Існує поширена думка, що у холоді мозок працює значно краще. Мабуть, саме тому працівники закладів культури, що взимку не опалюються мають безліч цікавих ідей та втілюють їх у життя. Наприкінці січня наш редакторський колектив відвідав Добронадіївський будинок культури, Олександрійського району, Кіровоградської області.
Там ми на власні очі пересвідчились, що на селі теж вирує життя, в тому числі і культурне. Сільський будинок культури, який одночасно є і музеєм, і бібліотекою, і РАГСом, і центром громадської активності доводить це на власному прикладі.
Екскурсію по будинку культури для нас проводили дуже швидко, так як температура у середині не дуже відрізнялася від температури на зовні, а на вулиці в той день було -20º С… Здавалося, що ані держава, ані назва селища, а лише теплі серця працівників будинку культури дають йому надію наіснування. Інтерв’ю для «НДО-Інформ» та екскурсію музеєм провела бібліотекар Ніна Михайлівна Лазаренко.
– Які заходи ви організовуєте?
– Організовуємо заходи на задоволення потреб різних категорій громадян, це і дітей, і молоді, і малозабезпечених, і людей похилого віку. Тут ми проводимо благодійні акції, марафони, бали, фестивалі. Клуб у нас гарний, але дуже холодно. Ми проводимо і новорічний вечір, сходяться люди із задоволенням, але хотілося б кращих умов.
– Розкажіть про устрій вашого будинку культури, колектив?
– Наш Добронадіївський будинок культури – це осередок Олександрійського районного благодійного інформаційно- консультативного центру*, який діє при районному будинку культури. Колектив у нас невеличкий, але дружній. І ми плідно працюємо на благо своєї невеличкої батьківщини, свого села, громади. Ми – культпрацівники є ініціаторами всіх заходів по благоустрою села, так би мовити «розбуджуємо» людей. Ми проводимо соціальні заходи і благодійні акції, працюємо з дітьми, з молоддю. Наш будинок культури сприяв прискоренню реконструкції пам’ятника загиблим воїнам. До нас приїздив Міністр соціального захисту населення Татарстану. Він народився в нашому селі і ось, через багато років, він приїхав зі своїм сином, щоб показати де поховані його пращури. Коли він їхав назад, то пообіцяв допомогти з реконструкцією пам’ятника. Згодом він переслав 24 тисячі гривні. Таким чином у нас з’явився новий пам’ятник. Ми дуже йому вдячні.
– Що є запорукою успіху вашої діяльності?
– Формуванню позитивного іміджу нашого будинку культури, звичайно, сприяє тісна співпраця як з сільською радою, так і місцевою школою, сільською бібліотекою – це наші партнери. Ми з ними плідно співпрацюємо і завжди проводимо всі заходи. Сучасні вимоги суспільства, нашої громади змушують к у л ь т п р а ц і в н и к і в переглянути свою діяльність, тобто, зобов′язують пропонувати більш сучасні підходи в організації роботи та культурно – дозвілевої діяльності: організовувати заходи направлені на задоволення потреб різних соціальних категорій громадян – дітей, молоді, малозабезпечених родин, ветеранів, людей похилого віку, а саме: благодійних акцій, марафонів, балів, фестивалей, заходів соціального характеру.
– Ми помітили, що ваш будинок культури об’єднує під своїм дахом й інші заклади культури. Які саме?
– Ми маємо великий актовий зал. Тут ми не лише проводимо концерти, в нас було 70- ти річчя школи. Проводяться неодноразово районні фестивалі «Вересневі самоцвіти». Проводимо випускні бали, проводи в армію, семінари – практикуми, тренінги. Останні тренінги були «Толерантність» та «Право на працю. Безробіття». Після свята, звичайно, нам всі дякують і запитують, коли наступне свято. Люди в нас дуже активні, завжди приходять, завжди очікують цих свят. З кожним разом все більше і більше відвідувачів.
Маємо також обрядову кімнату. В нас гарний обряд, гарний колектив. Хоча зараз не дуже модно реєструвати шлюб, але ті, хто приходять, задоволені. Приїздять навіть із сусідніх міст, сіл, щоб саме ми розписали їх. Дуже гарно проходить в нас цей захід. Це кімната, яка об’єднує серця. Є в нас і музей. Це перлина нашого села, духовна скарбничка. Заснована була вчителькою історії. Тут би я хотіла розповісти, що наша земля всіяна безліччю міст, сіл, селищ, кожне з яких має свою легенду. У нас їх декілька. Хочу сказати про історію нашого села. Було засноване дуже-дуже давно, коли села зовсім не було, а лише хутір, дике поле і тут проходив із своїм славним військом Богдан Хмельницький. Зупинився тут, в нашому селищі, коли йшов воювати на Жовті Води. І от, коли вони ночували, дуже сподобався наш краєвид, наша місцевість. І коли він говорив про козаків, то зробив добру надію, що вони обов’язково переможуть. Так все і. І от люди, коли будували свої хати, оселі, теж мали добру надію на краще життя. І так назвали село Добра Надія. Ми також спільно співпрацюємо із нашим художником – земляком Миколою Івановичем Панасюком. Він дарує нам свої картини, є співавтором деяких книг. Зараз він живе в Кам’янці – Подільському, але закінчував нашу школу і живуть тут його батьки. Ще хочу сказати, що наш музей «живе живим життям». Це не тавтологія, дозволяється чіпати всі експонати. Ми їх завжди беремо, коли проводимо масові заходи. Тут проходятьзустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни. А влітку минулого року проводились уроки по музейній справі для дітей – архівна та музейна практика. Набагато цікавіше було показати дітям який музей зсередини, тобто як це все оформлюється, робиться. Під час архівної практики – ми працювали з архівами в школі, з дозволу директора відбирали документи. І в цьому тісно співпрацювали з клубом, тому що оздоровлення значною мірою у нас проходило саме тут, ніж у школі. Тому що влітку жарко, а тут прохолодно і нас кожного разу зустрічали якимись заходами, а не просто так. Наприклад, дітям надзвичайно сподобався майстер-клас лялька – мотанка. Діти не просто прийшли подивитись, як це відбувається, а й зробили самі і додому прийшли з сувенірами. Це було дуже цікаво для них і несподівано побачити на власні очі. Треба сказати, певною мірою з гумором, що взимку клуб зберігає нас від старіння, а влітку від спеки. Ще одна наша скарбничка – бібліотека. Тут у нас знаходиться мозок, ми тут пишемо сценарії, тут також проходять заходи. Нещодавно був лінгвістичний турнір. Першого червня ми проводили свято для дітей.
– Що ви робите, коли на вулиці так холодно?
– Коли на вулиці прохолодно, то ми ідемо «в люди», в школу, – ітам працюємо. На майбутнє у нас безліч нових ідей – неповторних, цікавих, креативних, які хочеться якнайшвидше втілити в життя.
Нам так хотілося б, щоб такі люди мали можливість втілювати свої ідеї в життя і щоб на заваді у них не ставало ані законодавство, ані холод. Матимемо Добру надію на краще майбутнє для Доброї Надії.
Марія Калашнік
*Олександрійський районний благодійний
інформаційно-консультативний центр
– громадська організація, центр місцевої
активності, що діє при Олександрійському
районному будинку культури.
* – НДО-Інформ №2(41), 2011