Підготовка до виборів є одним з найбільш активних періодів політичного життя суспільства. У фокусі передвиборчої боротьби здебільшого перебувають центральні проблеми економічного, соціального і культурного життя країни та регіонів. І саме результатами голосування громадян визначається курс майбутнього розвитку суспільства.
Вибори – це зіткнення політичних сил, боротьба окремих особистостей, політичних платформ і курсів, часом діаметрально протилежних. Політична еліта в період передвиборчої кампанії максимально мобілізує свої зусилля для здобуття влади.
Третій сектор, як найбільш активна частина соціуму, завжди зацікавлений у розвитку і закріпленні демократичних процесів суспільства. Ось чому, представляючи неполітичні організації, третій сектор в той же час не може стояти осторонь, коли вирішується майбутнє суспільства.
Передвиборча кампанія для НДО – це реальна можливість зруйнувати в масовій свідомості стереотипи ставлення до громадських організацій не як до формальних структур, що нічого не змінюють в житті суспільства.
З іншого боку, саме в цей період часу третій сектор повинен заявляти суспільству про свою активність і самостійність, громадську компетентність і вміння не тільки перейматися проблемами і потребами пересічних громадян, але і проявляти ініціативу в пошуку нестандартних рішень соціальних проблем.
Неполітичні громадські організації мають довести, що їх участь в громадському житті є значним вкладом у становлення громадянського суспільства і розвиток демократії. Реагуючи на актуальні проблеми соціальних груп та окремих членів суспільства, НДО являються механізмом, завдяки якому громадяни можуть діяти гуртом, добиватися підтримки, визначеної політики, спонукаючи владні структури до проявів соціальної відповідальності.
Підвищити імідж організацій третього сектора можуть самі претенденти на місця в структури влади.
Аналіз попередніх передвиборчих кампаній показав, що обіцянки кандидатів у народні депутати мало чим між собою відрізняються, носять декларативний характер.
В таких умовах виборцю важко визначитись кому віддати перевагу. Індивідуальне рішення про підтримку того чи іншого кандидата приймається не на основі власного переконання, а під впливом ситуативних факторів.
В результаті перемогу інколи отримують не ті лретенденти, які дійсно прагнуть внести відчутні позитивні зміни в життя свого територіального округу.
Майбутні вибори можуть принести успіх тим кандидатам, які в своїх передвиборчих програмах і публічних агітаційних заходах (зустрічах з суб‘єктами, інформаційних плакатах і матеріалах передвиборчої агітації, виступах у засобах масової інформації, включаючи використання електронних засобів і т.д.) відкрито заявлять про свою прихильність до соціальних потреб через визнання третього сектора. Претенденти на посади в органи влади мають усвідомити, що неполітичні організації вирішують ті матеріальні, суспільні, психологічні і духовні проблеми, які з певних причин в даний момент не в змозі вирішити ні держава ані бізнес. Ідентифікуючи актуальні проблеми суспільства, НДО знаходять новаторські методики і створюють іноваційні шляхи рішення важливих суспільних проблем. Задача у претендентів і у третього сектора однакова: розширити інформаційну, організаційну базу прийняття майбутніх рішень і привернути увагу до тих проблем, які могли б залишитись поза полем зору державного апарату.
В період передвиборчої кампанії НДО формують певні відносини з кандидатами в депутати, а також партіями, які висувають кандидатів. При цьому організація може займати три позиції:
• опозиційну;
• нейтральну;
• підтримуючу.
Опозиційна позиція має місце в тому випадку, коли програма кандидата і його агітаційні заходи містять негативне відношення до демократичних перетворень. В такому разі НДО використовує засоби масової інформації та неофіційні канали для формування суспільної думки.
Нейтральну позицію організація займає по відношенню до тих кандидатів, в яких вона не вбачає потенціалу для встановлення плідних контактів.
І, накінець, НДО може відкрито заявляти про підтримку кандидата, який своїми переконаннями і діяльністю доводить, що його дійсно хвилюють суспільні проблеми і що він здатен підтримувати ініціативи в пошуку нових рішень.
Взаємовигідні відносини між потенційним обранцем та НДО можуть розвиватися на основі підтримки: у випадку перемоги на виборах кандидата, якого підтримувала громадська організація, . остання має реальний шанс через “свого” депутата просувати свої інтереси.
