Як на мене, то місцеве самоврядування, про яке так багато у нас говорять, в Україні поки що залишається лише гарною мрією. І справа зовсім не втому, що відсутні можливості. З законодавством у нас, якраз, все в порядку-було б бажання, а вже повноважень у місцевих громад достатньо. Втім, для того, щоб закон працював, його потрібно застосовувати. Українські ж громадяни цим правом майже не користуються.
Ось тут і криється проблема. Наші співвітчизники чи то не вірять у власні сили, чи то не хочуть брати відповідальність за розвиток місцевих осередків. Окрім того, далеко не останню роль відіграє розрізненість структур, які могли б консолідувати суспільство. Органи місцевого самоврядування, НДО та ЗМІ діють, як правило, автономно, не координуючи своїх зусиль і не спрямовуючи їх на вирішення якоїсь конкретної проблеми. Не один рік над усуненням причин розрізненості працювали ЦПТІ та ІСКМ.
Спочатку було налагоджено співпрацю з міністерством культури, потім створено Національну інформаційно-методичну мережу для НДО. Наступним етапом стало вивчення досвіду польського Центру підтримки локальної активності. Слідом за цим були відвідини НДОшників Саратова та знайомство з їх кластером проектів. Поволі визріло рішення про об’єднання зусиль всіх партнерів. Так було створено Центрально український кластер проектів “Інтеграція місцевих спільнот”. Честь, а заразом і відповідальність бути координатором проекту випала нашому любому Інституту соціокультурного менеджменту. Окрім ІСКМ обов’язки координаторів взяли на себе Дніпропетровський Центр підтримки суспільних і культурних ініціатив та Миколаївський Центр сприяння суспільним інноваціям. Залучено до проекту і цілу низку організацій ,які раніше займалися проблемами громад самотужки.
А тепер трохи про те, що являє собою кластер та яку роль має відіграти він у нашому конкретному випадку. На думку Фонду Євразії, який, до речі є грантодавцем кластеру, використання цієї технології проектної діяльності приводить до більш суттєвих соціальних змін у місцевих спільнотах. Головною метою кластеру є знайомство всіх учасників проекту і координація їхньої роботи в якомусь конкретному напрямку. Саме такий підхід було застосовано Фондом у Саратові. Взагалі, реалізація Саратовського кластеру показала, що підходи до виконання проектів можуть бути різними. Один з них, так званий “спектральний”, спрямований на спілкування між собою різних за профілем спеціалістів, а також на взаємодію між ними. Інший, з майже військовою назвою “стратегія єдиного фронту”, або “стратегія єдиного кулака” об’єднує всіх на вирішення загальної проблеми, досягаючи успіху за рахунок створення команди однодумців. Якщо ж говорити про кластер Центральноукраїнський, то працювати він має, опираючись на вже існуючий досвід взаємодії і в рамках єдиної стратегії.
Координаційна зустріч головних реалізаторів кластеру відбулася наприкінці липня. Не зважаючи на нещадний брак часу, приїздив на неї і представник Київського відділення Фонду Євразія Віталій Янюк. На його думку, запропонована ідея має всі можливості для втілення. Пан Віталій вважає, що оскільки стратегія кластеру вже відпрацьована, то на успіх можна розраховувати. Тим паче, що досвід польських колег правильність дій ініціаторів теж підтверджує. Модель інтегруючих центрів локальної активності заснована там на ресурсах існуючих будинків культури. У Польщі ця система працює ефективно, має підтримку місцевих спільнот, а головне, сприяє розв’язанню багатьох локальних проблем. А якщо шлях обрано правильний-потрібно лише попрацювати.
Отож, від редакційної колегії та від себе особисто-велике прохання до всіх партнерів кластеру та людей, яким це цікаво: пишіть нам,будь- ласка, про свої ідеї та здобутки. Підтримувати один одного та обмінюватися досвідом – це ж головна ідея кластеру, отож давайте попрацюємо разом і тоді ідеї самоврядування обов’язково стануть реальністю.
* – НДО-Інформ, №3(27), 2004р.