Ні, мова піде не про фольклорне свято чи дружні посиденьки десь у “клубі”. Хоча на зустрічі випускників міжнародних програм обміну, яка відбулася нещодавно у Кіровограді, були якраз товариські посиденьки, адже стрілися тут люди, котрих свого часу на деякий, нехай і недовгий термін об’єднав Проект “Гармонія” у рамках програми “Громадські зв’язки”. Хоча той термін був і недовгий, – всього два-три тижні, – але ми були один-одному, мабуть, найрідніші там, за океаном, атому встигли потоваришувати, знайти спільні інтереси і спільно ж представляти нашу землю у Сполучених Штатах Америки. Серед присутніх на зустрічі випускників міжнародних програм обміну були, звісно, і випускники інших програм – для студентів, юристів, вчителів, а також – працівники Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, на базі якого і відбувалась зустріч. Про що йшлося у тому тісному колі? Ольга Волочай та Леся Жук, працівники Проекту “Гармонія” презентували присутнім сайт Посольства Сполучених Штатів та оповідали про можливості участі в он-лайн конференціях, семінарах та тренінгах для фахівців, котрі планують проводити “гармоністи” (так дуже мило назвав всіх причетних до української сім “ї Проекту “Гармонія” один мій знайомий).
Насамкінець – трохи про емоції. Мені особисто було дуже приємно бачити всіх моїх друзів: і тих, хто мешкає у Кіровограді, і тих, хто приїхав здалека: з Олександрії, зі Світловодська, зі Знам’янки і навіть з Києва та Миколаєва. Ті перспективи, які відкрив для мене Проект “Гармонія”, та веселка, яку ми разом бачили над Ніагарським водоспадом, ті вогні нічного Нью-Йорку і теплий дощ посеред Вашингтону – все це трохи менше варте для мене, аніж світло ваших посмішок, дорогі мої “гармоністи”. Бережи вас Бог!
* – НДО-Інформ №11 (23) листопад, 2003