В основі корпоративного спонсорства покладено певні принципи.
Принципи – це вихідні положення, які визначають основні вимоги до змісту, форм і методів роботи НДО, по встановленню відносин зі спонсором, вони є відображенням закономірних зв’язків між прибутковим і неприбутковим сектором і вказують на загальне спрямування взаємодії між ними.
Принцип добровільності. Стимулювання бізнесу до здійснення допомоги громадським організаціям не сумісне з вимогою обов’язковості, оскільки це протирічить концепції добровільності, на яку спирається діяльність третього сектору, а також не співпадає з вимогою самостійності комерційних об’єднань у відношенні способів використання прибутку.
Цей принцип означає, що допомога, яка здійснюється корпорацією громадській організації, здійснюється на основі вільного вибору і доброї волі особи чи осіб, в компетенцію яких входить прийняття відповідного рішення. Ніхто – ні органи державної влади, ані органи місцевого самоврядування, ані сама громадська організація не можуть призвести до того, щоб підприємство або фірма стали суб’єктом корпоративного спонсорства.
Тобто, принцип добровільності вимагає, щоб рішення здійснити допомогу НДО у вигляді грошей або послуг приймалось на основі невимушеної згоди між суб’єктом корпоративного спонсорства і самою організацією.
Принцип незалежності є відображенням закономірного поділу демократичного суспільства на три сектори: державний, підприємницький і недержавний, неприбутковий (III секторі
Держава забезпечує можливість для вільного об’єднання громадян з метою реалізації власних прав і свобод, але при цьому, об’єднання громадян створюються без участі державних органів і посадових осіб. Вони існують поза волею уряду, бізнесу і є надійним засобом, що протидіє правлячій еліті в узурпації влади чи використання її проти свого народу. В цьому випадку НДО по відношенню до держави займає опозиційну політику. З іншого боку, громадські організації можуть співробітничати з урядовими структурами і бізнесом, доповнюючи їх діяльність шляхом розвитку власних програм у напрямку розширення послуг для бідних і інших прошарків населення. Цей підхід є найбільш ефективним для функціонування усього суспільства, при ньому мінімізуються державні витрати на рішення актуальних соціальних проблем. І конфронтаційні позиції організацій третього сектору реалізуються шляхом автономії, незалежності. Цей принцип відображено в Законі України «Про об’єднання громадян»: «Втручання державних органів та посадових осіб у діяльність об’єднань громадян, так само як і втручання об’єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об’єднань громадян, не допускається, крім випадків, передбачених Законом» (ст.8). Незважаючи на те, що дана стаття регулює правовідносини тільки держави та НДО, принцип незалежності має свою силу і у відносинах громадських організацій із бізнесом.
Фінансову і іншу підтримку, що здійснюється бізнесом, слід розглядати як одне з найважливіших джерел активності недержавного сектору. Така допомога складає для громадських організацій незалежну базу діяльності. Але незалежність потребує не піддаватися таким впливам спонсорів, які вступають у протиріччя з місією НДО, так як і громадська організація не втручається в діяльність бізнес-структури.
Фінансову і іншу підтримку, що здійснюється бізнесом, слід розглядати як одне з найважливіших джерел активності недержавного сектору. Така допомога складає для громадських організацій незалежну базу діяльності. Але незалежність потребує не піддаватися таким впливам спонсорів, які вступають у протиріччя з місією НДО, так як і громадська організація не втручається в діяльність бізнес-структури. Тобто інакше: громадська організація не повинна приймати такі вимоги спонсора, які б сприяли порушенню автономії і самостійності НДО.
Принцип соціальної відповідальності.
Важливим для реалізації завдань і програми корпоративного спонсорства є почуття відповідальності учасників цього процесу за взяті обов’язки.
Бути відповідальним – це перед всім, визнавати і захищати цінності своєї групи і сприяти реалізації її цілей.
Принцип соціальної відповідальності відображає своєрідність діяльності як підприємців, так і лідера громадської організації в умовах ринкової економіки.
