Круглий стіл: «Суспільство та заклади культури: шляхи та метоли ефективної взаємодії», м. Миколаїв, 13 липня 2010 року *
Гліб Головченко, директор Коледжу преси та телебачення ТК ТАК-TV, м. Миколаїв:
«Сьогодні ми будемо говорити про Суспільство та заклади культури: шляхи та методи ефективної взаємодії. І хочу одразу надати слово Л.К.Абрамову, директору національного проекту «Спільний шлях у майбутнє» і президенту Інституту соціокультурного менеджменту. Розкажіть нам про ваш погляд на цю проблему. Я знаю, що закінчено велике дослідження по цій тематиці і ви можете оперуватись вже якимись результатами.»
Лев Абрамов, директор Інституту соціокультурного менеджменту,м. Кіровоград:
«Так, дійсно, наша організація спільно з партнерами провела перше дослідження, яке вивчило діяльність закладів культури, зокрема, такого великого сегменту, як будинки культури в незвичному для нас ракурсі. Ми поглянули на їх діяльність з точки зору рядових громадян – платників податків. Це дослідження здійснюється в рамках національного проекту «Спільний шлях у майбутнє» за підтримки американської програми UNITER.
Що ми хочемо зробити? У будь-якого громадянина є бажання жити в кращій країні. Одна з головних проблем, яка існує не тільки в культурі, а в суспільстві – це те, що ми не використовуємо наш потенціал так, як вимагає сучасне суспільство. Наше дослідження показало, що на території України, в діяльності будинків культури по задоволенню потреб територіальних громад, є позитивний досвід – тобто, є такі будинки культури, які можуть адаптуватися до потреб територіальних громад. Нажаль, багато будинків культури не можуть адаптуватися в сучасних умовах. Вони часто не можуть довести, що вони є необхідністю для територіальної громади. Їм не вистачає фінансування, і вони просто гинуть… »
Людмила Станкевич, Інститут соціокультурного менеджменту, м. Кіровоград:
«Клуб є практично в кожному селі. І ми згадуємо ті часи, коли ці клубні заклади мали чудову базу, це все утримувалось і повинно бути в кожному селі. Що трапилося зараз? Якщо це не потрібно, то можливо їх просто треба закрити? І ось на цьому ми зосереджуємо свою увагу. Кому вони були потрібні, ми далі відповідь на це питання давно. Це була ідеологічна система. Сьогодні є потужний ресурс і ті методи, які працювали під час побудови-розбудови комуністичного суспільства. А чи можуть вони бути використані? Чи можуть вони інтегрувати громаду навколо тих проблем, що існують? Саме на це ми концентруємо свої сили і потрібно подумати, як це працює.»
Світлана Пахлова, Міністерство культури і туризму України, м. Київ:
«Взагалі, над цим питанням я дуже давно працюю, і з Кіровоградом, і з Центром підтримки творчих ініціатив. І починали ми саме з цієї проблематики. Зміну діяльності клубів я особисто вивчала в робочій поїздці до Польщі. Стосовно змін в Україні, за 20 років дійсно була розгалужена система клубів для того, щоб пропагувати якусь ідею. За сучасної України, в першу чергу змінилося ставлення клубів, вони втратили ідеологію радянських часів. Але, нажаль, вони і досі не зрозуміли свою ціль і ідею. Вони залишилися осередком культури, тому що як і раніше, так і зараз, вони забезпечують розвиток культурних здібностей і спонукають залучати громадськість до самодіяльності. Це їх основна функція на сьогоднішній день.»
Лев Абрамов: «Проблема дослідження, яка характерна для всієї бюджетної системи – це орієнтація своєї діяльності на процес, а не на досягнення соціально-значимого результату. Якщо ми говоримо про діяльність будинків культури, то витікаючи з нормативно-правової бази, вони повинні задовольняти потреби тих , хто їх утримує, а саме територіальна громада. А проблеми громади чітко визначені.»
