В період передвиборчої кампанії активізується політичне життя суспільства. Уточнюється політичний курс, вносяться зміни в програми, здійснюється процес підготовки до формування органів виконавчої та законодавчої влади.
Особливості політичного життя під час виборів пов’язані з попередніми етапами. Якщо громадськість не отримала в широкому об’ємі відомості про труднощі, перешкоди, небезпеку, а також і про успіхи, перспективи й реальні строки проведення змін, то вона не в змозі орієнтуватися в теперішньому, коли на неї навалюється різноманітна інформація про програми, політичних діячів, проекти і перспективи окремих партій.
Громадські організації відіграють важливу роль в суспільно-політичному житті. Вино є своєрідною з’єднувальною ланкою між функціонуванням державних органів і відповідними діями населення. НДО привертають увагу широких мас населення до гострих проблем, пропонують способи їх рішення, вимагають від владних структур їх вирішення. Неполітичні організації є альтернативою негативним процесам, вони виступають за вирішення соціальних, гуманітарних, екологічних проблем, розгортають рух за здоровий спосіб життя. Виконуючи ці функції, вони сприяють розвитку громадської активності та ініціативи широких мас. Для просування своїх корпоративних інтересів третьому сектору необхідні такі представники в законодавчих і виконавчих органах, які здатні розуміти соціальні проблеми, що вирішуються НДО, а також надати підтримку в їх рішенні. Ось чому для становлення плідних контактів з майбутніми структурами виконавчої та законодавчої влади лідери НДО повинні вміти аналізувати тенденції політичного життя і діяльності потенційних депутатів.
Перш за все варто звернути увагу на законодавчу базу, що забезпечує порядок висування і реєстрації кандидатів.
У відповідності до Закону України “Про вибори народних депутатів Укратїни” висування кандидатів розпочинається за 85 днів і закінчується за 65 днів до дня виборів.
Кандидатів у депутати може висувати: • партія, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, не пізніше як за рік до виборів;
виборчий блок партій, за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніше як за рік до виборів;
• громадянин України, який, відповідно до закону, має право на
самовисування у відповідному одномандатному окрузі або може
дати згоду балатуватися кандидатом в депутати в
багатомандатному чи одномандатному окрузі.
Умовами реєстрації кандидатів у депутати в багатомандатному окрузі, включеної до списку партії є:
• наявність документів, передбачених статтею 41 Закону України
“Про вибори”.
Для реєстрації кандидатів в депутати, висунутих партією чи блоком в одномандатному окрузі, необхідно до Окружної виборчої комісії подати документи, перелік яких подано в статті 42, частині 1, пункт 1 – 9 Закону України “Про вибори”.
Щодо реєстрації кандидата у депутати у відповідному одномандатному окрузі, який самовисунувся в цьому окрузі, то йому потрібно:
• дати згоду на оприлюднення біографічних відомостей з зобов’язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права;
• мати передвиборчу програму;
• декларацію про майно та доходи за рік, що передує року подання документів;
• докуменнт про внесення грошової застави.
Питання грошової застави та декларації про майно та доходи кандидата в депутати та членів його родини регулюються статтею 43, 44 того ж Закону.
Членам громадських організацій необхідно ретельно вивчити статті 50 – 56 Закону, які регулюють питання передвиборчої агітації.
Агітація розпочинається за 50 днів до виборів і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів.
Форми і засоби передвиборчої агітації можуть бути різними, але вони не повинні суперечити Конституції України та Законам України.
Інформаційні плакати передвиборчої агітації містять передвиборчі програми партій (блоків), виборчий список партії (блоку) із зазначенням прізвищ та інформації про кандидатів. Забезпечує виготовлення плакатів Центральна виборча комісія за рахунок коштів, що виділяються з Державного бюджету України на підготовку і проведення виборів. Інформаційні плакати передаються на виборчі ділянки не пізніше як за 20 днів до дня виборів.
Передвиборча агітація в засобах масової інформації усіх форм власності проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, “круглих столів”, пресконференцій, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів та інших повідомлень.
Закон передбачає також використання електронних засобів масової інформації.
Отже, вивчення законодавчої бази допоможе членам громадських організацій усвідомити загальний фон передвиборчої кампанії.
Для отримання достовірної інформації про кандидата в аспекті його потенційних можливостей у майбутньому (у випадку його обрання) виносячи проблеми третього сектору на розгляд владного органу, члени НДО повинні розбиратися у питаннях стратегії проведення передвиборчої кампанії.
Стратегію кампанії розробляє і веде менеджер. Функція кандидата полягає в тому, щоб зустрічатися з виборцями і потенційними спонсорами кампанії і вмовляти їх надавати йому підтримку. Кандидат не може виконувати функції менеджера. Відповідальність за стратегічне планування організацією повсякденної роботи несе менеджер кампанії.
Мета передвиборчої кампанії для кандидата полягає в тому, щоб зібрати таку кількість голосів, яка може забезпечити йому перемогу на виборах.