Роботу коаліції очолює рада коаліції, куди входять лідери НУО. Функції ради різнопланові. Це:
• Громадські слухання, які проводяться серед членів НУО, як найактивніших представників своєї соціальної групи, які виконують цементуючу задачу, інформуючи своїх членів про хід лоббістської кампанії.
• Складання стратегічного плану, в якому визначається стратегічна схема лоббістської кампанії. В плані формулюються принципи, загальні напрямки діяльності, а також проміжні етапи, необхідні для зміни існуючої ситуації і досягнення поставлених задач.
• Пошук коштів, прийняття бюджету лоббістської кампанії і контроль за використанням бюджетних коштів всіма підрозділами лоббістської кампанії. При цьому, бюджет складається з коштів, які витрачаються на довготривалість лоббістської групи, груп підтримки (НУО коаліції, НУО союзники), кампанії в ЗМІ і т.д..
• Здійснення інформаційного контролю. Вимоги до розповсюдження інформації: локальність і лорційність її подачі, обмеженність доступу сторонніх осіб, особливо тих, на кого планується провести лоббістський вплив.
• Пошук союзників: НУО іншої суспільної групи, підприємницькі структури чи органи іншої структури, зацікавлені в проміжних результатах кампанії.
• Контроль за виконанням досягнутих домовленостей.
В громадську лоббістську структуру входить також лоббістська група – група фахівців, експертів даної суспільної сфери, яка має зв‘язки з владою, ЗМІ, з комерційними і політичними структурами, потенційно здатних допомогти в реалізації цілей кампанії. Функції лоббістської групи:
• Збір поточної інформації про стан проблеми, шляхи і невдачі її рішення
організаціями влади та НУО поза коаліцією.
• Планування і аналіз ходу операцій кампанії.
• Оформлення документів та іншої інформації для передачі їх органам влади, ЗМІ, громадськості.
• Поточний звіт про хід і результати операцій кампанії перед радою коаліції.
Для проведення лоббістської кампанії необхідні певні ресурси, засоби впливу, а також зв‘язки. Все це в сукупності, на думку автора, є інструментарієм лоббі НУО.
Незалежно від цілі, тривалості лоббістської кампанії в ній має бути:
А) збір і аналіз інформації; Б)планування; В) інформаційна обробка. В лобістській кампанії необхідна інформація про об‘єкти взаємодії для того, щоб:
• орієнтуватися в ситуації;
• чітко планувати свої дії;
• відслідковувати результативність акцій;
• уникати несподіванок;
• маніпулювати супротивниками.
Можливими джерелами закритої (корпоративної) інформації можуть бути:
• експерт–спеціаліст, який чудово орієнтується в проблемі. В ролі таких експертів зазвичай виступають колишні посадовці місцевого самоврядування;
• внутрішній освідомлювач – людина з найближчого оточення об‘єкта лоббістської кампанії;
• легковажний інформатор.
В якості зразка планування наводиться класичний РК–план Пітера Гріна (20; с. 36-37). Наведемо основні розділи:
• загальний погляд на проблему;
• наміри і цілі;
• цільові аудиторії;
• ключові повідомлення;
• тактика кампанії;
• витрати;
• контроль.
Під інформаційною обробкою мається на увазі пропаганда. Ключові повідомлення мають бути спрямовані вздовж двох протилежних і відмінних за характером інформаційних потоків:
• на суб‘єкт влади;
• на соціальну групу та тимчасових союзників, здатних підтримувати просування конкретного інтересу.
На завершення В.Азаров підкреслює, що лоббістська коаліція НУО – тимчасове утворення, вона має бути розпущена відразу після того, як буде прийняте владне рішення.
Отже, описана модель може використовуватись неполітичними громадськими організаціями у відстоюванні своїх корпоративних інтересів у владних інститутах. Безумовно, дану сруктуру неможна сприймати як догму. Кожна ініціативна група може внести до неї доповнення та зміни у відповідності зі специфікою проблеми та місцевих умов.
Ми навели дану розробку для того, щоб уже в період передвиборчої кампанії члени НДО могли уявляти напрям діяльності з депутатом, якому було надано підтримки на виборах.
* – Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Стратегія неполітичної НДО під час передвиборчої кампанії – Кіровоград: ЦПТІ, 2001 – 120 с., розділ 1.3.