Будь-яка професійна діяльність має свою специфіку. Відтак, рано чи пізно у кожної професійної групи виникає потреба в формуванні корпоративних норм поведінки. В тому числі і етичних. Нікого не дивує, що Кодекс етики є у лікарів, банківських працівників або журналістів. По шляху формування своїх етичних норм вже майже рік йдуть і спеціалісти третього сектору. Необхідність створення якщо не кодексу, то хоча б декларації, фахівці з НДО пояснюють просто: мережа громадських організацій росте, спектр послуг ,які вони надають населенню розширюється. Відповідно – збільшується кількість питань, відповіді на які одній організації самотужки знайти важко. Про проблеми етики ми мали нагоду поговорити з координатором проекту “Етика діяльності ОГС в Україні” Олександрою Бобровою.
Олександре, тема етики серед українських працівників третього сектору почала обговорюватися не так давно. З чого все починалося?
Спочатку був круглий стіл, присвячений етиці діяльності НДО. Обговорювали тему взагалі, що це таке, на якому етапі розвитку етичних відносин знаходяться нині наші громадські організації. Ось так зібралися, поговорили, вирішили що розмова ця не кулуарна ,для якогось вузького кола фахівців ,а що це – тема для обговорення в усіх організаціях третього сектору. Тоді UCAN і профінансував проведення міжнародної конференції “Етичні засади громадянського суспільства в Україні”. На конференцію було запрошено представників 112 українських НДО, а також закордонних колег ,які ділилися з нами своїм досвідом. Працювали учасники в секціях говорили про проблеми етичного характеру, які існують в роботі НДО. Це були проблеми етики взаємовідносин з партнерами ,етики роботи з клієнтами ,етики співпраці з донорами внутрішньо організаційних відносин ,питання етики взаємодії з іншими секторами суспільства. В результаті обговорень учасники конференції вирішили ініціаторів підтримати. Тема виявилася дійсно актуальною часу, відведеного на обговорення катастрофічно не вистачало, тому що всі говорили про наболіле, а проблем виявилося дуже багато. Окрім того, що говорили про самі проблеми, намагалися одразу пропонувати варіанти їх вирішення. Людей цікавив дієвий механізм боротьби з негативними явищами, отож, в ході обговорення весь час виникали дискусії. Коли це траплялося, доводилося звертатися до перевірених методів. Що тут може допомагати? Орієнтація на якісь загально визначені моральні цінності. Коли ми знаємо, чого очікуємо один від одного ,на що в своїй роботі опираємося-вирішувати питання завжди простіше. В усякому випадку, можна визначити, наскільки наші дії адекватні до тих намірів ,які декларуємо, наскільки вони відповідають статутним нормам. А якщо застосовувати це до громадянського суспільства, то наскільки організація виконує ту місію, яку взяла на себе під час створення. Питання ці завжди дуже складні, тому що їх важко вирішувати однозначно. У кожній ситуації виникають якісь нюанси, своя специфіка, відтак однозначної відповіді на це питання немає і бути не може. Є лише орієнтири, на які ми опираємося у своїй роботі і які допомагають нам вирішувати ці питання. Для того ,щоб створити єдине розуміння цінностей, на які орієнтується третій сектор, учасники конференції вирішили напрацювати документ, в якому було б закладено бачення основних етичних норм у роботі НДО. Спочатку, коли тільки виникла думка про створення такого документу, було запропоновано таку схему-кожен пише свій варіант ,відсилає його до оргкомітету ,там все це розглядається і вже потім створюється якийсь загальний. Теоретично це можливо, але практично така схема працювати не змогла б. Просто бачення проблем у всіх різне, а тому важко було б створити щось єдине, або ж навіть схоже. Відтак, вирішили зупинитися на виробленні спільного проекту Декларації, а вже потім, шляхом обговорення, доводити його до логічного завершення. Тобто, відібрати всі доповнення і зауваження, напрацьовані громадськими організаціями під час засідань круглих столів, проаналізувати їх і вже доповнений проект знову запропонувати для обговорення. Нині в регіонах якраз триває процес обговорення. Близько тридцяти п’яти круглих столів до вересня вже проведено. Календар всіх обговорень є на спеціально створеному сайті і якщо ще хтось хоче стати ініціатором обговорення проекту, можна подавати заявки і пропонувати проведення таких заходів. Хочу сказати, що особливістю у проведенні круглих столів є те ,що всі вони проводяться за рахунок місцевих громадських організацій. Вони не орієнтовані на західного донора, який хоче допомогти нам у вирішенні якихось проблем. Люди займаються цим для себе, тому що тема етики дійсно актуальна. І той факт, що коло задіяних в процес обговорення організацій виявилося досить широким і активним – теж про це говорить. Багато організацій не лише проводять круглі столи, а й розповсюджують проект Декларації, висвітлюють проблеми етики, піднімають питання на рівні місцевих організацій. Це говорить про те, що громадські організації в регіонах теж зацікавлені у найшвидшому прийнятті такого документу.
