• Дослідження діяльності будинків культури по задоволенню потреб громадян *

  • 05.10.2010
  • Опубліковано : admin
  • 0 Коментар
  • 29
  • Роздрукувати

   

  В умовах трансформації українського суспільства актуальною проблемою є ефективне використання наявних ресурсів. Це стосується не тільки прибуткової сфери (там це відбувається автоматично, оскільки те, що працює погано, просто зникає), а й неприбуткової, особливо бюджетної. Саме там є значний потенціал для підвищення рівня конкурентоздатності держави та суспільства в цілому. Хоча, зрозуміло, що поняття «ефективність» для будинку культури відрізнятиметься від його розуміння в комерції, але його можна сформулювати узагальнено, як спроможність досягати максимального соціального ефекту при мінімальних витратах. Оскільки зараз саме місцеві громади утримують більшість будинків культури, то логічно постає питання, наскільки вони спроможні вирішувати соціальні проблеми на локальному рівні, що в них є для цього, а чого бракує, з ким та в яких формах необхідно взаємодіяти, а від чого варто відмовитись. Зрозуміло, що платники податків мають право ставити такі питання перед всіма бюджетними закладами, установами, організаціями, але це вже тема для інших досліджень. Особливо актуальна проблема ефективності зараз, оскільки традиційні форми адаптації будинків культури виявились неефективними. Про це свідчить державна статистика: скорочується чисельність закладів культури, зменшується відносна їх доля в бюджеті тощо. Тим часом у наших сусідів та в деяких областях України накопичено позитивний досвід роботи – центри місцевої активності, які працюють в партнерстві з громадськими організаціями, фактично без бюджетної підтримки, гнучко реагуючи на реальні потреби громадян.

  З метою вивчення сучасного стану діяльності будинків культури по задоволенню потреб територіальних громад та можливостей оптимізації цього процесу Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) у 2009-2010 рр. провів дослідження на території Кіровоградської, Чернігівської, Рівненської, Миколаївської та Дніпропетровської областей України.

  Для досягнення цієї мети вирішувались наступні завдання:

  · Визначити існуючі проблеми територіальних громад та реальну участь будинків культури у їх вирішенні.

  · Виявити потенційні можливості будинків культури у вирішенні потреб територіальних громад.

  · Визначити оптимальні способи та форми співпраці громадських організацій та закладів культури.

  · Визначити, які вміння та навички необхідні працівнику сфери культури для якісного виконання ним функцій по сприянню процесу вирішення локальних проблем.

  Методологія дослідження:

  · Проведення 5 фокус-груп в 5 областях України (56 осіб).

  · Аналіз нормативних та статистичних документів з даної теми.

  · Проведення експертного опитування у 5 областях (127 осіб).

  Цільові групи дослідження: представники НДО, ЗМІ, робітники закладів культури, представники органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу та експертних установ.

  Аналіз відповідей та коментарів на питання про головні проблеми територіальних громад  дозволяють стверджувати, що ситуація на локальному рівні є досить критичною, місцеві громади стикаються з великою кількістю гострих проблем. Проявом цієї ситуації, на думку респондентів є низькій рівень життя громадян (17% відповідей), особливо на селі, де високий рівень безробіття та відсутність альтернатив в питаннях працевлаштування поглиблюють гостроту ситуації. 16% відповідей стосувалося  проблем, що пов’язані зі здоров’ям громадян. Розповсюдження інфекційних, онкологічних хвороб та алкоголізму і наркоманії зменшує тривалість життя. Все це іде поряд з неефективністю місцевої влади, низьким рівнем свідомості та самоорганізації громадян у вирішенні проблем соціуму, а також занепадом духовності та моралі в суспільстві.

  Серед проблем, вирішенню яких можуть сприяти своєю діяльністю будинки культури  опитувані назвали: занепад духовності, культури та моралі у суспільстві (24% відповідей), неякісні  культурні послуги  (24% відповідей), а також низький рівень самосвідомості громадян (25% відповідей). В коментарях до відповідей на це питання експерти вказували, що опосередковано будинок культури може впливати на багато гострих проблем громади, але для цього йому потрібно бути гнучким в діяльності та своєчасно адаптуватись до реальних потреб громадян. Але в цілому, кількість відповідей на це питання була меншою майже у 2 рази, ніж на попереднє, що може свідчити про те, що будинок культури, втративши попередню ідеологічну функцію, яка була йому притаманна в радянську епоху, ще не знайшов адекватне місце в сучасному суспільстві.