При цьому, необхідно мати на увазі, що деякі кандидати балатуються на виборчу посаду завчасно знаючи, що вони в силу якихось обставин не будуть обрані в органи влади. Мета їх передвиборчої діяльності полягає в тому, щоб залучити увагу до певної проблеми чи до позиції свого суперника з якогось питання.
Кандидат у депутати має групу підтримки, в яку входять як штатні працівники, волонтери так і його прихильники.
В штат зазвичай входять:
• менеджери;
• команда кампанії;
• іміджмейкер;
• директор роботи на місцях; група дослідження.
Як зазначалося вище, менеджер кампаній розробляє стратегію кампанії і веде її.
Команда кампанії складається з професіоналів, які є основними радниками кандидата і в той же час наділені правом приймати відповідальні рішення.
Окрім команди кандидат може мати так званий “тіньовий кабінет”, тобто радників, які організовані неформально, щоб не привертати уваги.
Іміджмейкер піклується про зовнішній виляд кандидата, а також дає йому поради як враховувати психологію виборців для того, щоб справити на них сприятливе враження.
Директор роботи на місцях відповідає за організацію прямої роботи з виборцями кандидата чи волонтерів.
В групу дослідження зазвичай входять соціологи та аналітики. Вони прогнозують кількість виборців, які проголосують за кандидата, а також проводять ряд спеціальних досліджень:
• дослідження кандидата;
• дослідження округа;
• дослідження опозиції.
В дослідженні кандидата збирається вся інформація про претендента (як позитивна, так і негативна).
На початку кампанії аналітична група збирає інформацію про демографічні групи округа, здійснює географічне прицілювання, виявляє групи населення, які представлені певним лідером, що займає виборчу посаду, чи організацією.
Група дослідження збирає також інформацію про своїх можливих суперників та опонентів.
Волонтери – це люди, які працюють в групі підтримки безкорисно, не отримуючи за свою працю матеріальної винагороди.
В групу підтримки входять також лідери думки, тобто ті, хто, підтримуючи кандидата, мають вплив на громадськість. Це можуть бути лідери НДО, співробітники засобів масової інформації, політичні лідери, люди, що користуються повагою та авторитетом.
Кандидат в депутати виступає перед виборцями як особа, що бажає та вміє реалізувати інтереси тих чи інших політичних сил і соціальних груп. У формалізованому вигляді ці прагнення знаходять відображення у передвиборчій програмі потенційного обранця.
Програма – це документ, у якому сформульвані концепція і засоби, за допомогою яких кандидат, що претендує на обрання в органи влади, представлятиме інтереси виборців.
У випадку обрання кандидата, передвиборча програма є мірилом оцінки його діяльності протягом строку виконання повноважень в органах влади. Критерієм оцінки тут виступає ступінь співпадіння предвиборчих обіцянок з практичними справами депутата.
Визначаючи свою стратегію в передвиборчій кампанії, члени неполітичних громадських організацій повинні розбиратися в змісті передвиборчих обіцянок кандидатів та вміти їх оцінювати. Для вирішення цієї задачі важливо усвідомити наступні питання:
• Які функції виконують передвиборчі програми?
• Які методи оцінки цих програм можна використовувати?
Програми претендентів у органи влади будуть розрізнятися в залежності від того, по якій системі вони обираються.
Якщо кандидат планує обиратися за пропорційною системою у багатомандатному виборчому окрузі, то його програма ідентифікується з програмою партії, яку він представляє.
Сучасні партії вже не мають всеосяжних програм, але розрізняють основну програму, прграму дій, виборчу та урядову програму.
Виборча програма завжди узгоджується з концепцією основної партійної програми та на противагу останній, представляє оперативну базу, яка дозволяє їй пристосовуватися і постійно орієнтуватися на поведінку і волю виборців.
Перш ніж аналізувати передвиборчі програми, необхідно розглянути їх функції.
Функції програм диференціюються в залежності від спрямованості впливів на середовище. В цьому аспекті виділяють функції відносно своїх членів (внутрішні) і зовнішнього соціуму (зовнішні).
До внутрішніх функцій відносять:
• інтегративну;
• ідентифікаційну;
• стимулюючу;
• владну, чи функцію панування;
• легітимну.
Інтегративна функція програми включає в себе загальнообов’язкову директиву для всіх членів партії. В цьому наказі знаходять відображення напрямки партійної діяльності. Кожна з політичних доктрин не тільки містить певні цінності щодо оптимізації різних сфер суспільного життя, а й намагається пропагувати свої цілі та ідеали щодо виконання поставлених нею завдань.
В основі тих чи інших доктрин лежать різні світоглядні позиції, які пропнують різні шляхи вдосконалення сучасного суспільства. При оцінці доктрин програми необхідно орієнтуватися на її відповідність загальнолюдським цінностям, демократії і гуманізму.
