В кабінеті Ольги Гришиної, директора Регіонального центру освіти інвалідів, не стихає телефон. Дзвонять батьки дітей з недоліками зору й слуху зі всієї України. Цього року вперше в нашій державі на бюджетній основі на денну форму навчання прийняли 11 глухих і 14 сліпих хлопців та дівчат. Вони приїхали у Дніпропетровськ із усієї країни – із Сумської, Миколаївської, Херсонської, Донецької областей, Кіровограда, Запоріжжя, Кривого Рога, Павлограда й Дніпродзержинська. Приїхали за своєю мрією!
А почалось все три роки тому, коли після засідання з тендерної політики в міськвиконкомі депутат міської ради Ольга Гришина замислилась про створення рівних умов отримання освіти для дітей-інвалідів. її тоді вразили статистичні дані: в Україні більше шістдесяти тисяч глухих і тільки 397 із них мають вищу освіту. Заступник директора Інституту сучасних методів й технологій освіти звернулася з пропозицією зайнятися цією проблемою до керівництва Дніпропетровської Металургійної академії й знайшла підтримку. А чи потрібна вища освіта самим інвалідам?
– Ми прийшли у вечірню школу для дітей з недоліками слуху, – пригадує Ольга Миколаївна. що побачили? Дорослі люди, більшість вже одружені, нам сказали: «Ми без слуху і можемо працювати тільки руками». Тоді ми запросили всіх бажаючих прийти до нас й пройти комп’ютерне тестування за міжнародним тестом на рівень інтелекту. Ми хотіли з’ясувати, чи можуть люди з недоліками слуху в принципі засвоювати учбовий матеріал. Коли ми зробили порівняльний аналіз середнього рівня інтелекту учнів середніх шкіл й вечірньої школи для дітей з недоліками слуху, він виявився практично однаковим.
Але одна справа рівень інтелекту, і зовсім інша – обсяг отриманих знань. Спеціалісти Інституту сучасних методів й технологій освіти запросили всіх бажаючих отримати вищу освіту, протестуватись на рівень знань у межах середньої школи. Бажаючих виявилося більше сімдесяти. Приїхали люди з недоліками слуху не тільки зі всієї Дніпропетровщини, але й із сусідніх областей. Підсумки тестування показали, що їх знанням потрібна серйозна корекція.
Таку2002році на базі Металургійної академії відкрилось підготовче відділення для людей з недоліками слуху. Кожну суботу двадцять глухих приїжджали сюди, щоб займатися математикою, фізикою й інформатикою. В ході занять разом з учнями доводилось засвоювати нові методики. Адже глухим потрібно викладати не зовсім так як тим, що чують.
– У них у чому біда? – говорить О. Гришина, – слабкість розвитку абстрактного мислення. Щоб показати, що таке рух, фізику часом доводиться зображати потяг. Безперечно, дуже важливо, що у нас чудовий сурдоперекладача – Світлана Макаренко. Вона народилася в сім “і тотально глухих людей, але сама говорить і чує. Найголовніше, що вона знає цю проблему зсередини.
Щоб полегшити навчання, викладачі заздалегідь готували для студентів короткий конспект матеріалу. Адже люди з вадами слуху повинні дивитись на сурдоперекладача, а не відволікатися на запис.
Темпи навчання витримали не всі: до кінця підготовчого відділення шість чоловік “відсіялись”. Чотирнадцять найнаполегливіших у 2003 році були зараховані на перший курс Металургійної академії на спеціальність «Економічна кібернетика». Того ж року, на прохання обласного товариства УТОС, при академії були організовані підготовчі курси для людей с порушеннями зору.
Вірно кажуть, що насіння, кинуте в землю рано чи пізно проростає. Єдиний в Україні досвід роботи з інвалідами по зору й слуху помітили в Міністерстві освіти й науки, і в цьому році вийшов наказ про створення на базі Національної металургійної академії Регіонального центру освіти інвалідів. Зайве говорити, що офіційний статус відкрив перед молодими людьми з вадами здоров’я зовсім нові можливості. Якщо до цього часу вони могли розраховувати лише на безвідривну форму навчання (по суботах), то тепер з’явилися дві денні спеціальні групи. Молоді чоловіки й дівчата з проблемами слуху прийняті на спеціальність «Економічна кібернетика», із проблемами зору – «Економіка підприємств». Крім того, на безвідривну форму навчання прийняті 18 сліпих студентів.