  Більшість опитуваних оцінили діяльність будинків культури по вирішенню проблем територіальної громади як неефективну, або мало ефективну (67% відповідей). Наведемо типові  коментарі до цієї ситуації: «Часто трапляється так, що сільські будинки культури обмежуються проведеннями дискотек один раз на тиждень та відкривають приміщення у святкові дні  (9 Травня та ін.)», «В переважній більшості територіальних громад будинки культури знаходяться в занедбаному стані або не функціонують через відсутність фінансування. Тому вони не здійснюють діяльності по вирішенню проблем територіальних громад», «Директори будинків культури орієнтуються при плануванні своєї діяльності на організацію показових виступів для керівництва, а не на реальні потреби місцевих громад». Разом з тим деякі учасники опитування відчувають потребу змінити ситуацію та налаштовані діяти: «Як на мене, у будь-якій ситуації не варто складати руки і просто очікувати, що буде далі. Тому я вважаю, що будинки культури могли б не лише виконувати функції центрів дозвілля та розваг, але бути просвітницькими осередками – займатись поширенням знань про профілактику захворювань та популяризацією здорового способу життя. Завдяки різноманітним формам роботи можна було б обмінюватися досвідом між людьми (школами, групами, центрами) у подоланні негативних явищ нашого суспільства і т.д. Все залежить від ініціативності, творчого підходу до вирішення проблем, за які беруться працівники будинків культури».

  Відповіді на питання «Які форми діяльності будинків культури відповідають потребам територіальних громад?» виглядають наступним чином: 37% – будинок культури – це заклад дозвілля; 30% – культурно-освітній заклад; 20% – будинки культури можуть бути інтеграційними структурами у формі центрів (осередків) громадської активності, у тому числі, з використанням польського досвіду; 13% відповідей стосувалося інших форм діяльності.

  Більшість респондентів (51% відповідей) вважають, що розміщення в будинках культури комерційних  закладів, а також обслуговування корпоративних свят (8% відповідей) аж ніяк не відповідає потребам територіальних громад. Також в коментарях чітко простежується думка, що шлях на «комерціалізацію» та відповідне перепрофілювання веде до втрати соціальної складової, що не знаходить підтримки в суспільстві. 13% відповідей свідчить про те, що організація шаблонних культурно-масових заходів не задовольняє потреби громадян.

  Експерти пропонували різні форми діяльності будинків культури для покращення вирішення соціальних проблем територіальних громад. Це: використання цього закладу як місця культурного відпочинку (25% відповідей), утворення на базі будинку культури центру місцевої активності (15%), збільшення кількості клубних формувань за віком і уподобаннями (11%) та ін. В коментарях до відповідей на це питання респонденти підкреслювали необхідність постійного моніторингу реальних потреб власних клієнтів та відповідного корегування своєї діяльності, перспективним для функціонування центрів місцевої активності опитувані вважають співпрацю з громадськими організаціями.

  Серед причин, що заважають будинкам культури стати ефективним інструментом на локальному рівні у вирішенні актуальних соціальних проблем, експерти побачили, передусім, невідповідність сучасним потребам кваліфікації працівників та системи їх підготовки та перепідготовки (22% відповідей), що приводить до використання застарілих форм роботи (18%), які не відповідають потребам місцевої громади. Галузі не вистачає ресурсів, а ті, що є в наявності, використовуються неефективно, а органи місцевої та центральної влади не звертають уваги на проблеми будинків культури

  Рівень задоволеності громадян діяльністю будинків культури дуже незначний, якщо його інтерпретувати за допомогою шкали, то він виглядатиме так: 2,4 (1 – незадоволені, 4 – задоволені), тобто громадяни «швидше незадоволені діяльністю будинків культури, ніж задоволені». Це в багатьох випадках пояснює їх сучасний стан, адже не секрет, що саме на кошти платників податків утримуються ці установи і, якщо вони незадоволені ними, то владі значно легше скорочувати їх фінансування, оскільки між закладами культури, освіти, медицини на локальному рівні завжди є конкуренція щодо ресурсів.

  Дослідження показало, що до діяльності  громадських організацій і будинків культури громадяни ставляться швидше з довірою, ніж з недовірою, причому різниця в рівні довіри є несуттєвою. Все це дає цим інституціям певне потенційне «вікно можливостей» для їх адаптації до сучасних умов життя на локальному рівні.

