Про те, що Західноукраїнський ресурсний центр (ЗУРЦ) спеціалізується на розвитку громад ми вже писали. А от як саме, кого і яким чином там навчають? На наші запитання відповідає координатор освітніх програм ЗУРЦу Левко Довган.
Левко, розкажіть, будь ласка,чого ж навчають громадян фахівці Західноукраїнського ресурсного центру?
Можливо, навіть не тільки навчають, а й допомагають вчитися. Ми більше акцентуємо увагу на програмах, методиках, які зорієнтовані на допомогу у навчанні, у його організації. В жодному разі ми не намагаємося брати на себе роль лекторів чи якихось носіїв істини в останній інстанції. Тому що всі навчальні програми, які ми робимо, це як правило тренінги, круглі столи. Деколи ми беремо участь у більших конференціях, але вони також включають в себе елементи тренінгів та семінарів. Останніх можливо 2-3 роки ми дещо зорієнтувалися на аудиторію, яка пов’язана з громадами меншими за розмірами. Я маю на увазі маленькі міста, села. Тому що в першій половині 90-х лідери громадських організацій великих міст, як на мене, просто перенаситилися” тренінгами і семінарами, яких було досить багато. Натомість, поза увагою залишились люди, які прагнуть до позитивних змін. Прагнуть розвивати своє локальне середовище, свої громади, але не мають доступу до інформації, доступу до навчання. Часом вони просто банально не знають, що можна взяти участь у тренінгу, можна разом попрацювати з людьми, які займаються тією ж справою, переймаються тією ж проблематикою. Навіть не здогадуються, що разом можна шукати шляхи вирішення проблем та відповіді на запитання, які є для них актуальними. Тому протягом останніх 2-х років ЗУРЦ свідомо працює з сільськими головами, просто сільськими активістами (без огляду на їхній статус, посаду і т.і.). Входимо в середовище малих містечок, селищ, які або вже започаткували нові проекти і мають досвід якогось громадського розвитку або ще тільки мають ініціативи і не знають як їх розвинути, оформити в проекти і реалізувати. Мені здається, що ми вже досягнули перших успіхів. Успіхи в тому, що ми отримали зворотній зв’язок від учасників таких навчань. Хочеться згадати про серію семінарів для сільських голів. Цей проект був підтриманий програмою „Некра” при посольстві Королівства Нідерландів. В рамках цього проекту ми провели 4 тренінги для сільських голів: Львівської, Івано – Франківської, Тернопільської і Закарпатської областей. Дуже приємно було отримувати позитивні відгуки від людей після того, як вони пройшли навчання. Хоча це були просто базові тренінги, які стосувалися розвитку громади. На них ми намагалися разом з’ясувати, що ми розуміємо під терміном громада”, що таке розвиток громади”, як його розуміють учасники тренінгу, якими є капітали їхніх громад, на чому вони можуть базувати свій розвиток. Ми намагалися з’ясувати, які ресурси громада може використовувати для свого розвитку і які на цьому шляху є перешкоди. Говорили про те, які функції має виконувати фахівець з розвитку громади, якщо цей термін фахівець з розвитку громади” ми вже вводимо в обіг. Ми працювали у різних місцевостях, у групах з різною активністю, але мали дуже гарні результати. Як з’ясувалося у спілкуванні з сільськими головами – вони мають якісь цикли навчань, які плануються районними держадміністраціями. Наприклад, навчання по веденню документації, складанню бюджетів, щодо вимог законодавства. Всі ці навчання носять формальний характер, натомість ми пропонуємо їм програми зовсім іншого типу. По-перше, вони інтерактивні, оскільки ми намагаємося використовувати рольові ігри, вправи, елементи авто-презентації, роботу в групах і, очевидно, що людям це цікаво, як то кажуть „в новизну”.
Як на мене, одним із дуже важливих результатів на таких семінарах, є можливість поспілкуватись між собою людям, які роблять одну й ту ж саму справу, але практично не мають часу зустрітись і поговорити про те, що є для них актуальним. Навіть, якщо вони живуть в одному районі, то не можуть зібратися для того, щоб обговорити, як скласти свої зусилля та ресурси, щоб вирішити ті проблеми, що існують в їхніх селах. Мені здається, що спілкування є не менш важливим, аніж те, що вони довідалися про громаду, про її розвиток. Інший компонент нашої навчальної програми є тренінги для ініціативних груп, які якимось чином працюють на розвиток громади і потребують навчань з тематики, що стосуються організаційного розвитку, налагодження контактів всередині групи і тематики розвитку громади зокрема. Ми оголосили конкурс на проведення таких семінарів. Що це означає? Це означає, що в рамках проекту самомобілізація для сталого розвитку”, який підтриманий Фондом Євразія за рахунок коштів наданих Фондом Чарльза Стюарта Мотта, ми звернулися до всіх ініціативних груп, зокрема в Західній Україні (але не тільки). Тобто ми маємо якийсь географічний пріоритет, стосовно 5 областей Західної України, але ми не залишаємо поза увагою і інші області. Будь-яка ініціативна група в будь-якому містечку, в селі чи в місті може звернутися до нас, запропонувати свій план проведення тренінгів, свій склад групи учасників, знайти технічні умови для проведення цього тренінгу і тренери із ЗУРЦу приїдуть і проведуть його. Як правило, тренінги відбуваються у форматі дводенного навчання за наступним розподілом внесків: ЗУРЦ забезпечує всі витрати на проїзд тренерів до місця проведення тренінгу, їхнє проживання, харчування, а також оплату їхньої роботи, а місцеві ініціативні групи забезпечують всі технічні умови на місці проведення тренінгу. Тобто, підбір групи, забезпечення приміщенням, харчування учасників і проживання, якщо є така потреба, все це є клопотом місцевих організаційних груп.
