Можливо, відповісти на це питання, і безапеляційно стверджувати, що це буде саме остаточна істина, було б занадто сміливо, але ставити таке питання і шукати на нього відповіді потрібно постійно для блага того же самого суспільства. І як представник «третього сектору» я усвідомлюю необхідність пошуку відповідей як запоруку розвитку і повноцінного життя суспільства. Сьогодні суспільству не вистачає ефективності, тобто спроможності досягати соціального результату з найменшими витратами ресурсів (часових, фінансових, людських). Зрозуміло, що більшість читачів впевнено скаже автору, що це є азбучні істини, але проблема саме і полягає в тому, що більшість помилок держави є елементарними. Для приклада можна проаналізувати, як приймаються і реалізуються цільові програми в більшості областей і ми побачимо, що їх багато і як правило на сто відсотків вони не фінансуються, тобто порушуються елементарні принципи реалізації ефективної соціальної політики, не визначаються реальні пріоритети (теоретично програми повинні спрямовуватись на вирішення пріоритетних проблем). Чудовою ілюстрацією для цієї ситуації може слугувати автомобіль без двигуна, в принципі він є, але їхати не може, інакше кажучи ресурси витрачені, але виникає питання, а чи це потрібно? Таких прикладів можна навести безліч, але зрозуміло, просто констатувати проблема недостатньо – потрібні конкретні пропозиції, як їх вирішити.
Аналіз життя місцевих громад дає підстави говорити про те, що у громад є не тільки гострі соціальні проблеми, а й активні громадяни, які об’єднуються в громадські організації, для того щоб вирішити ці проблеми самостійно і не чекати «подарунків» від когось. Зрозуміло, громадські ініціативи на локальному рівні стикаються з великою кількістю труднощів, передусім пов’язаних з ресурсною незабезпеченістю та відсутністю досвіду роботи в соціальній сфері.
З іншого боку, можна зазначити і таку річ – мережа будинків культури країни через неможливість адекватно адаптуватись до сучасних умов знаходиться в кризі. Скорочується чисельність закладів
* – НДО-Інформ №2(37), 2010р.
(http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/cltr_rik/cltr_u/cltr_u.html та http://www.ukrstat.gov.ua/), відбувається руйнація будівель будинків культури, зменшується їх відносна частка фінансування у бюджетах. І все це відбувається, незважаючи на наявність матеріальної бази, професійного персоналу та величезного досвіду роботи на локальному рівні. На мою думку, якщо суспільство буде продовжувати байдуже спостерігати за цим процесом, то це «…гірше, ніж злочин, це помилка…». Саме так колись сказав відомий Тайлеран, і мені дуже не хочеться, щоб громадянське суспільство в цій ситуації було пасивним спостерігачем і продовжувало констатувати повільну смерть закладів культури.