В різний час і в різних країнах поняття “підприємництво” наповнювалося різним змістом. Вперше, в науковий обіг цей термін введено англійським економістом Р. Кантільоном, який розглядав підприємництво як економічну функцію з елементом ризику.
А. Сміт підкреслював, що у підприємництві на перший план виступає особисте збагачення підприємця, в процесі якого задовольняються потреби суспільства.
Американський економіст Й. Шумпетер розкривав зміст підприємництва через такі
Його особливості:
• залежність від господарсько-політичного оточення, яке визначає його можливості, види, мотивацію та інше;
• зв’язок підприємництва з науковими працівниками та маркетингом;
• реформування та перебудова виробництва шляхом використання нової техніки і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини. Американський вчений А. Хайек на перший план у підприємництві висуває особисту свободу, яка дозволяє йому раціонально розпоряджатися своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. Оптимально поєднуючи ці компоненти з ситуацією на ринку він шукає найкращі шляхи задоволення як особистих, так і суспільних потреб.
В Законі «Про підприємництво» зазначено, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, заснована на особистому ризику діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
В даний час при розкритті суті цього поняття наголос ставиться на виділенні специфічних властивостей поведінки і особи підприємця, а також розкритті економічних наслідків його діяльності. Так наприклад, К.Вестер пише: “Для економіста підприємець – це той, хто бере ресурси, працю, матеріальні і інші активи і з’єднує їх в такі комбінації, які збільшують їх початкову вартість. При цьому він здійснює також деякі зміни, впроваджує нововведення і створює новий порядок діяльності.
Для психолога – це людина, яка знаходиться під впливом певних сил, таких як потреба отримати щось чи досягти будь чого, потреба експериментувати і досягати мети чи, може бути, намагання уникнути підкорення владою інших” (Основньїе злементьі демократии – М.: 1996. – С. 10).
При вивченні потенційних можливостей спонсора фандрейзер повинен брати до уваги як економічні наслідки діяльності, так і рівень розвитку мотиваційної сфери його особистості, оскільки ця умова є необхідною для розробки стратегії взаємовідносин з метою отримання від нього допомоги.
Спонсорство неможливо також відокремити від етичного боку підприємницької діяльності. Етика підприємця – це норми поведінки, котрі вимагає суспільство щодо стилю його роботи, характеру спілкування не тільки з підлеглими, але й з найближчим соціальним оточенням. В літературі зустрічається достатня кількість постулатів професійної діяльності підприємця.
В країнах з розвинутою економікою особливу увагу приділяють духовному фактору. Кожна солідна фірма має свій особливий «дух компанії», спільну атмосферу, що визначає етичні цінності, стиль взаємовідносин з найближчим соціальним оточенням. Але і в Україні є фірми з яскравим проявом норми соціальної відповідальності, що стверджують загальнолюдські цінності шляхом фінансової підтримки певних груп населення. Ось так, наприклад, пояснює В.Гурджос рішення своєї компанії про фінансування Другого Всеукраїнського фестивалю «Чорноморські ігри»: «Молочні продукти від ТМ «Баланс» мають високу репутацію серед споживачів оскільки вони корисні (особливо для дітей) та якісні. Одним із завдань ТМ «Баланс» є піклування про здоров’я не тільки населення, а й держави. А воно в дітях. При цьому, вважаю, що корисним має бути і духовний харч… Тому, ми і спонсорували «Чорноморські ігри-99». З великим, повірте, задоволенням, за відносно короткий період ТМ «Баланс» здобула досвід підтримки та проведення різноманітних дитячих акцій. Ми вважаємо, що будь-якими засобами потрібно надавати дітям можливостей для розкриття свого потенціалу, а також допомагати втіленню їх мрій в життя, стимулювати творчий та духовний розвиток. Сподіваємося, що така діяльність в майбутньому стане доброю традицією нашої торгової марки.» (Ю. Косинська. Мудрість доброти// Перехрестя. – Липень-серпень. –С. 25).
Облік психолого-етичних передумов успішної підприємницької діяльності дозволяє лідерам громадських організацій значно підвищити ефективність впевненості підприємця в необхідності здійснення їм спонсорської допомоги.
Важливим базовим знанням в пошуку спонсорів є загальна уява про зміст мотиваційної сфери підприємця. Дослідники даної проблеми чітко диференціюють ділових людей.
З одного боку, мова йде про підприємця-виробника, «організатора виробництва», з іншого – про спекулянта-перекупника. Функціональні ролі в економіці, а також психологічний склад цих типів не співпадають. Для організатора виробництва в якості головного мотиву виступає спрямування до самостійної творчої діяльності, для другого головним мотивом є бажання швидко і легко заробити. Підкреслюється, що «успішний спекулянт, як правило, не здатний стати підприємцем-організатором виробництва, а справжній підприємець просто не здатний займатися примітивною спекуляцією, хоча і здатний робити це краще за будь-якого спекулянта. В нього інші психологічні і духовні цінності. Він може дозволити собі спекулятивні операції лише на початку шляху, з метою початкового накопичення капіталу, а потім він знаходить себе тільки в сфері виробничої діяльності». (В.П.Васильєв. Юридическая психология. – СПБ.: 1998. – СІ79).
