Свідомо відмовитись від надійного і регулярного фінансування неприбуткової організації – то божевілля, скажете Ви. А якщо це фінансування у перспективі обіцяє зійти нанівець? Тоді задумуватись про альтернативні джерела надходження коштів – справа досить розумна. Задумуватись, планувати, а якщо не вмієш – вчитися це робити. Наприклад, на семінарах, що їх проводять для працівників IATP – Центрів і майбутніх членів Advisory Councils (Ради Випускників) тренери української Програми розширеного доступу та навчання в Інтернет Марія Маковська та Ольга Якімако.
Один із перших таких семінарів відбувся у Дніпропетровську. І оскільки пріоритетною цільовою групою IATP – Центрів завжди були випускники міжнародних програм обміну, то й цього разу на семінар приїхали керівники Центрів Луганська, Запоріжжя і Кіровограду, а також випускники різних років і різних програм, в більшості своїй – програми “Community Connections“. І цей факт ще раз підтвердив мою здогадку про те, що Проект Гармонія є найпотужнішим “оператором на ринку” стажування українських фахівців за кордоном.
Отже – враження від семінару. Йшлося на ньому про Фандрейзинг (букв, “вирощування фондів” – знаходження коштів і ресурсів) і пані Марія Маковська відразу ж попередила, що раптового переходу на самофінансування Центрам нема чого боятись. Цей семінар є лише першим етапом комплексної програми, яка триватиме до 2005 року і матиме на меті, по-перше, навчити працівників та активістів IATP – Центрів знаходити кошти на підтримку власних програм із місцевих джерел (від бізнесу, від влади, від окремих громадян), а, по-друге, створити там, де ще немає, Advisory Councils (Ради Випускників), які б координували роботу Центрів та лобіювали їх інтереси на всіх рівнях.
Яскравим прикладом роботи такої Ради є Луганська Advisory Councils, до якої входять випускники різних програм: журналісти, бізнесмени, активісти НДО. До речі, із власного досвіду хочу зауважити, що останні найбільш активно тримають зв’язок між собою по приїзду із-за кордону: реалізовують спільні програми, розповсюджують нову інформацію. Наприклад, Луганська громадська організація “Студентське братство” надрукувала чудову книжку “Тато досвід” про принципи діяльності НДО в Америці.
Що ж до семінару, то на ньому мене найбільше вразив оптимізм і завзятість учасників: багато хто з них є не тільки успішним спеціалістами в своїй галузі, – директорами шкіл, журналістами, бізнесменами, юристами – але й активними громадськими діячами. Як виявилось, повернувшись із Америки, вони використовують методики місцевого фандрейзингу, навіть не помічаючи цього.
Наприклад, за словами Президента кіровоградського Alumni Club (Клуб Випускників) Юлії Фролової, під час акції “Американське Різдво” вона із подругами просили своїх знайомих із США надіслати специфічні прикраси для свята, домовлялись із власником диско – клубу про місце для вечірки та з представниками політичних партій про подарунки для дітей. І це все – Фандрейзинг, адже донори жертвували їм своє приміщення і ресурси, а волонтери – свій час.
За словами нового координатора по роботі із випускниками Юлії Воробкевич, співпраця із тими, хто приїздить після стажування чи навчання за кордоном, має стати набагато тіснішою, аніж це було до сьогодні. У рамках цього пріоритету спеціалісти IREX планують не тільки реформувати власний сайт, а й акцентувати увагу координаторів IATP – Центрів на створенні при кожному вищезгаданої Ради Випускників.
Кость Левкович
* – НДО-Інформ №8 (20) серпень, 2003