При оцінці соціальних програм і проектів важливо мати на увазі досить широке коло питань, наприклад:
• чи досить чітко сформульовані цілі, завдання проекту і чи відповідають вони можливостям організації, що буде його реалізовувати?
• чи є логічним зв’язок між проблемою, сформульованою в проекті й специфікою діяльності організації?
• чи реалістична мета проекту?
• чи буде сприяти реалізація проекту вирішенню поставленої проблеми?
• чи доступні результати проекту цільовій групі?
• чи відповідають методи, план виконання проекту поставленим завданням?
• чи досить чіткі критерії оцінки результатів виконання проекту?
• наскільки реалістичним в аспекті поставлених завдань є кошторис?
• чи є підтримка інших організацій, інших спонсорів?
• яка компетентність виконавців проекту?
У процесі оцінки соціальної діяльності важливо орієнтуватися на критерії (показники), використання яких дозволить об’єктивно оцінити соціальну програму або проект. Такі критерії розроблені Міжнародною організацією вищих аудиторських установ (ІNTOSAL). Стандарти й рекомендації щодо оцінки соціальної діяльності і її критеріїв можна знайти на сайті ІNTOSAL в Інтернеті (21). Як об’єктивні критерії ІNTOSAL називає:
• економічність;
• ефективність;
• результативність.
Економічність – це мінімізація вартості ресурсів, спрямованих на діяльність, з огляду на відповідну якість.
Ефективність – співвідношення між продуктом у вигляді товарів, послуг тощо та ресурсами, використаними для їхнього виробництва
Результативність – результати в порівнянні з цілями, зіставлені з використаними для досягнення цих цілей ресурсами.
Ці дефініції вписуються в модель “внесок – продукт”.
Наприклад, регіональна програма боротьби зі СНІДом спрямована на зменшення росту ВІЛ – інфікованих в області. Програма реалізується шляхом інформаційно-просвітницьких заходів, проведених у навчальних закладах регіону. Завдання полягає в тім, щоб пояснити молоді про ризик захворювання й про те, як можна захистити себе. Вирішуючи це завдання, учасники проекту перетворюють внесок (папір, канцелярські приналежності, офісна техніка, персонал й ін.) на продукт (брошури, листівки, методичні посібники, лекції, семінари, теле- , радіопередачі ін.). При використанні моделі “внесок-продукт” варто мати на увазі, що в літературі й у практичній діяльності по здійсненню проектної діяльності іноді використають синонімічні поняття. Так, замість поняття “внесок” уживають термін “ресурси”. Поняття “продукт” заміняють такими синонімами, як “вироби”, “продукція”, “результат”.
Критерій економічності означає, що при виготовленні брошур закуповується папір по найнижчій ціні з урахуванням відповідної якості, мінімізуються використовувані ресурси, залучаються кращі й недорогі експерти для складання інформаційних матеріалів. Іншими словами: економічність тісно пов’язана з поняттям “внесок”, і акцент тут робиться на мінімізації використаних ресурсів. При визначенні економічності соціальної програми або проекту програми доцільно звернути увагу на наступні питання:
• які ресурси використовувалися для виготовлення того або іншого продукту й у якому обсязі (людські ресурси, папір та інші канцелярські приналежності, устаткування, електронний зв’язок, Інтернет і т.п.)? Наскільки відповідають ці ресурси потребам? За якими цінами придбані дані ресурси, чи не завищені ті ціни?
• як реальні витрати співвідносяться із бюджетом?
• якою мірою використовуються всі ресурси?
• якою мірою використовуються штатні працівники?
• чи оптимально сполучаються різні ресурси (наприклад, може бути економніше використати меншу кількість співробітників, збільшивши при цьому витрати на устаткування)?
