25 березня Український незалежний центр політичних досліджень провів круглий стіл «Законодавчі перешкоди створенню та діяльності громадських організацій в Україні».
У заході взяли участь представники організацій громадянського суспільства та органів державної влади, зокрема, Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України.
У ході круглого столу експерти презентували аналіз судової практики України щодо оскарження і дій та бездіяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, пов’язаних, зокрема, із застосуванням чинного Закону України «Про об’єднання громадян». Експерти дослідили більше 300 судових рішень. У самому дослідженні описані 80 з них. Найбільшу частку рішень становили ті, які стосуються порушень прав громадян у ході реєстрації громадських організацій (30%), оподаткування та звітності громадських організацій (40%).
«Судова практика є офіційним підтвердженням того, чи порушено право організації. Це – офіційне підтвердження того, що саме в цій правовій нормі існує правна проблема застосування і, відповідно, її потрібно змінювати», – зазначила Тетяна Яцків (Центр громадської адвокатури).
Як показує аналіз даних Міністерства юстиції України, лише 50% громадських ініціатив успішно проходять процедуру реєстрації. Причина цього – складнощі у законодавстві.
«За аналізом статистики на сайті Міністерства юстиції, приблизно 40-50% ініціатив громадян по реєстрації громадських організацій не можуть перейти законодавчі бар’єри. Їм відмовляють у реєстрації, і вони так і не стають громадськими організаціями. А це призводить до того, що, наприклад, в Угорщині на 10 тисяч населення приходиться 46 громадських організацій, Хорватії – 55, Естонії – 201, Україні – 17. А після цього говорять, що в Україні громадянське суспільство не розвинене», – підкреслив Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень.
Результати дослідження також яскраво проілюстрували несприятливу систему оподаткування. Адже отримання неприбуткового статусу залишається проблематичним навіть після успішної реєстрації статуту громадської організації в органах юстиції.
«За даними Держкомстату, на сьогоднішній день лише половина громадських організацій потрапили до реєстру неприбуткових. Тобто, інші громадські організації Державна податкова адміністрація України не визнала неприбутковими. Вони не мають жодних пільг і платять всі податки», – сказав М. Лациба.
Учасники круглого столу також обговорили законопроекти «Про громадські організації» №7262 та №7262-1 щодо відповідності європейським стандартам правового статусу неурядових організацій та їх застосування в Україні.
Нині через комітети Верховної Ради прокладають собі шлях два законопроекти «Про громадські організації»: № 7262 (поданий В. Мойсиком, В. Карпуком, О. Гуменюком) та № 7262-1 (поданий Ю. Мірошниченком, С. Подгорним, А. Шевченком, Ю. Литвином, Л. Оробець, А. Пінчуком). Як відомо, розробка нового закону про ГО стала особливо актуальною після рішення Європейського суду «Корецький та інші проти України» від 3 квітня 2008 року, яким український Закон «Про об’єднання громадян» визнано таким, що порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та недемократичним.
«Всі формулювання в чинному Законі «Про об’єднання громадян» ідуть за принципом, що громадянська організація може тільки те, що передбачено в законі. Це не вписується в ключовий принцип для свободи об’єднань. Адже люди самі повинні вибирати структуру, хто буде засновником, чим організація буде займатися, а не держава має це формулювати. Саме це відрізняє закон «Про об’єднання громадян» від європейських стандартів», – сказав Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.
Порівняльний аналіз[1] законопроектів №7262 та №7262-1 доводить, що законопроект №7262-1 більшою мірою відповідає європейським стандартам, сформульованим у рішенні Європейського суду та Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі ( № CM/Rec (2007) 14). Більшість положень №7262-1 включає ключові позиції №7262 і враховує особливість різних громадських організацій.
Проект № 7262 пропонує залишити в законодавстві обмеження території дії громадських організацій. В той же час законопроект № 7262-1 пропонує надати громадським організаціям право діяти на всій території країни незалежно від місця реєстрації. Крім того, проектом № 7262-1 пропонується спростити реєстрацію громадських організацій. Відповідно до законопроекту, для реєстрації ГО достатньо чотирьох документів: протокол про утворення, статут, реєстраційна картка та документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору. В той же час законопроект № 7262 встановлює набагато ширший перелік вимог до установчих документів, порівняно із тими, які є в Рекомендації Ради Європи.
При цьому автори проекту № 7262 вважають доцільним дозволити органам легалізації при реєстрації змін до установчих документів перевіряти дотримання вимог статуту щодо порядку внесення таких змін. Фактично, вони отримають право вимагати будь-які документи та відомості про внутрішню діяльність організації, тоді як такий контроль мають здійснювати члени громадської організації, а не органи влади.
Крім того, проектом № 7262 пропонується обмежувати діяльність організацій залежно від того, яка сфера, галузь, сектор діяльності буде визначений у статуті. Їх правоздатність обмежуватиметься тільки тим, що передбачено у статуті. Водночас законопроект № 7262-1 закріплює відповідно до Цивільного кодексу універсальну правоздатність громадських організацій, тобто можливість здійснювати будь-які незаборонені види діяльності.
У цьому законопроекті також міститься ще один важливий пункт, який не пропонується у проекті № 7262: право громадських організацій захищати інтереси не тільки своїх членів, але й суспільних груп. Законопроект № 7262-1 дає можливість громадським організаціям захищати інтереси не тільки своїх членів, а й здійснювати захист суспільних інтересів, в тому числі правозахисну та екологічну діяльність.
«Не відповідає свободі об’єднання, коли організації створюються лише для захисту інтересів своїх членів. Адже це виключає таке поняття як «суспільно корисні організації», – додав В. Яворський.
Учасники заходу зійшлись на думці, що в першому читанні один із запропонованих законопроектів «Про громадські організації» потрібно прийняти за основу. При підготовці на друге читання необхідно врахувати кращі міжнародні практики та сьогоднішні потреби громадян України.
[1] Підготовано партнерством громадських організацій у складі Українського незалежного центру політичних досліджень, Центру громадської адвокатури, Мережі розвитку європейського права.