Для з’ясування сутності понять стратегії і стратегічного планування, визначення їх ролі у розвитку організацій третього сектору звернемось до визначення цих понять, які зустрічаються в сучасній літературі з менеджменту:
«…Стратегія – це ініціатива, прояв лідерства. Вона є проявом лідерства навіть в
тому випадку, коли дану стратегію вже не раз використовували в тих або інших
організаціях. Якщо іде гра, в яку раніше ніхто не грав, то всі стратегії дуже
небезпечні.
Стратегія – це складна система визначень того, що повинно бути зроблено.
Стратегія – це декларація про наміри зробити певний вибір в майбутньому, коли
будуть досягненні моменти, що надають право вибору.»
Питер Вейс. Искусство менеджмента – М.: Новости, 1993.
«Стратегічне планування – це процес визначення, чим організація планує бути в майбутньому, і як вона цього досягне. Це здобуття кращого майбутнього для вашої організації і кращого шляху досягнення її призначення. Таке планування вміщує наступні важливі рішення відносно майбутнього вашої організації:
• Місія або цілі, яким ви будете слідувати.
• Програми, послуги або продукти, які ви будете пропонувати, виконуючи цю місію.
• Як ви будете залучати і використовувати необхідні вам ресурси – людей, досвід, експертів, професійні навички і т.п.
Bryan W. Barry, Strategic Planing Workbook for Nonprofit Organization – Amherst H. Wilder Foundation: 1986
«Стратегічне планування складається з адаптації ресурсів і цілей компанії до різноманітних і змінних умов діяльності»
Джон Д. Дэнислс, Ли Х. Радеба. Международный бизнес. – М.: 1994.
«Стратегія – це таке поєднання (відповідність) ресурсів і навичок організації, з одного боку, і можливостей, ризику, що виходять з навколишнього середовища, з іншого боку, діючи в дійсному і майбутньому, при якому організація сподівається досягнути своєї основної мети.»
Т. Сатналайнени др. Управление по результатам. – М. : Прогресе, 1993.
«Стратегія – це послідовність дій, що направлені на досягнення певної мети, яка враховує наявність ресурсів на ринку і зовнішніх факторів. Це найчастіше вибір найбільш раціонального шляху дій.»
Все вирішує … стратегія. – К. : Гурт, 1998.
«Стратегія – це базове ноу хау, основний метод виконання завдання. Вона передбачає основний вибір, який роблять для того, щоб керувати використанням ресурсів і щоденною діяльністю.»
Стратегічне планування / Підручник для громадських організацій. – Львів : 1998, с. 44.
Як бачимо, у діяльності організацій третього сектору ще не склалося єдине розуміння сутності понять “стратегія” і “стратегічне планування”. Перед усім звертає на себе увагу той факт, що ці поняття часто розглядаються як синонімічні. З життєвого та емпіричного досвіду такий підхід цілком виправданий. Але наукове обґрунтування вимагає диференціювання цих понять і встановлення взаємозв’язку між ними. В цьому розумінні очевидно, що термін “стратегічне планування” буде підкреслювати процесуальний бік діяльності, спрямованої на прогнозування, а “стратегія” відображати її кінцевий результат. Дані поняття тісно взаємопов’язані: стратегічне планування – це шлях, в процесі якого виробляється стратегія організації.
Незважаючи на відмінності авторів у підході до розкриття термінів «стратегія», «стратегічне планування», в їх поглядах можна виділити загальні, суттєві ознаки цих понять:
1. Стратегія, рівно як і її пошук, пов’язані з майбутнім. Це завжди перспектива, виражена в моделюванні майбутнього образу організації. Стратегія – це свого роду прогноз, тобто система аргументованих наукових уявлень про напрямки розвитку і майбутній стан всієї організації або її окремих структурних елементів.
2. Модель майбутнього організації, перспектива її розвитку здійснюється на основі вибору. Це — вибір цінностей і шляхів діяльності, які створюють певний спосіб буття організації. При цьому послідовність, в якій стратегічні позиції об’єктивуються у різних організаціях не є раз і назавжди встановлений. Однак позиції мають певний вплив на усе те, що здійснюється в НДО.
3. В стратегічному плануванні здійснюється не будь-який вибір, а оптимальний, тобто найбільш сприятливий, кращий серед можливих.
4. Пошук оптимального варіанту розвитку пов’язаний з обліком фактору ризику, який обумовлений постійною зміною навколишнього середовища. При цьому місія, ресурси організації повинні бути адаптовані до змінних умов, вони повинні співвідноситися з можливим ризиком.
5. Стратегія, як чітка система визначень того що повинно бути зроблено, здійснює безпосередній вплив на прийняття майбутніх рішень відносно місії, програми, послуг, використання ресурсів організації.
6. Між новизною, оригінальністю, нестандартністю стратегії і степенем ризику є пряма залежність. Ризик зменшується, коли дану стратегію не одноразово використовували в тих або інших організаціях. Новаторство ж завжди збільшує ступінь ризику. Однак без ініціативи, прояву лідерства і творчості стратегія не існує.
Отже, стратегія матеріалізується у всебічному, комплексному, довготерміновому плані, призначеному для того, щоб забезпечити здійснення місії організації в середовищі, що змінюється.
Стратегічне планування – це формалізований процес довгострокового планування. Він включає в себе: визначення цілей організації, відпрацювання програм їх реалізації і вибір методів втілення цих програм в життя.
Стратегічний план – це документ, складений в результаті стратегічного планування. В плані формулюється місія організації, розкривається бачення її розвитку на перспективу, визначаються стратегічні цілі, а також методи їх досягнення.
* – Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО – Кіровоград: ЦПТІ, 2000 – 92 с., розділ 1.3.