Критерій ефективності пов’язаний не тільки з поняттям внесок, але й із продуктом. У цьому критерії відбивається співвідношення між самим продуктом (у вигляді товару, послуг) і ресурсами, які пішли на їхнє виготовлення (виробництво). При цьому ефективність оцінюється у двох аспектах: з погляду ефективності витрат, коли продукт співвідноситься з витратами (кількість брошур, загальна вартість) і з погляду праці, коли ключовий продукт співвідноситься з кількістю працівників (скільки брошур кожен співробітник може виготовити в рамках проекту). І якщо економічність означає мінімізацію використаних ресурсів, то ефективність характеризується максимальним співвідношенням між зробленим товаром, зробленими послугами й ресурсами, витраченими на їхнє виготовлення. Оцінюючи ефективність проекту, варто звернути увагу на весь комплекс товарів (послуг), включених у нього. Наприклад, у програму боротьби зі СНІДом крім виготовлення брошур можуть бути включені й інші інформаційні матеріали: інформаційний бюлетень, плакати, Інтернет – сайт, наочна агітація й ін. Крім цих продуктів, що мають матеріальну форму, у програму можуть входити також ідеальні продукти: лекції, семінари, тренінги й ін. Крім основних продуктів (послуг), закладених у проект, у процесі його реалізації створюється цілий ряд проміжних продуктів: рукопис брошури, виробництво ілюстрацій, виготовлення обкладинки. Всі ці проміжні продукти можна також вимірювати в аспекті їхньої ефективності.
У центр уваги при оцінці ефективності програми можна поставити наступні питання:
• чи можливо було в проекті використати інші технології, які передбачали б менші витрати;
• які використалися методи в аспекті їхньої раціональності;
• ступінь згуртованості різних співробітників, підрозділів у досягненні загальної мети;
• чіткість функціональних обов’язків учасників проекту, відсутність необґрунтованого дублювання службових обов’язків;
• система заохочення для мінімізації витрат і своєчасного завершення роботи.
Критерій результативності. У програмі завжди вказується конкретний результат, що передбачається досягти. Результати не слід плутати із метою проекту. Мета – це те, заради чого будуть здійснюватися заходи проекту, мета, як правило, формулюється у вигляді загального твердження, що важко піддається кількісній оцінці. Призначення мети – показати тип проблеми, з якою мають справу учасники проекту. Результати проекту завжди конкретні і найчастіше вимірювані. Наприклад, мета проекту – підвищити екологічну свідомість населення шляхом поширення важливої для його життєдіяльності екологічної і культурно-історичної інформації. Формування екологічної свідомості – важлива мета та її досягнення вимагає взаємозв’язків багатьох факторів. В тому числі: цінності, культура, знання, поведінка. Ось чому, розуміючи, що поліпшити ситуацію в даній сфері можна лише через деякий час, організація, що реалізує проект, визначає свій конкретний внесок у вирішення цієї проблеми. А для цього вона планує ті результати, які можна побачити й виміряти. Приведемо ще один приклад, “Ціль може бути: “Впровадження системи селективного збирання відходів”. Але результати проекту будуть такими:
• буде впроваджено мотиваційно різну систему оплати за відбір відходів, розділених і нерозділених;
• щонайменше 90% домашніх господарств і щонайменше 96% фірм будуть охоплені інформаційною акцією;
• щонайменше 70% домашнім господарствам шість разів будуть вручені кольорові мішки на відходи;
• 25% приватних орендарів візьмуть в оренду баки для розділення відходів” (16; стор. 34-35)
Отже, якщо при аналізі проекту або програми ми зосереджуємо увагу на результативності, то спочатку визначаємо мету програми й використовуємо її для виміру результативності. При цьому важливо також визначити цільову групу й шукати відповіді на наступні питання:
• чи мета була досягнута за оптимальну ціну і вчасно?
• чи правильно була визначена цільова група?
• чи задоволені люди наданими послугами?
• який щабель обладнання відповідає потребам цільової групи?
• чи це обладнання використовується громадянами?
* – Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Технологія оцінки соціальних програм та проектів – Кіровоград:ІСКМ, 2007 – 100 с., розділ 1.3.