Вважається, що одним з перших офіційних документів, який регламентував громадську діяльність, був “Статут благодійності”, який було прийнято в Англії у 1601 році. Саме з цього часу почали діяти недержавні служби соціального забезпечення, а також “дружні” та “будівельні” товариства. За чотири сотні років громадський рух набув у світі великого впливу. І зараз відіграє надзвичайно важливу роль в соціально-економічному житті країн з розвинутою інфраструктурою.
В американському законодавстві, наприклад, є цілих 27 статей, які дають громадським організаціям право на звільнення від сплати податків. Тому не дивно, що на сьогодні в США нараховується 1 мільйон 600 тисяч НДО. Якраз вони і надають громадам послуги: стоять на варті суспільних цінностей; захищають інтереси громадян, досліджуючи нові проблеми в суспільстві; допомагають будувати та укріплювати общинний дух у своїх країнах. Що ж стосується Центральної, а особливо, Східної Європи, то тут громадські організації з’явились зовсім недавно. Ще років 10-15 тому сама думка про створення структури, що буде незалежною від держави, здавалася неприпустимою. Але з часом стереотипи поступово руйнуються. І сьогодні в світі існують сотні тисяч НДО, діяльність яких охоплює практично всі аспекти суспільного життя.
Що ж таке громадські організації? Це, перш за все, об”єднання людей, які зібрались для того, щоб допомогти собі та іншим без цілі отримання прибутку, тому їх іноді називають некомерційними організаціями. Це і місцеві клуби, і політичні об”єднання, що займаються лобіюванням, і групи, що надають соціальні послуги. Це ті, хто не змирився з ситуацією, а об’єднавшись, намагаються змінити щось у своєму житті самі. Вони стали такою ж невід”ємною частиною процесу демократизації як існування багатопартійної системи та вільної незалежної преси.
На відміну від держави громадські організації не об’єднані в одне ціле, не мають жорсткої ієрархії, не утримуються повністю на бюджетні кошти.
На відміну від бізнесу засновники організацій не розподіляють прибуток між собою, навіть якщо прибуток у них є, а віддають його на вирішення загальних проблем.
Через відмінність від цих двох секторів суспільства (держава і бізнес) громадські організації часто називають третім сектором. Третій сектор як і бізнес намагається орієнтуватися на всіх членів суспільства, але з точністю до навпаки: чим бідніша людина, чим важче їй живеться, тим більше уваги до неї з боку громадських організацій. Представники НДО намагаються покращити життя для всіх, не вимагаючи за це “золотих”.
Діапазон таких організацій дуже широкий, і в різних країнах він включає різні типи організацій. Але всюди визнано, щодо третього сектору належать добровільні організації, благодійні фонди та інші фундації, а також організації, що працюють в галузі охорони здоров”я та довкілля, культури та філантропії. Кожна з цих організацій керується своєю власною суспільною, релігійною, або етичною місією і ставить за мету сприяння участі громадськості в демократичному процесі та розвитку громадянської ініціативи. Третій сектор надає допомогу в подоланні тих труднощів, що супроводжують рішучі економічні та політичні зміни у перехідний період. Шляхом розвитку сфери послуг та створення додаткових робочих місць, організації приносять суспільну користь та сприяють створенню так званого “суспільного добробуту”, який неможливо виміряти з економічної точки зору.
Організації третього сектору також відіграють важливу роль і як представники інтересів громадян, і як постачальники інформації. Захищаючи інтереси людей, вони доводять думку громадськості до відома державного керівництва і таким чином впливають на вироблення суспільної політики. НДО можуть також сприяти полегшенню соціальної та економічної напруги в суспільстві, спрямовуючи його в конструктивне та мирне русло.
* – НДО-Інформ №1 (13) січень, 2003 рік