  Особливий інтерес викликає дослідницький матеріал, отриманий за допомогою 5 фокус-груп, кожна з яких складалася з представників громадських організацій, працівників будинків культури (БК), депутатів сільських рад та журналістів.

  · Учасники фокус-груп виділили широке коло актуальних проблемам територіальної громади, а саме: Пасивність громадян, безініціативність, очікування вказівок «згори», сподівання на владу.

  · Недостатнє фінансування БК, відсутність опалення, аварійний стан, зношена матеріально-технічна база.

  · Низький рівень процесу виховання дітей і молоді та організації їх дозвілля

  · Комунальні проблеми.

  · Проблема кадрів.

  · Відсутність інтересу до закладів культури.

  · Безробіття

  · Неправильний розподіл бюджетних коштів, махінації, нечітке законодавство.

  Відповіді на питання «Для чого існують будинки культури, які їхні функції? Наскільки вони пов’язані з потребами громад?» у своїй більшості констатували, що будинки культури існують для організації дозвілля громадян, а їх інструментами є творчі колективи, які обслуговують заходи, що замовляє влада. Більшість учасників вважає, що БК не задовольняють потреби громади і працюють за старими алгоритмами. На думку учасників фокус-груп, з громадою будинки культури пов’язані тим, що надають їй приміщення для проведення масових заходів та зборів, а також організують проведення свят та дозвілля. Клуби більше сконцентровані на дозвіллі, ніж на проблемах громади. Деякі працівники культури вважають, що перейматися проблемами громади не входить у їхні функції. Учасники інших  фокус-груп відзначали, що будинки культури є практично єдиним місцем, де люди можуть збиратися, спілкуватися та обговорювати спільні проблеми, тому БК є центром спілкування, згуртування та активізації громади щодо вирішення нагальних соціальних проблем, дозвілля та виховання молоді, культурного та духовного розвитку та творчої самореалізації мешканців. І саме це сьогодні найбільше пов’язано з потребами громади.

  Відповіді на запитання «Коли можна стверджувати що будинок культури працює ефективно?» були досить різноманітними, але всі учасники опитування схилялися до думки, що для ефективної роботи будинків культури організації лише свят, концертів, масових заходів, функціонування секцій та гуртків замало. Необхідно прагнути, щоб громада не уявляла свого життя без будинку культури, і він став місцем зустрічей жителів громади для формування спільної точки зору та узгодження дій. Учасники визначили наступні критерії ефективності роботи БК:

  • Коли громада не уявляє свого життя без будинку культури.

  • Працює «з раннього ранку до пізньої ніченьки».

  • Наявна система роботи БК.

  • Коли БК звертає увагу на проблеми, які існують в громаді.

  • Він здатний змінити пасивність громади на активність.

  • Здійснює фандрейзинг на підтримку соціальних ініціатив. громадськості (благодійні акції, ярмарки, марафони).

  • Коли молодь приходить до клубу і говорить: «Як добре, що ви є».

  • Задовольняє потреби різних вікових груп.

  • Ефективність можна визначити кількістю відвідувачів.

  • Вивчаючи інтереси відвідувачів та орієнтуючись на них в своїй діяльності.

  • Прагне об’єднати всіх зацікавлених у проведенні заходу (проекту).

  • Працівники БК люблять свою роботу.

  • Клуб вирощує народні колективи, які отримують нагороди та перемоги.

  • Члени громади беруть участь в роботі БК і в цьому зацікавлені.

  • Змістовні, а не формальні заходи.

  • Коли у людей з’являється бажання відремонтувати клуб.

  Учасники фокус-груп визнали, що оцінку результативності діяльності будинку культури мають здійснювати фахівці та громада, за кошти якої утримується БК та задля якоївін  існує, тобто:

  · Безпосередні клієнти БК (батьки, діти та інші).

  · Сільська рада, районний відділ культури.

  · Платники податків, мешканці.

  · Фахівці.

  · Громадські організації.

  · Міністерство культури та туризму.

  Учасники визначили, що цінність БК – це не мертві стіни, а живі люди. Будинок культури оживає та стає успішним лише тоді, коли там працюють професійні кадри, активісти, ентузіасти, аніматори. Штат клубів мало чисельний (2–3 працівники). Тому ефективно працювати можна лише залучаючи до діяльності будинків культури громадські організації, об’єднання за інтересами, бізнес, всю громаду. А це можливо лише тоді, коли діяльність клубу спрямована на вирішення проблем громади та задоволення потреб її членів. Тож для задоволення потреб місцевих громад БК можуть використовувати:

  · Досвідчений персонал, який професійно організовуватиме спілкування людей.

