Запитавши багатьох людей, чи подобається їм власне життя, життя свого села, міста, країни, ми отримуємо дуже різні відповіді. Одні люди починають говорити про безліч проблем, що їх оточують. Інші – про ті цінні речі, що роблять їхнє життя наповненим радістю та сенсом, не зважаючи на зовнішні перешкоди. А ще зустрічаються люди, які відчувають, що вони самі створюють своє життя, і вірять, що можуть допомогти іншим творити позитивні зміни. Вірять, що будь-яку проблему можна вирішити, якщо маєш бажання та натхнення об’єднати зусилля всіх, хто до цієї проблеми небайдужий.
Саме такою людиною є Надія Чепурко – цілеспрямована, активна жінка, яка творить зміни. Зараз Надія Іванівна одночасно працює й директором Апостолівського районного методичного центру клубної роботи, і керівником громадської організації “Центр локальної активності “Крок назустріч”. Випускниця першої польсько-української Школи соціальних аніматорів, вона є двигуном одного з найуспішніших Центрів Позитивних Змін у мережі ЦПГКІ “Тамариск”.
Надіє Іванівно, Ви багато років працюєте у сфері «культура». На Вашу думку, чи мають районні та сільські будинки культури сьогодні потенціал для вирішення проблем місцевої громади?
Як працівник культури зі стажем, можу сказати – в культурі працюють незвичайні люди. Це творчі особистості, і вони вміють повсякдення перетворювати на свята, дарити людям радість. Однак працівники будинків культури не завжди усвідомлюють свою важливу роль у місцевій громаді, отже не реалізують повністю свій потенціал.
Якщо подивитися навколо, можна побачити проблеми та потреби різних верств населення у місцевій громаді і … знайти можливість подарувати радість тим, хто дійсно потребує допомоги та підтримки.
Хоча, для реалізації важливих для громади соціальних програм потрібні люди та ресурси. І одному закладу або організації важко це зробити, використовуючи тільки власний потенціал. Успіх приходить до тих, хто здатен об’єднатися – наприклад, коли спільну соціальну програму реалізують разом будинок культури та громадська організація.
Надіє Іванівно, Ви одночасно і працівник культури, і керівник громадської організації. Як Вам вдається поєднувати ці ролі?
На мою думку, ці дві ролі тільки доповнюють одна одну. В сфері культури я працюю багато років, але завжди шукала нові знання, підходи та контакти, щоб зробити свою діяльність більш цікавою та корисною. Сім років тому я потрапила на тренінги «Центру підтримки громадських і культурних ініціатив» (Дніпропетровськ), там я вперше дізналася, що діяльність громадських організацій може бути дійсно ефективною. Потім було навчання у першій польсько-українській «Школі соціальних аніматорів», організованій «Центром підтримки творчих ініціатив» та «Інститутом соціокультурного менеджменту» (Кіровоград). Особливо мене надихнув візит до Польщі та знайомство з практичною діяльністю польських центрів місцевої активності. Повернулася до дому з чітким наміром – створити громадську організацію, яка стане дійсно важливою та потрібною для місцевої громади.
Отже, п’ять років тому ми з колегами-однодумцями зареєстрували громадську організацію “Центр локальної активності “Крок назустріч”.
Розкажіть, будь ласка, про сьогоднішню співпрацю Вашої громадської організації та закладів культури в Апостолівському районі Дніпропетровської області?
Однім з основних напрямків співпраці закладів культури та громадської організації є спільне проведення культурно-мистецьких заходів, відкриття нових молодих талантів. Центр активності локальної “Крок назустріч” тісно співпрацює з двома місцевими закладами культури – це районний будинок культури “Сучасник” та Будинок науки і техніки залізничної станції Апостолове. Особливу увага в таких програмах приділяється дітям та молоді з обмеженими фізичними можливостями.
Наприклад, в нашому місті проживає Влад Чирва. Хлопець є інвалідом з дитинства, однак він постійно займався в різних творчих гуртках. На наших очах хлопчик відкривав в собі все нові й нові таланти. Він має золотий голос, грає на духових інструментах, виконує головні ролі в дитячих виставах. Приймає участь в заходах міста, обласних, республіканських, міжнародних конкурсах – і завжди перемоги, перші місця, овації глядачів. Ми попіклувалися про його подальше навчання, і сьогодні він студент Дніпропетровського музичного училища.