Можна сказати, що справа пішла. Ми вже провели кілька таких тренінгів. Зокрема у Львові, Тернополі, Снятинському районі Івано – Франківської області. Історію проведення тренінгу в селі Трійця можна вважати показовою: учасником тренінгу для сільських голів був досить таки ініціативний голова села Трійці. Дізнавшись про конкурс на проведення тренінгів, він вирішив організувати такий захід у своєму селі, забезпечив всі умови – і так тренінг було проведено. Ми достатньо оптимістично дивимося на перспективу проведення навчань для груп, які зацікавлені в цих навчаннях. Тому, що ефективність тренінгів для людей, які вкладають в них якісь ресурси, знаходять час, щоб приїхати, організувати – набагато вища, ніж для учасників, яких просто запросили, поселили у готелі, нагодували, зібрали і далі за схемою… Дуже часто в другому випадку люди формально ставляться до своєї участі в семінарі і потім мало що використовують з того, що почули. Тобто той шлях, який ми обрали є дещо оптимізований. Часом це і невеликий ресурс, особливо якщо це люди з однієї місцевості, але все рівно організаційні моменти доводиться вирішувати.
Левко, а що Ви можете сказати з приводу навчальних програм, які розробляються зараз Центром підтримки творчих ініціатив, як Вам взагалі така ідея?
Ми працюємо на тренінгах і семінарах, які самі плануємо або на які нас запрошують. Ми не є установою, яка користується академічними програмами і програми наших тренінгів, як правило нами складені, нами адаптовані і потім нами ж таки і доповнені. Це відрізняється від тих програм, які розробляє зараз Центр підтримки творчих ініціатив. Це трохи інший формат. Але як на мене, запропоновані ЦПТІ методики – це дуже позитивний крок, щоб формалізувати (але зрозумійте мене по доброму) ті навчальні програми, які і без того вже відбуваються у форматі тренінгів. Тому що рано чи пізно, а я думаю, що скоро постане питання про сертифікацію чи взагалі наявність фахівців, які вміють розвивати громаду, управляти громадською організацією, професійно проводити громадські збори. Працювати з великими групами людей, розв’язувати конфлікти. Очевидно, їх підготовка вимагатиме більшого курсу навчань, аніж участь у тренінгах, і програма, яка зараз розглядається, вона якраз і є зразком того, як можна скласти програму для глибшого вивчення тих соціальних дисциплін, що є новими для нашого суспільства і яким раніше не надавалося такої ваги.
А чи доводилося вашим фахівцям створювати щось подібне?
Що подібне робив ЗУРЦ, так це проект партнери в громадянському суспільстві”, в якому ЗУРЦ був партнером Львівського Національного університету ім.. І. Франка. Проект реалізовувало в Україні Канадське бюро з міжнародної освіти і в рамках цього проекту було створено 7 навчальних курсів, які стосувалися управління громадською організацією, а один з них був присвячений розвитку громади. Як на мене, це був прецедент поєднання досвіду академічного і практичного. Тому що над кожним курсом працювали як викладачі університету, так і тренери-практики ЗУРЦу. В цьому було якесь „ноу-хау”, коли поєднувався досвід викладача і досвід тренера. Ці курси вийшли окремими виданнями. Це достатньо повні зібрання тем, не тільки теоретичного викладу, а й практичних вправ, завдань, ігор. Ті програми впроваджують в університеті для студентів-політологів, які факультативно їх вивчають і навіть складають залік. Я вважаю, що такі речі повинні бути. Людина, яка хоче бути добрим менеджером, фахівцем з розвитку громади, повинна мати можливість отримати ці знання. І не тільки пройшовши курс тренінгів, а й більш повний академічний курс знань. Але, напевне, ідеальний варіант – це поєднання двох напрямків. Я думаю, що навчальні програми – це те, що є потрібним і що за громадськими організаціями якраз справа тут не стане. Дай Боже, щоб це розуміли і державні освітні установи і щоб вони включали ці програми в свої курси і давали їм хід. Очевидно, що це було б великим позитивом взагалі для розвитку громадянського суспільства в Україні.
Розмову вела Еліна Мороко
ЗУРЦ вул. Ю.Дрогобича, 8/12 м. Львів 79000 Україна
* – НДО-Інформ №11 (23) листопад, 2003