Фольклорний фестиваль “Бессарабська міліна” відбувався у Кам’янці Одеської області і мав на меті популяризацію сільського зеленого туризму – альтернативного відпочинку та перспективного бізнесу для українців. На запрошення Національного прес-клубу реформ побувала на фестивалі і я.
Міліна – це національна болгарська страва, що нею частують найдорожчих гостей, а їх на Бесарабщині віднині буде ще більше, бо тут зелений туризм розвивається над швидкими темпами. Саме цій темі і була присвячена конференція, що відбулася у Кам’янці з ініціативи Асоціації фермерів “Придунав’я” за підтримки Всеукраїнської громадської організації “Спілка сприяння розвитку сільському зеленому туризму”.
Місце було обрано не випадково: народні традиції у цьому багатонаціональному краї, де пліч-о-пліч живуть українці, болгари, румуни, гагаузи і молдавани – традиції тут такі ж ароматні, як добре вино, і такі ж соковиті, як свіжовипечена міліна. Цією стравою під час фестивалю частували всіх гостей і учасників фестивалю. Щоб не перераховувати поіменно тих, хто приїхав на фестиваль поділитися своїм досвідом і послухати інших, зазначу лише, що у Кам’янку прибули голови фактично всіх обласних осередків “Спілки сприяння розвитку сільському зеленому туризму”, журналісти, підприємці, представники влади.
За словами Володимира Васильєва, голови Всеукраїнської Спілки: “Найголовнішими питаннями розвитку сільського зеленого туризму є створення сприятливих правових умов, розробка механізмів кредитування селян, методична підготовка господарів та поширення інформації про українське туристичне село”. Наразі декілька проектів Спілки сприяння розвитку сільському зеленому туризму фінансує Фонд Євразія.
Але що ж таке взагалі сільський зелений туризм? У Законі України “Про особисте селянське господарство” це поняття пояснюється так: “…Господарська діяльність, що проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально… з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції і реалізації її надлишків та надання послуг із використанням особистого майна…” Тобто у садибі, в якій мешкає одна родина, може бути виділена кімната чи дві, у яких за певну суму грошей проживатимуть туристи. От тільки чим, запитаєте ви, відрізняється такий спосіб заробляння грошей від звичного нам курортного варіанту, коли люди орендують у Криму чи на Одещині кімнати і будинки?!
А різниця є, та ще й велика, бо господар зеленої садиби мусить не тільки подбати про комфорт відпочиваючого, а й показати йому народні ремесла, навчити дітей ловити рибу чи вишивати, а дорослих – ходити на полювання, пекти хліб чи працювати у кузні. От тільки таке розмаїття можливе у разі, якщо все село, вся громада працює разом: хтось гарно вишиває і може навчити приїжджих з міста, інші тримають коней, влаштовують народні гуляння чи просто постачають туристам сувеніри. За словами голови осередку Спілки сприяння зеленому туризму із АР Крим, Наталі Гордецької, дуже гарно співпрацюють вони, наприклад, із людьми, чиї можливості фізично обмежені.
Було чим похвалитися і кіровоградцям, хоча наш обласний осередок Спілки під назвою “Лелека” існує не так давно. Вже зараз у Новоархангельську, Знам’янці та інших селах є садиби, що приймають на відпочинок гостей. Як зазначила Лариса Сорока, голова осередку, Закону “Про особисте селянське господарство” вони чекали давно, адже тепер на державному рівні встановлено, що діяльність, пов’язана із веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. І для кіровоградців, і для жителів інших міст це має стати гарним стимулом до розвитку. У планах же пані Лариси провести наступне свято “Козацькі забави” під егідою сільського зеленого туризму. У своєму інтерв’ю Анатолій Абрамов, заступник начальника обласного управління фізичної культури, спорту та туризму, підтвердив цей намір.
Зрештою, універсальним рецептом до відродження українського села вважає сільський зелений туризм і голова Асоціації фермерів “Придунав’я” Раїса Волік – господиня свята, що відбулося на Бесарабщині. Наразі тут налагоджені зв’язки по обміну інформацією та досвідом із Польщею завдяки підтримці Польсько-Американсько-Української Ініціативи про Співпрацю. А це означає партнерство і подальший розвиток галузі.
* – НДО-Інформ №9(21) вересень, 2003