Процес стратегічного планування починається з визначення місії організації. Місія надає короткі, однозначні відповіді на наступні питання:
- хто ми є?
- чому ми існуємо?
- що ми робимо?
- для кого ми це робимо?
Роль визначення місії організації у розробці стратегії важко переоцінити. На основі місії обираються конкретні цілі, які в свою чергу є критеріями для всього наступного процесу прийняття управлінських рішень без визначення місії, як орієнтира діяльності. Керівники організації у прийнятті управлінських рішень спиралися б тільки на свої власні цінності. В результаті виявився б роздріб зусиль, що не сприяє досягненню цілей. В гуманістичній концепції НДО яскраво виражені соціальні потреби: повага, визнання власної гідності, престиж, соціальний успіх, спрямування на принесення користі іншим. Ці потреби мають, по-перше, значні індивідуальні варіанти проявлення, по-друге – їх важко описати. Основне призначення місії – слугувати людям, суспільству.
Наприклад, недержавна некомерційна організація визначає свою місію, як сприяння успішному реформуванню економіки України, розвитку ринкових відносин, побудові цивілізованого громадянського суспільства. Реалізовувати цю місію будуть конкретні люди, між якими є різнопланові відмінності. Члени організації розрізняються своїми ствердженнями і інтересами, знаннями та досвідом, здібностями та вміннями, темпераментом та характером. Тому різні люди можуть по-різному інтерпретувати цю місію. Одні вважають, що наголос необхідно зробити на підвищенні рівня професіоналізму економістів, інші – що важливо розробити ефективну модель розвитку України, треті – вважають, що важливо стимулювати інвестиційну діяльність шляхом довготермінових страхувань. Суб’єктивізм в трактуванні місії може проявлятися не тільки при виборі напрямку діяльності, але й в розумінні критеріїв оцінки ефективності її реалізації. Одні члени організації вважають, що показником успішної діяльності є річний бюджет; інші вважають, що кількість клієнтів, які підвищили власний професіоналізм; треті в якості цього показника називають відгуки у ЗМІ.
Як бачимо, вибір, як суттєва ознака стратегічного планування, починається вже після формулювання місії. Ця обставина збуджує деяких до відмови виділення формулювання місії у самостійний етап стратегічного планування. У цьому випадку, сформульована в статутних документах місія сприймається як деяка аксіоматична даність, яка не потребує аргументації і корекції.
Помилковість ігнорування цього важкого етапу стратегічного планування очевидна, по-перше тому, що в попередньому формулюванні місії можуть бути знайдені неточності, які були не замічені раніше; по-друге, правильно сформульована раніше місія може втратити свою значимість в нових умовах, що змінилися.
Для підсилення усвідомлення значущості етапу визначення місії в процесі стратегічного планування, скористаємося переконливим матеріалом з «Порадники для неурядових організацій» (Львів : ЗУРЦ, 1999, с.61-62):
«Залежно від типу організації та етапу її розвитку, абсолютно різним є значення визначення місії для процесу стратегічного планування.
У випадку, коли місія організації добре відома її керівництву та членам, що ідентифікують себе з нею, на цьому етапі необхідно просто замислитися, чи місія сформульована правильно і чи діяльність організації надалі їй відповідає.
У випадку, коли організація не володіє сформульованою в письмовому вигляді місією, або ця місія є лише мертвим записом та не передає членам організації її суті, звичайно буде інакше. У цій ситуації процес стратегічного планування варто розпочати з визначення місії. Можливо це вимагатиме навіть декілька годин.
У будь-якому випадку на даному етапі стратегічного планування йдеться лише про актуальну місію організації. Можливо в результаті всього процесу планування виявиться, що місію необхідно з модифікувати, а можливо, і цілком замінити. Однак перед виконанням наступних етапів стратегічного планування, зокрема аналізу зовнішнього оточення та власних засобів організації такі рішення приймати не варто».
Тобто, не дивлячись на те, що кінцеве корегування місії відбувається на наступних етапах стратегічного планування, приступити до цього процесу все ж потрібно на самому початку. Ось чому членам команди стратегічного планування доцільно перед усе актуалізувати власні знання в області технології відпрацювання місії.
Громадська організація, як соціальна група, об’єднує людей спільною діяльністю, що спрямована на досягнення єдиної суспільно значимої мети. Реалізація загальної мети, як захоплення результатом діяльності, сприяє в деякій мірі реалізації потреб кожного члену організації і у той же час відповідає загальним потребам. Мета, як прообраз результату і початковий момент спільної діяльності, визначає динаміку функціонування громадської організації. Особливе значення мають дальні перспективи, які спираються у місію, та об’єднують членів організації з проблемами функціонування соціального цілого. Суспільно цінний зміст діяльності повинен стати особисто значущим для кожного члену НДО. Місія цементує організацію в єдине ціле, визначає зовнішню формально-цільову структуру організації.
В теорії управління підкреслюється, що формулювання місії дозволяє визначити чотири суттєві характеристики організації:
• Хто ті люди, заради обслуговування яких створена організація?
• Які конкретні потреби мають ці люди і що вони одержують в результаті роботи організації?
• Які послуги пропонує організація для забезпечення згаданих вище результатів?
• Якими цінностями керується організація у процесі виконання своїх завдань?
Як бачимо відповідь на перше питання характеризує клієнтів організації. Друге питання акцентує увагу на тій користі, яку отримують клієнти в результаті діяльності організації. У третьому питанні міститься уточнення послуг, що надає НДО. І, нарешті, четверте питання спрямовує наше мислення на усвідомлення цінних установок і орієнтацій.
В місії організації повинні бути представлені групові цінності. Точне їх визначення допомагає підвищити якість послуг НДО.
Для членів організації, цінності, що стверджуються в ній, є стимулом для психологічного росту, коли виконується рух від центрованості на собі, до завдань конструктивного оволодіння середовищем і соціально корисного розвитку, співробітництва з людьми. Конструктивний потяг до вдосконалення, та ще додане сильне відчуття кооперації, і співпраці – основні сфери прояву і застосування ціннісних орієнтацій організації третього сектору.
* – Азарова Т.В., абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО – Кіровоград:ЦПТІ, 2000 – 92 с., розділ 2.2.