Безумовно, методи психологічного впливу на потенційного спонсора матимуть значні розбіжності в залежності від змісту його мотиваційної сфери.
В мотивації підприємця провідною завжди є потреба в самоактуалізації, спрямованій на реалізацію свого особистісного потенціалу. Саме цим справжній підприємець відрізняється від людини, яку нічого, окрім особистого збагачення, не цікавить. В особливу групу потрібно виділити також і малого бізнесмена, для якого його діяльність – це тільки спосіб підтримати певний рівень існування. Ось чому, потенційний спонсор – це крупний та середній бізнесмен.
Підприємцями, як правило, стають люди у яких є високорозвинута потреба до досягнень. Разом з тим, доведено, що при відсутності об’єктивної можливості для реалізації цієї потреби вона починає згасати.
Мотивації успіху протистоїть мотивація страху невдачі. Прийняття відповідальних рішень залежить від співвідношення цих мотивацій. Доведено, що у випадку переваги мотивації страху невдачі людина не може стати успішним підприємцем.
Ризик невдачі зростає, коли в державі існує гострота конкуренції, чи якщо в суспільстві становище нестабільне. В цьому випадку від підприємництва відмовляються навіть ті люди, які мають високу мотивацію досягнення у поєднанні із помірним страхом невдачі.
Цей механізм у багатьох випадках пояснює причини низької ефективності корпоративного спонсорства в Україні. Справжній підприємець, як потенційний спонсор для НДО, скутий становищем нестабільності і неефективною державною політикою по відношенню до підприємництва, і до спонсорської діяльності.
В зарубіжній літературі, що присвячена проблемам корпоративного спонсорства, відображається доволі широкий діапазон регуляторів благодійної діяльності. «У емпіричних дослідженнях ми знаходимо ієрархію мотивів – від альтруїстичних прагнень до цинічного і навіть антигуманного розрахунку, а тому частіше всього меценатська мотивація є цілим ансамблем латентних мотивів, де поєднуються іноді високе, буденне і низьке…
В усякому разі – в системі реальних мотивів і соціальна солідарність, і прагнення, як колись в костьолі, відкупити гріхи та уникнути катастрофи і напруження в суспільстві, і турбота про майбутнє, і просто розрахунок різного штибу. Важливим в цій системі мотивів є те, який з них головний і яка мета спрямування.» (Доброчинність в Україні: минуле, сучасність, майбутнє. – К.: Гурт, 1998. – С.31)
В сучасній вітчизняній літературі з’являються окремі публікації у періодичних виданнях, які свідчать про те, що підприємці України мають психологічну готовність для здійснення фінансової і матеріальної допомоги НДО. Особливу цікавість в цьому відношенні представляє стаття Л.Ксенз «Справа для душі», що надрукована в діловому журналі «Комп&ньоН». Автор цієї статті, спираючись на данні дослідження Західно-Українського ресурсного центру аналізує відношення бізнесменів до самого факту благодійної діяльності, а також намагається з’ясувати особливості національного меценатства. Короткий зміст цієї статті приведений нижче.
Меценатство в сучасній Україні є. Однак, нестабільна економіка і відсутність механізму благодійництва внесли в це поняття українські корективи.
В сучасній Україні на сьогодні відсутня головна рушійна сила меценатства – середній клас.
Корпоративним спонсорством в нас займаються, як правило, великі бізнес-структури і дуже незначна частина середніх фірм. Багато з бізнесменів, з якими спілкувався автор статті, відмітили тенденцію своєрідної моди на меценатство, яка з’явилася з народженням ринкових відносин в країнах і популярність якої постійно зростає.
Меценатство починає сприйматися багатьма заможними людьми, як ознака доброго тону і ідентифікація себе з елітою.
Вкладаючи свої гроші в культуру, спорт, мистецтво спонсори думають не тільки про меценатство взагалі, але й про можливість прибутку для свого бізнесу. Привертає увагу той факт, що рішення підтримувати своїми грішми певну сферу, акцію чи окрему людину базується, в першу чергу, на особистих симпатіях, особистій зацікавленості, а не на об’єктивній необхідності пожертвувати гроші туди, де їх більш за все невистачає.
В статті зазначаються інші негативні явища в корпоративному спонсорстві. «Інколи, – пише автор, – благодійні фонди слугують підтримці політичного іміджу, чи відмиванню грошей». Ця обставина дуже часто відштовхує чесних бізнесменів від благодійності –вони надають перевагу адресній допомозі, боячись бути обдуреними.
В якості причини, що стримують розвиток меценатства, підприємці називають недосконалість законодавчої бази.
