Важливим напрямком діяльності менеджера є управління проектами.
Управління проектами — це особливого виду знання, уміння і навички, застосування котрих дає змогу менеджеру організувати ефективну роботу по реалізації вимог, що ставляться до проекту, та очікувань його учасників.
Проект, на відміну від інших сфер діяльності, має свої особливі характеристики. Ось чому, для ефективного управління, менеджеру необхідні, перед усім, знання особливостей, структури а також розуміння логіки управління.
В тлумачному словнику слово „проект” розкрито у трьох значеннях: „Проект (від. лат. ргоестдіз, букв. –кинутий вперед) – 1. сукупність документів (розрахунків, креслень та ін.) для створення якої-небудь споруди, виробу (Проект будівлі, мосту); 2. попередній текст якого-небудь документу („Проект договору”); 3. задум, план; прообраз якогось об’єкту.
У менеджменті застосовуються всі три аспекти даного поняття: адже в проекті завжди втілюється замисел якоїсь зміни; втіленню цієї зміни передує складання текстів різноманітних матеріалів; і на кінець ці матеріали оформлюються у вигляді сукупності документів, що розкривають сутність самих змін. І все ж, в теорії управління поняття „проект” включає й інші, не менш важливі, смислові характеристики. Тому існує необхідність, розглянувши його специфіку, з існуючих визначень обрати те, яке найбільшою мірою відображує його природу.
У вирішенні цього питання вітчизняний менеджмент спирається на ті розробки, які є в зарубіжній теорії управління.
Так, наприклад, Інститут управління проектами (США) рекомендує менеджерам користуватися наступним визначенням: „Проект є якимсь завданням з певними вихідними даними і бажаними результатами (цілями), які зумовлюють спосіб його вирішення” Не можна не погодитися з авторами у тому, що проект –це свого роду завдання, у якому означені основні дані, його мета і способи виконання. Однак, як справедливо вказано в навчальному посібнику „Проектний аналіз”: „Вадами цього визначення було визнано як те, що спосіб вирішення завдання обумовлюється не тільки і не завжди результатами (цілями) його вирішення, так і те, що у визначенні проекту не згадано засоби його реалізації–“. Визначаючи природу проекту, Марк Браун, поряд з необхідністю досягнення мети, наголошує на важливості його розгляду з точки зору обов’язковості змін: „Якщо успішно завершити проект, – він пише, – він матиме вплив на життя людей, змінюючи їх стиль роботи або оточення навколо них. Управління проведенням змін є відмінною (та часто набагато складнішою) справою, ніж підтримання зІаШз дію і саме з цієї причини проекти здійснюються для реалізації такої зміни контрольованим шляхом.” Позитивним у цьому визначенні є акцент на такій суттєвій стороні проекту, як обов’язковість змін або в стилі роботи, або в соціальному оточенні. Недоліком є ігнорування таких суттєвих особливостей поняття, що розглядається, як обмеження у строках досягнення мети та ресурсів, необхідних для цього. Ці недоліки враховані авторами посібника „Все вирішують… гроші”
Проект – це сконструйоване ініціатором нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання у середовищі, яке змінюється, певної конкретної матеріальної або духовної цінності. Проект повинен мати обмежені часові та просторові кордони. Вплив проекту на оточуюче середовище повинен бути позитивним за своєю природою та соціальним за значенням.” Недоліком цього визначення є неврахування тієї обставини, що в проекті обмеження має не тільки час виконання та територія, на яку поширюється нововведення, але й ресурси, за допомогою яких реалізується проектна діяльність.
Коротко й лаконічно визначено проект у методичних матеріалах Всесвітнього Банку: „Проект – це комплекс взаємопов’язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях”
Узагальнення існуючих визначень проекту дозволяє виділити низку відмінних особливостей, без яких він виявиться або нереалізованим, або малоефективним:
Проект, як новоутворення, означає неповторність. Ця особливість дає змогу, з одного боку, відрізнити проект від непроекту (від плану, програми), з іншого – кожен проект характеризується своєрідними відмінами від інших проектів. Неповторність проекту проявляється у певному рівні його інновацій а також особливому структуруванні заходів, що складають його основу. встановлений строк для його початку та завершення.
Обмеженість ресурсів підкреслює, що реалізація проекту відбувається за допомогою раніше встановленого об’єму матеріальних засобів, фінансів а також з обмеженою кількістю персоналу.