На сьогодні, підприємець повинен не тільки виготовити продукцію, але й забезпечити її збут, не просто виконати планові завдання, але й забезпечити достатній прибуток, не чекати, коли нові технічні рішення прибудуть до нього зверху, не ігнорувати соціальні проблеми колективу, а вирішувати їх в першу чергу, не перекидати відповідальність на вищі інстанції, а фактично самому відповідати за все.
Соціальні завдання, котрі вирішують громадські організації також потребують ділових, компетентних, підприємливих людей, які завжди і в усьому тримають своє слово.
Таким чином, соціальна відповідальність відображає схильність особи підприємця і члена громадської організації у своїй поведінці притримуватись загальноприйнятих в суспільстві соціальних норм, використовувати власні рольові обов’язки і їх готовність відповідати за свої дії.
Виділяють відповідальність не тільки за щось, але й перед кимось, за когось. Соціальна відповідальність спонукає людей здійснювати щось корисне для суспільства для того, щоб відчути почуття самоповаги, якщо вони внесли свій вклад в загальну справу. Тобто відповідальність відображає суспільну сутність особи і тим самим ступінь включеності її в систему суспільних відносин.
Соціальна відповідальність спонукає учасників корпоративного спонсорства самостійно формувати моральні обов’язки, здійснювати самоконтроль при виконанні прийнятих обов’язків щодо рішення конкретних соціальних програм.
Принцип відкритості.
Природною вимогою спонсора є відчуття власної значущості і корисності у рішенні не тільки виробничих завдань, але і соціальних проблем свого регіону. Ось чому, реалізуючи принцип відкритості, необхідно викликати довіру потенційного спонсора до організацій третього сектора взагалі і до своєї НДО зокрема. Для цього необхідно:
• пропагувати благодійність і захищати її права;
• забезпечувати доступ підприємців до інформації про НДО і світ філантропії;
• створювати на місцевому рівні об’єднання, які могли б консолідувати зусилля спонсорів (наприклад «Клуб бізнесменів», «Клуб філантропів»). Здійснюючи допомогу в реалізації того чи іншого соціального проекту,
підприємець повинен мати можливість впевнитися в тому, що організація, яка підтримується ним, займає чесну і відверту позицію по відношенню до суб’єкта корпоративного спонсорства. Для цього повинен бути забезпечений доступ до інформації про діяльність організації, якій він надає допомогу.
Оперативні публікації в засобах масової інформації, виступ керівників проекту на радіо, телебаченні сприяє реалізації принципу відкритості.
Відкритий характер бюджету, звітів, інформації по всих аспектах проекту для визначення ходу його виконання створює грунт для ефективних взаємовідносин зі спонсорами.
Важливим засобом, що забезпечує реалізацію принципу відкритості є контроль з боку спонсора і самоконтроль НДО за ходом виконання діяльності, яка отримує підтримку з боку бізнесу.
Завдання контролю – постійне співвідношення результатів використання ресурсів, що надаються спонсором, з раніш поставленою ціллю, тобто – отримання своєчасного зворотного зв’язку.
Контроль дозволяє спонсорові визначити, на скільки змінилася ситуація по рішенню інвестуючої чи соціальної проблеми. Для ефективності контролю необхідно забезпечити наступні умови:
• забезпечити постійність, безперервність зворотного зв’язку;
• повний обсяг перевірки усього об’єму робіт по реалізації проекту або його частини;
• активність самої НДО щодо отримання інформації про хід виконання заходів, що спонсоруються бізнесом.
Керівник проекту повинен забезпечити якісний моніторинг.
Моніторинг – це безперервний контроль, процес постійного накопичення інформації щодо всих аспектів діяльності, що отримують підтримку від бізнесу.
По моніторингу в будь-який момент можна встановити, чи виконується обсяг спонсорованих робіт згідно з планом.
Вивчення регулярних звітів відкриває доступ до цих матеріалів, дозволяє спонсорові отримати інформацію про стан в організації і наближення до мети.
* – Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Теорія та методика корпоративного спонсорства – Кіровоград:ЦПТІ, 2003 – 124 с., розділ 1.3.