У відповідності із Законом, гроші на благодійництво можна брати тільки із прибутку, сплативши при цьому 30% податків.
Більш детальний аналіз стану благодійної діяльності в Україні провів Західноукраїнський ресурсний центр спільно із соціологічною лабораторією ЛДУ ім. Франка в межах проекту «Бізнес і благодійність» (1997 -1998 рр.). (Див.: «Бізнес і благодійність» -Львів: 1998)
Мета соціологічного опитування полягала в тому, щоби «дослідити потенціал благочинності та спонсорської діяльності вітчизняних підприємців в умовах формування ринкових відносин в Україні; визначити загальну думку стосовно відновлення традицій благочинності, а також сформувати пакет пропозицій, які б регламентували правове поле спонсорства та благочинності» (с. 10).
Вибірка дослідження відповідає вимозі репрезентативності і складає 537 осіб. Відношення підприємців до благодійної діяльності наведено в наступній таблиці:
|
Розподіл відповідей |
Міра вираженості |
|
Позитивне |
6 6,3% |
|
Скоріше позитивне, ніж негативне |
2 2,6% |
|
Негативне |
5,0% |
|
Байдуже |
7,1 % |
В дослідженні було підтверджено положення про складність ієрархічної і мотиваційної структури спонсорської діяльності. Відповіді на питання «Що вас спонукає до благочинної діяльності?» розподілилися наступним чином:
|
Причина |
К іл ьк іс ть |
|
1. Особисті переконання |
49,3% |
|
2. Достатній рівень прибутків |
35,9% |
|
З.Таку діяльність здійснюють мої партнери по бізнесу |
4,7% |
|
4. Поради близьких, думка яких важлива для мене |
4,7% |
|
5. Пільги в оподаткуванні |
2 0,3% |
Оскільки результати дослідження, що проводилися в рамках проекту «Бізнес і благодійність», мають достовірний характер, вважаємо за доцільне навести їх у повному обсязі без відповідних коментарів:
1. В цілому ситуацію, яка склалася по відношенню до благочинної діяльності в Україні, можна охарактеризувати як сприятливу в соціально-економічному вимірі. Як показало опитування, серед підприємців домінує позитивне ставлення до благочинності. Можна констатувати, що понад 80% опитаних експертів виявляє скоріше позитивну, ніж негативну соціальну установку стосовно благочинної діяльності.
2. У суб’єктів підприємництва поняття “благочинна діяльність” асоціюється в першу чергу з можливістю принести користь громадській справі, а також з необхідністю відчути себе причетним до неї. Показовим є той факт, що для вітчизняного підприємця здійснення благочинної діяльності не розглядається як можливість заявити про себе в цілях додаткової реклами.
3. Серед спонукань до благочинної діяльності особливе місце у суб’єктів
підприємництва посідає мотив з особистих переконань. Не меншого значення в структурі
мотивів благочинної діяльності мають зміни в економічній сфері, до яких необхідно
віднести пільги в оподаткуванні.
4. На момент опитування переважна більшість суб’єктів підприємництва, а це понад
70,0% від числа експертів, вже займалися благочинною діяльністю. У переважній
більшості випадків об’єктами благочинності виступала окрема акція, в меншій мірі –
окремі особи чи організація. Поширена форма допомоги – фінансова. Грошові суми,
які при цьому витрачаються, становлять, як правило, 500-1000 гривень. Ступінь участі в
благочинних акціях в середньому складає від 1 до 4 разів на рік.
б.Серед сфер можливого інвестування у благочинність, як показало дослідження, в якості пріоритетних виступають: допомога інвалідам та дітям з малозабезпечених сімей, охорона здоров’я та довкілля, а також надання допомоги обдарованим дітям. Найменш привабливими сферами можливого спонсорства навіть за умови достатнього рівня прибутків підприємці вважають проведення видовищних акцій та сферу “Дозвілля молоді”.
6. Як рекомендацію до внесення змін у правове регулювання благочинності на рівні держави слід вважати: “запровадження прогресивної шкали оподаткування і правила, згідно якого балансовий прибуток зменшується на суму пожертви”.
Опитані суб’єкти підприємництва у своїй більшості підтримали ідею, яку висловили автори даного проекту, і суть якої полягає у започаткуванні журналу “Бізнес і благочинність”
Отже, вивчення етико-психологічного аспекту підприємництва дозволяє стверджувати, що в ідеальному соціальному обличчі сучасного підприємця є риси, що змушують його до спонсорської діяльності. Благодійництво в Україні має благотворне соціальне підґрунтя у бізнесовому середовищі. Питання полягає в тому, – яким чином використовувати потенціал благочинної діяльності? Але перш ніж відповісти на це запитання варто вивчити психологічні механізми спонсорства.
* – Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Теорія та методика корпоративного спонсорства – Кіровоград: ЦПТІ, 2003 – 124 с., розділ 1.4.