Людмила Станкевич: «Звісно, в громаді є різні групи, в яких є свої потреби. Це не значить, що клуб повинен задовольняти всі ці проблеми. Ми говоримо, що клуб утримується всією громадою, і він повинен задовольняти проблеми більшості. Громада повинна вирішувати, як їй розвиватися, проблеми стосовно дозвілля, соціально-економічні, екологічні, розвитку підростаючого покоління та ін. Ми робимо все можливе, щоб зберегти наш цінний потенціалі ресурс нашої держави. І треба вирішити, чим саме він стане потрібний сьогодні і в майбутньому спрямувати його на ефективну діяльність.»
Мельницький Б.М., Степовський будинок культури, с. Степове:
«Наше село – це 2500 населення. Село тримається, намагається вижити в цих складних умовах. І у нас є будинок культури, великий, як для нас – 400 місць, 10 робочих кімнат. В основному, працюють кадри після інституту. Умови створені, підтримка є. Ми давно працюємо, і без участі громадських організацій ні яки питання не вирішуємо. Але проблеми існують і у нас – кошти, яких не вистачає. Зараз зовсім інша система, все рухається вперед, і ми просто не встигаємо. Мені дуже хочеться вірити, що у нас все буде добре, щоб якнайбільше молоді йшли працювати до культури, але вони обирають інші напрямки.»
Вініченко Д.І., заступник директора Братської ЦБС, с. Братське:
«Ми дуже раді, що маємо таких друзів, як ви. Але, відверто кажучи, нам дуже важко за вами «гнатися». У нас існує проблема з кадрами. Якщо раніше працювало 20-24 чоловік, то зараз це всього 10, а функції залишились ті самі, деякі навіть збільшились. Я маю пропозицію до Міністерства культури – переглянути кадрове забезпечення. Зробити його більш сучасним. Щоб люди могли навчатися, а потім надавати реальні фахові консультації в тому чи іншому проекті.»
Тищенко О.В., Відділ культури, м. Нова Одеса:
«Я хочу заздалегідь попросити вибачення, але наше Міністерство спить. В плані законодавчої бази ми зовсім не захищені. Як можна було допустити, що в бюджетному кодексі не має поняття сільський будинок культури, а є тільки палац культури і сільський клуб. Це вже говорить про те, що за нас держава не піклується. Як би не старались завідуючі клубів покращити галузь культури на селі, без підтримка цього неможливо зробити. Щоб отримати результат, як не є, але потрібні кошти , які необхідно вкласти в культури. І ми хочемо такої допомоги від держави, хоч трошки. Але таке враження, що нас не чують. Тому для чого ми стараємось?»
Погонцова М.В.,директор РБК, с. Березанки:
«Те, що робиться на селі – це жах! Є такі будинки культури, які знаходяться в скрутному становищі, вони не мають коштів ні на що – апаратуру, ремонт та ін. Коли я їздила з перевіркою по будинкам культури в нашому районі, то не могла повірить, що таке коїться. Дуже прикро, що ми не можемо допомогти. Держава не думає про нас, а самотужки нам це зробити важко.»
Бурцева Т.В.,благодійний фонд сприяння творчості «Майбутнє планети», м. Миколаїв:
«Життя села я дуже добре знаю…Я завжди приглядалася до всього того, де мені не було доступу. І цікавилась завжди культурою, проблемами, які існують і щоб зробила я. І ось зараз, багато років тому,за підтримки небайдужих людей я створила благодійну організацію. І намагаюсь знайти міст між бізнесом і культурною сферою, яка зараз в занепаді. Я прийшла до висновку, що зараз у нас все окремо, але ціль одна – створити високоідейну людину, митця. І ось тому, нам необхідно об’єднати наші зусилля»
* – захід проводився Інститутом соціокультурного менеджменту (ІСКМ), що реалізує проект «Спільний шлях в майбутнє» в рамках Програми «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що виконується Pact. Inc., завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агенцію США з міжнародного розвитку (USAID). Думки, викладені в даному матеріалі, є винятковою відповідальністю ІСКМ і можуть не співпадати з точкою зору USAID, уряду США та Pact. Inc.