Скельні утворення Монастирища, бездонне озеро на узбіччі Чорного лісу, гребенясті тритони у заплаві річки Грузької… Якби не робота членів громадської організації – обласного дитячо-юнацького екологічного центру “Ексампей” всі ці загадки лишились невідомими для широкого загалу. Мета їх роботи: “…надавати екологічні знання, об’єднувати зусилля молоді області в справі захисту довкілля, інтегрувати їх діяльність у Міжнародний екологічний рух…”
Дослідження, екологічні експедиції, творчі конкурси та наукові конференції- все перераховане і ще багато чого входить у спектр роботи членів ОДЮЕЦ “Ексампей”. Ця громадська формація була створена влітку 2000 року при Кіровоградському колегіумі № 11 і самі діти вибрали для неї ім’я – “Ексампей”. Так колись “батько історії” Геродот назвав землю між річками Інгул та Синюха. Саме тут пролягали шляхи торгових караванів, а слово “Ексампей” дослівно означає “священна земля, пошук істини”.
І щоб дізнатись істину про творчу та наукову діяльність центру “Ексампей” я попросила відповісти на питання про їх природоохоронну роботу ідейного лідера і керівника ОДЮЕЦ, вчителя біології та екології колегіуму Ніну Ігорівну Бабанську.
– Ніна Ігорівна, розкажіть будь-ласка, для чого все це ? Яку мету ставили Ви три роки тому?
– Ви знаєте, екологічний центр “Ексампей” був створений в першу чергу, щоб об’єднати небайдужих. Спочатку це були тільки ті, хто навчався у нашому колегіумі – під час уроків біології ми багато говорили про те, як можна було б відшукати і зберегти щедроти рідної землі: рідкісних птахів, рослин і тварин. І поступово діти почали визначатися з напрямами роботи – об’єднувались у невеличкі осередки за “ідеєю” або “проблемою”.
– Як вийшло так, що про творчий і науковий потенціал ваших дітей знають у всьому світі?
– Справа в тім, що на той час наш колегіум вже співпрацював із Корпусом Миру США, а потому і в “Ексампеї” з’явився перший волонтер – еколог Аарон Хоффман. Спілкування йшло легко, бо діти вільно володіють англійською, а Аарон вчив українську. І разом з першого вересня того ж року ми почали працювати за міжнародною програмою по дослідженню атмосфери “ГЛОУБ”. Досі учені Вашингтона вважають роботи кіровоградських учнів кращими серед аналогічних у цій сфері.
– Цікаво, все ж таки, як потрапляють діти до центру? Чи не є це “добровільно-примусовою”справою?
–Аніскільки. Чесно кажучи, ми самі дивувались, але між школярами миттєво поширилась інформація про те, що “Ексампей” – це там, де “возять на природу”. І у нас за час існування була одна суттєва проблема – бажаючих брати участь у експедиціях завжди було більше, аніж місць в автобусі. Доводилось залучати додатковий транспорт А по-друге, з нами їздили не тільки відмінники, бо кожна дитина заслуговує мати захоплення, мати мету дослідження і доводити свою справу до кінця. Хай навіть зі шкільних предметів у неї не найвищі бали.
–Але ж самі по собі діти, мабуть, ніяк не могли реалізувати всі оті наукові дослідження, про які Ви розповідаєте?!
–Звісно, що так. Тому з часом на допомогу дітям прийшли викладачі Вузів області, фахівці управління екології та природних ресурсів, консультанти Центрів юних натуралістів. На базі “Ексампея” сьогодні діє Обласне наукове товариство, яке очолює викладач педагогічного університету, професор Володимир Манакін. Методистом Інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидатом педагогічних наук Надією Калініченко розроблена авторська програма з екології для роботи на уроках і в позаурочний час. Результатами такої спільної роботи є 300 дитячих наукових робіт, зібраних до енциклопедії Центру Тридцять одна дитина колегіуму має грамоти Міністерства освіти й науки України. Ми заклали понад 100 екологічних стежин у регіоні і активно беремо участь у всіх всеукраїнських натуралістичних конкурсах.
– А свої конкурси “Ексампей”проводить?
Обов’язково. На Міжнародній екологічній конференції, яка відбулася 16 листопада 2000 року, ми започаткували екологічний конкурс “Жити в злагоді із довкіллям” імені видатного педагога Ігоря Бабанського. І сьогодні вже видана перша книга, у якій зібрані матеріали номінантів конкурсу.
Вікторія Талашкевич
* – НДО-Інформ №6 (18) червень, 2003