Позитивні зміни, які нині відбуваються в Україні на шляху до побудови демократичного громадянського суспільства підтримує світова спільнота. За рахунок Міжнародних Благодійних Фондів у нас успішно реалізується багато соціально-важливих проектів. НДО розвинутих країн Європи та Америки працюють на нашій території, намагаючись передати най свій досвід. Цікаво, якими принципами вони керуються у своїй роботі? Про це розповів нам президент Фонду освіта для демократії” Кшиштоф Становський:
Працюючи поза мережею ми передусім намагаємось не робити помилок, які свого часу допускали зарубіжні експерти, допомагаючи будувати демократію у Польщі. Приїжджаючи до нас, вони селилися у найкращих готелях Варшави і намагалися звідти давати нам поради, як краще жити, фактично не знаючи справжнього нашого життя. Тепер, коли ми самі виступаємо у ролі експертів, ми вважаємо, що люди, організації, місцеві громади, з якими ми співпрацюємо на Сході, є нашими партнерами і вони повинні знати суть спільного проекту, його цілі, бюджет, кінцевий результат. Наші партнери мають бути незалежними не лише від складної політичної системи, а й від добрих дядечків з-за кордону. Вони господарі своїх земель, і ми повинні з цим рахуватися.
Здійснюючи підготовку до програми, ми намагаємося якомога краще ознайомитися з культурою, історією, мовою, традиціями, релігією та реальним життям людей, з якими доведеться працювати. У минулому народів можна знайти основи, на яких базувалися громадянські суспільства у давні часи. Вони забуті, але це фундамент і саме з нього слід починати будівництво нового будинку.
Ми докладаємо значних зусиль, щоб програми реалізовувались мовою учасників. Якщо ми не знаємо цієї мови, то намагаємось вивчити хоча б кілька основних слів, передусім привітань (доброго ранку, дякую, тощо).
Ніколи не слід давати непродуманих обіцянок. Є організації, які обіцяють золоті гори і ніколи не виконують обіцяного. Ми не працюємо у програмах, що не сприяють досягненню важливих соціальних цілей, тому не дозволяємо собі реалізувати проекти задля тимчасових потреб спонсорів.
Тепер про кошти. Оскільки проекти фінансують донори, то ми намагаємось економно розпоряджатися ними. Насамперед економимо на собі, не призначаємо собі високих зарплат, не поселяємось у дорогих готелях, не беремо солідних добових.
Ми дбаємо про безпеку наших партнерів. Якщо наша робота є нелегальною у цій країні, ми готові відповідати за свої вчинки. У період воєнного стану у Польщі багато ентузіастів з Заходу намагалися допомогти демократичній опозиції. За їх нерозважливість і незнання польської реальності ми розплачувалися обшуками у наших оселях, конфіскацією майна, арештами. Ми не забуваємо цих уроків і тому, працюючи у країнах з тоталітарним режимом, ми розуміємо, що основний ризик лягає на місцевих діячів. У разі “провалу” нас врятує наше посольство, міжнародна громадська думка, а вони залишаться наодинці зі своєю владою.
Перебуваючи за кордоном, ми намагаємося підтримувати зв’язок з польськими дипломатичними осередками. Зазвичай досить зателефонувати аби трохи поговорити з консулом, розказати йому, що ми робимо, хто наші партнери, чого ми разом досягли. Слід показати, що приводом приходу до консульства може бути не лише втрата паспорта або звинувачення у контрабанді наркотиків. Ми можемо допомогти у роботі нашому дипломатичному осередку, надаючи цікаву інформацію, контакти або запрошуючи до співпраці. Іноді буває, що участь представника консульства у відкритті нашого заходу може посилити вагу проекту.
На це нас націлюють етичні орієнтири групи “Закордон”. На сьогоднішній день цей документ підписало понад 50 громадських організацій, які працюють поза межами Польщі.
* – НДО-Інформ №4 (28), 2004