На заході у притулку ми почули спів однієї маленької дівчинки – Катрусі. Вона була несміливою, соромилась своєї косоокості, але мала чудовий голос. Я запитала “Ти б хотіла співати на сцені?” Вона відповіла, що мріє про це щодня. Отже, вона почала займатися в гуртку вокального співу будинку культури «Сучасник», і отримала можливість брати участь у концертах на районній сцені. Таких прикладів у нас не мало.
Наприклад, ми реалізували два соціально-гуманітарних проекти для людей нашого району. Перший проект “Усі люди рівні” було спрямовано на вирішення проблем людей з обмеженими фізичними можливостями, які пересуваються на візках. Ми зняли фільм про один день життя такої людини. Коли громадськість побачила, з якими проблемами стикаються мешканці міста через відсутність пандусів, проблема почала вирішуватися. Пандуси в нашому місті почали будувати з неймовірною швидкістю. Першими пандус збудували районна державна адміністрація, міська рада, магазини “Вулик” та багато інших. Наша організація пильно стежить за вирішенням цієї проблеми. В липні 2010 р. нами було піднято питання відсутності пандусу в районній аптеці, а в серпні пандус вже збудовано. Члени нашої організації не байдужі до жодної складної ситуації, з якими стикаються люди з обмеженими можливостями щодня.
Другий проект “Чиста джерельна вода дітям Апостолівщини” було спрямовано на забезпечення дітей, проживаючих у притулку, чистою водою та озеленення території притулку. В рамках проекту у притулку була встановлена очисна систему для питної води. Ми привернули увагу та залучили різні громадські організації та партії до вирішення проблем притулку. З їхньою допомогою було висаджено сажанці яблунь, посаджені липи. І, що саме головне, дерева висаджували самі діти – з великою зацікавленістю та любов’ю. А потім вони побажали, щоб ці дерева міг доглядати кожен, хто цього бажає. І кожного дня вихованці притулку піклувалися кожен про своє дерево. Цим самим діти долучилися до роботи і спілкування з природою.
Представники нашої організації тепер часті гості в притулку, ми буваємо на святах, організовуємо акції, під час яких збираємо для вихованців необхідні для них одяг, взуття та шкільні канцелярські приладдя.
На Вашу думку, що перш за все потрібно для досягнення успіху у вирішенні проблем місцевої громади?
Багато людей вважають, що це гроші. Але наш досвід показує, що це не є головним. Головне – це співпраця між різними людьми та організаціями, розуміння, що ми живемо в одній громаді і маємо об’єднуватися для вирішення місцевих проблем. Ми співпрацюємо з усіма, хто зацікавлений змінювати життя громади на краще – з управлінням соціального захисту населення, відділом сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації, відділом у справах неповнолітніх райдержадміністрації тощо. І, звичайно, усі заходи громадської організації проводяться у тісному контакті з закладами культури – Будинком науки і техніки, Районним будинком культури “Сучасник”, районною бібліотекою. А коли є співпраця, є небайдужі люди, то й гроші найдуться.
Другим важливим аспектом для успіху є навчання та спілкування з колегами з іншої місцевості. У нас можливість навчатися і спілкуватися є в межах Мережі Центрів позитивних змін у Дніпропетровській області, яка створена та підтримується Центром підтримки громадських і культурних ініціатив “Тамариск”. Це й тренінги з актуальних питань реалізації соціальних проектів та розвитку місцевих громад, й міні-гранти на реалізацію місцевих ініціатив, й можливість поспілкуватися та обмінятися досвідом з колегами з інших міст та селищ області, й інформаційна підтримка.
Надія Іванівна, що б Ви побажали працівникам сфери культури, які зараз починають активну громадську діяльність?
На цьому шляху я хочу побажати великого натхнення та взаєморозуміння з колегами. Бажаю Вам знайти однодумців, тоді Ваша діяльність обов’язково буде успішною!
* – НДО-Інформ №4(39), 2010 р.