В будь-якій справі людей традиційно поділяють на любителів” та професіоналів”, особливо це стосується тих сфер діяльності, що базуються на академічній системі знань. Третій сектор своєї академічної бази ще не має, відтак автоматично потрапляє до розряду любителів”. Це притому, що справжні фахівці від НДО за багажем своїх знань вже не поступаються людям з вченими ступенями. Проблема навіть не в тому, що суперфахівці НДО не завжди визнаються представниками офіційної науки. Набагато гірше, що їх в Україні поки що обмаль і вони просто не в силах передати свої знання усім бажаючим. А те, що потреба в експертах з питань НДО існує – факт незаперечний. Щоб розвинути суспільну активність потрібно мати людей, які б могли професійно допомогти українцям почати працювати в громадському секторі. Відтак постає питання про академічну освіту для фахівців НДО. Одним із перших, хто взяв на себе сміливість “підняти цю цілину” стали працівники Кіровоградського Міжрегіонального Центру підтримки творчих ініціатив. Для кожної спеціальності, що існує в третьому секторі, вони розробили програму підготовки кадрів. Готувалася вона в першу чергу для фахівців, що працюють в мережі інформаційно-консультаційних пунктів (ІКП) та методичних центрів, що створюється зараз по всій Україні. Щоб переконатися у повноті запропонованих програм для участі у їх розробці Центр підтримки творчих ініціатив вирішив запросити визнаних експертів з окремих питань – В.Полуйка та Л. Довганя з розвитку громад, Р.Краплича з локального фандрейзинга, Н.Качанову з соціального маркетингу, Л.Абрамова з інформаційного забезпечення НДО, а також керівників ІКП, для яких, власне, ці програми і розроблялися.
П’ять днів наприкінці серпня у Кіровограді тривали дебати в рамках проекту ЦПТІ, що був (підтриманий Фондом Євразія за рахунок коштів наданих USAID.
Незважаючи на незвичний режим роботи, різноплановий склад групи та новизну запропонованої ідеї до обговорення програм намагалися підійти творчо. Щоправда спочатку у більшості учасників семінару голова просто йшла обертом від безлічі термінів, понять та різноманітних нюансів. Потім адаптаційний період скінчився і навколо розвиднилося. А далі вже поводилися так, неначебто у своєму житті тільки складанням навчальних програм і займалися. Якісне та кількісне наповнення курсів для кожної спеціальності визначали окремо. Далеко не завжди думки співпадали. Втім будь-які прогалини” в програмі якимось дивним чином одразу помічалися в усіх групах. Хоча треба віддати належне розробникам – білих плям” у їхній роботі було небагато. Відтак учасникам семінару доводилося лише додавати, уточнювати,узгоджувати…
За 5 днів напруженої роботи було детально розглянуто програму навчань по 6 спеціальностях третього сектору. Якщо конкретніше йшлось про академічну підготовку регіональних координаторів, консультантів ІКП, менеджерів центрів громадської активності, фандрейзерів, менеджерів з РК та тренерів консультантів. При цьому на думку учасників семінару, саме різна спеціалізація членів групи, дозволила врахувати інтереси та потреби усіх перерахованих категорій. По закінченню роботи кожен учасник вже мав почуття причетності до нової, без сумніву потрібної, справи. Прощаючись говорили багато і різне, але лейтмотивом висловлювань могла б стати фраза президента ЦПТІ Людмили Станкевич про те, що „… вирішення соціальних проблем на локальному рівні можливе лише при наявності досвідчених та професійних кадрів громадських організацій”.
А оскільки програму вже розроблено, то залишається лише дочекатися того часу, коли фахівців НДО почнуть готувати в академічних установах.
* – НДО-Інформ № 9(21) вересень, 2003