  · Матеріально-технічну базу (будівлі, обладнання, технічні засоби, музичні інструменти та костюми тощо).

  · Приміщення для сходок громади, для роботи творчих колективів, проведення дебатів тощо.

  · Досвід проведення масових заходів, організаторської роботи, виховної роботи тощо.

  На думку учасників фокус-груп, щоб підвищити результативність діяльності будинків культури, необхідно збільшувати фінансування, надавати культпрацівникам достойну зарплату, підвищувати рівень кваліфікації персоналу та вкладати кошти у його розвиток. А ще залучати фанатів, ентузіастів, молодь, проводити навчання для активістів громади, тобто клуб повинен співпрацювати з активом громади, тоді через активістів і лідерів можна підняти всю громаду навколо ідеї і реалізувати її. Важливе значення для роботи клубу має рівень професіоналізму керівника закладу як менеджера, його вміння працювати з волонтерами, залучати кошти з місцевих джерел, та від міжнародних інституцій, вести проектну діяльність.

  Також пролунала думка, що БК будуть ефективно працювати, коли будуть залежати (в тому числі і матеріально) від громади, від попиту громадян на їх послуги, тому потрібно підсилювати вплив громади на діяльність БК.

  Відносно співпраці БК та громадських організацій (ГО) учасники відзначили, що на селі легалізованих ГО практично немає. Існують діючі на громадських засадах  творчі колективи, любительські об’єднання, клуби за інтересами та різні об’єднання (ветеранів, чорнобильців, жінок, молодіжні тощо), які в більшості діють в стінах клубу. Клуб об’єднує, пропагує, підтримує їх. Громадські об’єднання є і головними клієнтами, і партнерами БК. Клуб  практично є місцем їх прописки та діяльності. Більшість учасників зазначили, що клуби пасивні в напрямку підтримки ініціатив громадськості. Якщо приходять активісти з якимись ідеями – працівники клубів часто їх зустрічають як зайву роботу та додатковий головний біль за ту ж зарплату. Культпрацівники самі відвертають від клубів ентузіастів, які несуть нові ідеї, можливості та порятунок. Проблемою є те, що успішний досвід роботи клубів є недоступним для сільських клубів. Вони звикли працювати за вказівкою та все ще чекають її від «вищестоящих» структур, які в свою чергу, також є пасивними.

  Успішними формами співпраці ГО та БК, на думку учасників, є:

  · Створення центрів місцевої активності.

  · Спільні проекти та програми; спільні заходи.

  · Об’єднання ресурсів, залучення позабюджетних коштів.

  · Зустрічі лідерів ГО, школа лідерів.

  · Надання в оренду на прийнятних умовах приміщення для проведенням ГО різноманітних заходів.

  · Виставки, ярмарки соціальних проектів.

  · Громадські слухання.

  · Фестивалі.

  · Благодійні акції.

  · Надання міні-грантів для ремонтів та налагодження діяльності БК.

  · Навчання (тренінги) для громади.

  · Надання методичної літератури.

  · Залучення волонтерів до участі у заходах, які проводяться спільно з ГО та БК.

  Учасники зазначили, що клубні працівники не мають уяви про можливості щось змінити. Інформації про успішний досвід практично немає. Тому бачать проблему лише в скороченні фінансування, часто не розуміють, чому люди все ж таки не йдуть до клубу, навіть на заходи, які проводяться на високому професійному рівні. Про існування ГО та їх місію практично нічого не знають. Головною перешкодою на шляху до розвитку співпраці БК та ГО учасники визначили необґрунтований інтерес фіскальних органів, яким все одно, чи це цікаво, чи корисно. В співпраці БК з зареєстрованими ГО вони вбачають приховані кошти за оренду, вважають співпрацю бартером, тощо. Законодавча база не дає чітких роз’яснень з цього питання, тому БК змушені шукати обхідні шляхи для легалізації співпраці з неприбутковими організаціями. Співпраці БК та ГО заважає:

  · Насамперед відсутність бажання та ініціативи з боку БК.

  · Відсутність інформації та знань щодо механізмів співпраці з ГО та активістами.

  · Відсутність позитивних прикладів успішної діяльності БК в регіоні, районі.