– Це вже дорослі люди, – розповідає Ольга Гришина, – серед них є директор підприємства, заступник директора. Вони вже мають серйозний життєвий й керівний досвід, але освіти їм бракує.
Як будуть навчатися вже дорослі люди зрозуміло. Але як кожен день зможуть приходити на заняття сліпі вісімнадцятирічні підлітки, все життя яких пройшло в інтернатах? Директор Регіонального центру освіти інвалідів пояснила, що, по-перше, із ними працюватиме методист – Олена Пашиванна. Ця тотально сліпа жінка об’їздила вже увесь світ, нещодавно повернулась зі Швейцарії, де презентувала свою «Спеціальну методику отримання й опрацювання інформації без контролю зору». Цю ж методику вона викладатиме сліпим й слабкозорим студентам як спецкурс. По-друге, за словами Ольги Гришиної, ректор металургійної академії Олександр Величко з великою увагою ставиться до студентів з вадами здоров’я. їм надані кращі аудиторії, кімнати зі всіма зручностями у блочному гуртожитку, розташованому напроти академії. Навіть у туалетах, якими вони користуватимуться, зробили євроремонт, авжеж сліпим людям потрібна абсолютна чистота.
Для того щоб організувати навчання сліпих, Дніпропетровське відділення фонду соціального захисту інвалідів поставило устаткування, яке коштує 300 тисяч гривень: 17 комп’ютерів із сканерами, спеціальними приставками, браелевськими моніторами (система Браеля передбачає читання по спеціально видавлених крапках). Є чудова техніка, але поки ще немає спеціальних комп’ютерних програм для сліпих й глухих людей, немає інтерактивних підручників для глухих, де інформація була б представлена мультиплікацією або діаграмами.
Зі студентами-інвалідами працюватиме психолог. Для них будуть проводитися й тренінги, й індивідуальні заняття. Адже за роки навчання в академії сліпі, та глухі люди повинні позбутися комплексів, накопичуваних роками. Шкода, але й нині суспільство часто ставиться до людей з недоліками фізичного розвитку як до неповноцінних.
Перший крок назустріч зроблено, і спеціалісти Регіонального центру навчання інвалідів переконані, що він буде успішним. Адже для того, щоб дати інвалідам шанс, вони вже доклали немало зусиль. Наприклад, екзамени у сліпих абітурієнтів приймали в кількох варіантах. Ті, що слабо бачать, просто писали великим шрифтом. Сліпі, що володіють системою Браеля, писали за цією методикою. Ті, хто ще не засвоїли цієї системи – здавали екзамен усно. Але вимоги для абітурієнтів з вадами здоров’я були ті ж самі, що для здорових людей: для зачислення до академії необхідно було здати три екзамени: математику, фізику та український або російський диктант – за вибором. До речі, до Вузу вступили всі, окрім двох осіб.
Ольга Гришина передбачає, що наступного року до спеціальних груп буде великий конкурс, вже зараз банк даних заповнений – дзвонять і приїжджають з усієї України. Що ще цікавого: по всьому світу діє тенденція впровадження людей з вадами здоров’я у загальну систему освіти. У нас ідуть іншим шляхом лише тому, що держава не має поки коштів давати кожному інваліду помічника, як за кордоном. Однак студенти з вадами здоров’я не навчатимуться в ізоляції. Уже через півроку спеціалісти центру збираються проводити частину лекцій у загальному потоці зі здоровими студентами. По-перше, це дозволить сліпим психологічно адаптуватись у студентському середовищі. По-друге, за твердженням психологів, робить здорових студентів більш милосердними, спонукає їх допомагати ближнім.
– За рік вони дуже змінились, – розповідає Ольга Гришина про другокурсників із недоліками слуху – Вони такі наполегливі, вони так хочуть навчатись. Вони дуже виховані, дуже хочуть навчатись. Такі гідні, авжеж: вони бачать, що ми їх любимо. Говорять: «Якби нас так завжди навчали, ми таких би вже успіхів досягли!»
У вересні на базі Металургійної академії пройшов семінар, організований за підтримки Посольства США. Коли один з американських спеціалістів, який 25 років займається проблемами людей з вадами здоров’я, побачив групу сліпих студентів, то не витримав і проронив сльозу…
* – НДО-Інформ №4 (28), 2004