1947 рік після війни, коли залишилися в селі в основному жінки, діти, підлітки і старики, а також декілька скалічених чоловіків, єдиним центром культури на селі був клуб. Будинки культури з’явились у 60-х роках, а те, що я пам’ятаю після війни і до 57 року в цей період я проживав в селі Радянське, Полтавській області як у нашому селі так по других селах були клуби.
Вони були пристосовані в старих приміщеннях, у інших селах були і в церквах. В клубі була обов’язково бібліотека з постійним бібліотекарем і дуже непоганим як на той час бібліотечним фондом. В цьому клубі показували кіно, у зв’язку з тим, що електроенергії у селі не було, а вона з’явилася тільки в 1958 році, коли побудували Дніпродзержинську ГЕС, то, щоб показувати кінофільми в якості генератора електроенергії був бензиновий мотор, а кінострічку кіномеханік крутив вручну.
Крім цього влітку молодь збиралась біля клубу на імпровізованому майданчику. У нас був майданчик обсаджений із усіх боків яворами. І там були танці, свої хлопці гармоністи і доморощені танцюристи. Танці влаштовувались в ті дні коли не було кіно, а воно було раз на тиждень.
Дуже рідко, але були у повоєнні роки і концерти, приїжджали до нас і актори з виставами. У моїй пам’яті викарбувалась вистава за драмою Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть». І цирк був, але це було рідко і це була надзвичайна подія.
Були спроби і художньої самодіяльності, але я не приймав в ній участь, тому нічого не можу про це сказати. В цьому ж клубі проходили колгоспні збори. А БК збудували в нашому селі в 60 роки 20 століття, колив період будівництва Дніпродзержинської ГЕС було збудоване Дніпродзержинське водосховище дуже багато сел, які були у заплаві Дніпра були переселені і наше село стало місцем для переселенців. Дуже швидко та якісно були збудовані сільські цегляні хати і тоді ж збудували нові магазини, школу 10 річку, а до того була семирічка і БК, але я в нього ходив рідко тільки коли приїжджав з інституту чи у відпустку до матері, яка проживала у селі до 2002 року. А я залишив село у 57 році, коли закінчив школу та поступив в інститут.
Один з найбільш яскравих моментів – це мітинг на день перемоги 9 травня 1945 року. Тоді, під переможну музику, усі вдови і моя мати плакали за своїми чоловіками і батьками, які полягли у війні. Із фільмів, що крутили у нашому клубі – це «Тарзан», конфіскований із повоєнної Німеччини, «Волга, Волга».
Іще один яскравий момент – це вибори, які на той час (післявоєнні роки) проводилися під лозунгом «блок комуністів і безпартійних». Тоді в більш-менш заможних людей звозили килими, доріжки, прикрашали приміщення клубу, якимсь чином організовували музику, не знаю якими технічними засобам. Це був найяскравіший момент. Згадав один епізод, коли приїхали якісь артисти і танцювали під патифон (радісно сміється) це було щось неймовірне. Гарна модна жінка танцювала під патефон…
* – «НДО-Інформ» №3 (38), 2010