  · Необґрунтований інтерес фіскальних органів.

  · Нерозуміння контролюючих органів суті співпраці.

  · Нерозуміння того, що робота в ГО також має ціну.

  · Важка та коштовна процедура реєстрації ГО.

  · Бюрократизм.

  · Застаріла нормативна база, на основі якої працюють БК.

  · Старі кадри, з якими інколи важко налагоджувати відносини, і пояснити, чому співпраця з ГО є важливою для БК.

  Для активізації взаємодії ГО та БК потрібно:

  · Перепрофілювати діяльність БК та навчити весь штат новим методам та формам роботи з громадою.

  · Забезпечити клуби прикладами успішної діяльності клубних закладів на користь громади.

  · Змінити менталітет та відношення до БК, як до організації, яка заробляє гроші. Послуги для громади повинні бути безкоштовними.

  · Зменшити бюрократичний тиск на творчих працівників БК.

  · Покращити законодавство щодо благодійництва.

  · Нормативний документ – роз’яснення для контролюючих органів щодо механізму співпраці БК та ГО (Положення про БК).

  · Формування у суспільства розуміння того, що робота в ГО також має ціну та повинна оплачуватись.

  · Визначення ролі БК в процесі розвитку громади та значення співпраці з ГО в цьому процесі.

  · Необхідно розмежувати роботу менеджера та творчих працівників в посадових обов’язках

  Таким чином, інформація, отримана під час дослідження, дозволяє стверджувати, що територіальні громади стикаються зі значною кількістю соціальних проблем. Проявом цих проблем є такі негативні явища, як:

  • Низькій рівень життя громадян, особливо на селі, де високий рівень безробіття та відсутність альтернатив у питаннях працевлаштування поглиблюють гостроту ситуації.

  • Розповсюдження інфекційних, онкологічних хвороб та алкоголізму і наркоманії зменшує тривалість життя.

  • Неефективність місцевої влади.

  • Пасивність громадян та духовною криза.

  Мережа будинків культури є досить розгалуженою, хоча й знаходиться в стані кризи, проявом якої є скорочення чисельності закладів та місць в них більшими темпами, ніж скорочується населення України. Незважаючи на фінансування діяльності БК з місцевих бюджетів, не завжди спостерігається орієнтація в діяльності на реальні потреби громад і, як наслідок, відсутність стійкого зв’язку між громадянами та будинком культури. Хоча на локальному рівні накопичено значний позитивний досвід співпраці БК та активних громадян по вирішенню соціальних проблем, у тому числі, із застосуванням новітніх соціальних технологій (благодійні акції, центри місцевої активності, аніматорство, тощо), він ще не став поширеним явищем, та не приніс значного соціального ефекту на національному рівні. Тобто потенціал співпраці БК та активних громадян (громадські організації, ініціативні групи тощо) існує, але повністю не використовується. У працівників сфери культури не вистачає для цього мотивації, ініціативності, знань новітніх соціальних технологій. Тому на локальному рівні часто спостерігається наступна ситуація: на вирішення соціальних проблем у влади не вистачає ресурсів, а наявний потенціал у вигляді будинків культури (досвідчений персонал, матеріальна база) та активних громадян (соціальні ініціативи яких менш витратні порівняно з традиційними бюджетними) не використовується. Не можна стверджувати, що налагодження співпраці в цьому напрямку є єдиним шляхом подолання соціальних негараздів, але, безумовно, одним з них, причому за критерієм вартість/ефективність, є досить привабливим.

  Для оптимізації процесу вирішення соціальних проблем на локальному рівні з активним використанням потенціалу будинків культури необхідно:

  • Налагодити зворотний зв’язок між БК та їх клієнтами.

  • Удосконалити існуючу нормативну базу, яка регламентує діяльність БК у напрямку можливості використання новітніх соціальних технологій (аніматорство, центри місцевої активності тощо).

  • Налагодити систему розповсюдження позитивного досвіду діяльності БК.

  • Удосконалити систему підготовки кадрів працівників БК в напрямку отримання знань по роботі в громадах з використанням новітніх соціальних технологій.

  • Удосконалити систему оцінки діяльності БК, яка б орієнтувала діяльність закладів не на процес, а на результат.

     

    * – Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Центр місцевої активності на базі будинку культури: методологія та технологія розвитку громади – Кіровоград, ІСКМ, 2010

   

  
  

   

Немає коментарів