Чому UCAN взяло на себе фінансування цього проекту?
Цей проект спрямований на зміцнення засад третього сектору, на його оздоровлення, на перспективу. На те, щоб громадянське суспільство в Україні міцніло, розвивалося. Природно, що коли при цьому виникають етичні проблеми, то їх потрібно вирішувати.
Чи прописані якісь етичні норми в Законі України “Про діяльність громадських організацій ” і чи матиме Кодекс силу закону?
Що стосується запропонованого проекту, то він не є документом, що має силу закону, але на рівні внутрішньої саморегуляції його прийняття – річ дуже важлива. Законодавчо питання може вирішуватись в якійсь окремій площині, а проблеми етики-то вже набагато глибше. Частіше за все – проблема буває багатогранною і норми закону не завжди можуть вирішити цю проблему. Окрім того, законодавці не завжди володіють темою в такому обсязі, як фахівці, які щодня з нею стикаються.
Якщо я правильно зрозуміла, новий документ мас позитивно позначитись на рівні послуг третього сектору, підняти його авторитет в суспільстві?
Власне кажучи, все йде до того. Дуже багато етичних кодексів вже створено всередині окремих організацій, тому що для роботи це необхідно. Це – як практичний інструмент у взаємовідносинах. Візьмемо, наприклад, нашу організацію. В нас є медіатори, люди, які виступають посередниками у вирішенні конфліктів. Ці фахівці мають свої, чітко визначені норми поведінки, зокрема, нейтральність. Медіатори не можуть ставати на бік однієї з конфліктуючих сторін. Не можна бути арбітрами, потрібно допомагати сторонам самостійно вирішувати спірні питання. Так само з принципом добровільності. В цьому випадку кожен принцип є інструментом, який регулює поведінку сторін, дозволяє їм дотримуватися загальних правил. Те ж, але в республіканському масштабі можна сказати про документ, який ми зараз обговорюємо.
А що Ви можете сказати про досвід закордонних колег?
Як правило, в різних країнах все відбувається по-різному. І напевне, випадок в Україні відрізнятиметься від досвіду Колумбії, Естонії, Ефіопії. Це тому, що всюди своя специфіка відносин у третьому секторі. Навіть потреба в обговоренні такого документу виникає в кожній країні на різних етапах розвитку. Чий досвід був дуже цікавим-так це досвід Естонії. 90% всього населення там є членами НДО. Країна маленька, а третій сектор дуже потужний. Все базується на роботі громадських організацій. Вони активно і сильно впливають на всі процеси, які відбуваються в країні. Відповідно і саморегуляція в них достатньо сильна. В Естонії створено Етичний Кодекс НДО. Контролюючим органом, який наглядає за роботою громадських організацій є круглий стіл. Періодично вони збираються. Є критерії, за якими визначають, хто може бути учасником такого зібрання. Умови визначено досить чітко. Підбираються компетентні люди, які мають довіру в третьому секторі. І якщо громадська організація в Естонії не працює за стандартами, вона автоматично вибуває з цієї сфери діяльності. Про те, який механізм буде вироблено в Україні, поки що ще ніхто нічого не знає. Не зрозуміло навіть, з якого боку до цього підходити. Багато хто починає одразу запитувати, як це відбуватиметься на практиці. Швидше за все, про це говоритимуть на майбутній конференції. Учасникам буде представлено наробки закордонних колег, а вже потім із запропонованих варіантів делегати обиратимуть щось своє – те, що найкраще підходить до роботи в наших умовах. А що буде далі-ще не відомо.
Якщо проаналізувати досвід попередніх круглих столів. Як багато пропозицій, доповнень, зауважень, уточнень було запропоновано?
Дійсно, пропозицій багато. Матеріал “живий”, а тому і відгукуються на нього активно. Вносять зауваження, змінюють формулювання, намагаються адаптувати їх до своїх, місцевих умов. Найгостріші дискусії викликає питання відкритості та прозорості. Це – найболючіша тема. Зрозуміло, що потрібно на ці аспекти у своїй роботі орієнтуватися, але яким чином це реалізовувати? З цього приводу виникає дуже багато різних думок. Наприклад, публікації річних та публічних звітів. Це етична норма, чи просто обов’язок? Наскільки відкритою має бути ця інформація? Як знайти ту міру необхідності? Складним є і питання чесної чи здорової конкуренції. Чи хочуть НДО дотримуватися цих норм, чи їм взагалі конкуренти не потрібні? Спірних питань багато, але всі ми зацікавлені їх вирішувати. Тому ще раз нагадую-всі, хто бажає взяти участь в обговоренні – ще можуть встигнути це зробити. Заявки на проведення круглих столів, або ж, вже отримані результати обговорень можна надіслати на адресу Українського Центру Порозуміння.
* – НДО-Інформ №3 (27), 2004