Наявність мети – означає, що в проекті завжди закладено образ передбачуваного результату, на досягнення якого спрямовано заходи.
Зміна стану – означає, що проект має розглядатися як засіб до змін. Ці зміни завжди знаходять відображення в меті.
Автори навчального посібника „Проектний аналіз” вказують, що основними рисами проекту є:
• „виникнення, існування та закінчення проекту в певному оточенні;
• зміна структури проекту з триванням його життєвого циклу;
• можливість відміни вхідних ресурсів проекту.”
Не менш важливі характеристики проекту дає М.Браун:
„Проект:
• є засобом/інструментом для здійснення зміни;
• має чітко окреслений початок та кінець;
• має конкретну мету;
• призводить до отримання реальних результатів;
• є відмінний від інших;
• за нього несе відповідальність окрема особа або структура;
• вимагає затрат коштів, ресурсів та часу;
• передбачає використання різноманітних ресурсів та знань” (7; с.8).
Таким чином, проект – це заходи, обмежені у часі й ресурсах, які призначені для створення певних продуктів та послуг.
Реалізація проекту передбачає розподіл прав, відповідальності та обов’язків учасниками проекту. Теорія менеджменту серед головних учасників проекту виділяє ініціаторів, замовників, інвесторів, управляючих та контакторів. В навчальному посібнику „Проектний аналіз” обов’язки учасників визначаються так:
Ініціатор проекту – особа, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозиції щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту.
Замовник проекту – головна особа, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і яка користуватиметься його результатами. Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштабу, забезпечує його фінансування за власні кошти та кошти інвесторів, що залучаються; укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.
Інвестор проекту — особа, що здійснює інвестиції у проект та зацікавлена у максимізації вигоди від своїх вкладень. Може бути як банківською, так і небанківською установою, фізичною особою. Якщо проект не є інвестиційним, замість інвестора виступає організація, що фінансує проект.
Управляючий проектом – юридична особа, якій замовник та інвестор делегують свої повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Керуючий проектом для виконання своїх функцій утворює команду проекту у складі виконавців, які реалізують ці функції.
Контрактор проекту – особа, що за угодою з замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов’язаних з проектом” (19; с. 14-15).
У проектах, котрі реалізуються неприбутковими організаціями, є специфіка у відборі головних учасників проекту. Ініціатором проекту зазвичай є сама громадська організація, саме НДО є автором проекту. У якості замовника проекту може виступати орган місцевого самоврядування, бізнес-структура, вищі органи виконавчої влад та ін. Замовник висуває вимоги щодо кінцевого результату.
Проект громадської організації звичайно фінансується за рахунок спонсорських коштів. У якості спонсорів виступають як окремі особи, так і благодійні фонди та інші інституції. Керівник проекту координує дії учасників і персоналу.
Проекти можна класифікувати за різними ознаками. Наприклад:
• „за характером запланованих змін – інноваційні та підтримуючі;
• за характером діяльності – освітні, науково-технічні, культурні;
• за особливостями фінансування – інвестиційні, спонсорські, кредитні, субсидовані, благодійні;
• за масштабом здійснюваної діяльності та фінансування – мікропроекти (до 10 тис. $), малі проекти (від 10 до 50-100 тис. $), мегапроекти (від 100 тис. $ і більше);
• за терміном реалізації – короткотермінові (1 -2 роки), середньотермінові (2-5 років), довготермінові (понад 5 років)” (8; с.15-16). Проект – це система, тому для ефективного управління проектами менеджер повинен знайти оптимальне поєднання мети, ресурсів, строків. У процесі управління необхідно забезпечити координацію взаємопов’язаних дій та завдань. Деякі наступні завдання можуть виявитися нереалізованими через те, що невиконані попередні; інші види діяльності можуть здійснюватися протягом усього проекту, паралельно з іншими заходами. Іншими словами – системність проекту вимагає особливого системного, дипломатичного підходу до управління ним, коли враховуються не тільки внутрішні можливості організації, а й зовнішні, інколи неочікувані, впливи.
Головна мета менеджера в управлінні проектом полягає не тільки в тому, щоб забезпечити виконання заходів для отримання певної матеріальної чи духовної цінності, а в тому, щоб „забезпечити виконання робіт в строк, в рамках виділених коштів, у відповідності з технічним завданням.”
* – Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Менеджмент неприбуткової організації. Частина 2 – Кіровоград: ЦПТІ, ІСКМ, 2003 – 140с., розділ 4.