше рекламувати себе, розробити маркетингову стратегію. Будинки культури можуть мати дуже гарні програми, але, особливо, якщо ти не корінний житель, тобі буде важко дізнатися про них.
У травні цього року я відвідала також будинок культури у с. Гайворон, Кіровоградської області. Я була вражена, мені дуже сподобалося те, що вони мають та пропонують.
* – НДО-Інформ №3(42), 2011