Ідентифікаційна функція спонукає кандидата до ототожнення себе з партією та її цілями. Як правило, ця функція у передвиборчих прграмах представлена слабо.
Більш інтенсивно в передвиборчих програмах представлені стимулюючі і владні функції.
Зовнішні функції програм спрямовані на те, щоб вплинути на суспільство. В цьому аспекті виділяють наступні функції:
• рекламна;
• відмежування від інших;
• агітаційна.
Всі ці функції виражені в передвиборчій програмі, як правило, в значній мірі. Рекламна і агітаційна функції спрямовані на те, щоб спонукати виборців до прийняття сприятливого для партії рішення. Функція відмежування від інших партій тісно впов’язана з агітаційною, оскільки її призначення – підкреслювати переваги порівняно з іншими партіями.
Аналізуючи програми кандидатів і визначаючи реальність втілення їх в життя можна керуватися рекомендаціями для виборців, розробленими співробітниками Інституту Реформ в рамках Коаліції громадських організацій України “Свобода вибору”:
“Під час виборчої кампанії від кандидатів ми чуємо багато обіцянок, намірів, побажань. Як розібратися в цьому потоці гасел та програм? Як не помилитися? Кожен мусить зробити свій вибір самостійно, розуміючи, що ціна помилки – майбутнє. Однак дуже важливо, щоб оцінки та висновки дули реалістичними та усвідомленими.
Якщо Вам незрозуміло яким чином буде досягнуто те чи інше програмне положення кандидата, подумайте перед тим як реалізовуватиметься задекларована мета.
• йдеться про підвищення заробітної плати чи пенсії – повинні бути
зрозумілі джерела підвищення;
ви чуєте обіцянки про скорочення безробіття і піднесення економіки – мають бути визначені механізми, які дадуть змогу запрацювати промисловим підприємствам та аграрному сектору;
• гарантують повернення вивезених за кордон капіталів – мусите твердо переконатися в реальності шляхів повернення;
• кажуть про зниження податків – треба водночас отримати відповідь на запитання: “З чого поповнюватиметься бюджет для виплат вчителям, лікарям, науковцям, військовим, пенсій пенсіонерам, допомоги малозабезпеченим?”;
• обіцяють швидко повернути знецінені вклади – маєте дізнатися про джерела одержання коштів для цього”.
Вивчення тенденцій політичного життя і кандидатів у депутати має бути цілеспрямованим і систематичним. Виконання цієї вимоги пов’язано з розумінням наступних запитань:
• Для чого вивчають (мета вивчення)?
• Хто повинен вичати?
• Які джерела вивчення?
• За якими напрямками проводити аналіз?
Мета вивчення полягає в тому, щоб серед кандидатів у депутати визначити тих, хто, будучи обраним на посаду, сприятиме просуванню корпоративних інтересів третього сектора.
Хто повинен вивчати?
В кожній організації є люди, що володіють методами збору і аналізу інформації. Проте, для вивчення соціального оточення в умовах передвиборчої кампанії доцільно залучати і інших членів організації, а також волонтерів, друзів і знайомих. Чим ширше круг осіб, що вивчають передвиборчу ситуацію в своєму окрузі, тим глибше і всеосяжніше буде інформація відносно потенційних помічників НДО в структурах законодавчої і виконавчої влади.
Об’єктом вивчення є кандидати в депутати, зареєстровані у окрузі, а також їх виборці.
Джерелами збору інформації про об’єкти вивчення можуть бути: матеріали періодичних видань (газети, журнали, а також інформаціні плакати і матеріали передвиборчої агітації); електронні ЗМІ (теле- і радіостанції), які використовують усне мовлення і відеоматеріали; матеріали, які розсилають виборцям поштою чи роздають їм біля кожного будинку чи квартири; матеріали публічної підтримки кандидата лідерами думки чи організаціями (усної чи письмової); спостереження за ходом предвиборчої кампанії під час заходів, що проводяться командою кандидата; веб-сторінки, де подається цікава для людей інформація про кандидата і кампанію; інформація про минулі вибори відносно того, скільки чи який відсоток голосів отримали кандидати від однієї партії, чи партією зі схожою ідеологією.
Таблиця «Подібність мотиваціно-цільових і змістовних компонентів дійсності схожих на громадські організації»
|
Кінцева мета |
Сприяти формуваннюю якісно нового, більш гуманістичного способу життя, задоволення потреб місцевого населення. |
|
Ціннісні орієнтації |
Орієнтація на задоволення суспільних потреб, спільність інтересів, соціальна відповідальність відносно результатів діяльності і способів її реалізації. |
|
Мотиваційно-цільові установки |
Престиж. Творчість. Альтруїзм. |
|
Змістовний компонент діяльності |
Просування інтересів територіальної громади в органах влади. |
* – Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Стратегія неполітичної НДО під час передвиборчої кампанії – Кіровоград:ЦПТІ, 2001 – 120 с., розділ 2.2.